Володимир Сосюра - Україна Incognita
Андрій Безсмертний-Анзіміров

Есеїст, кінокритик. Проживає в США

Володимир Сосюра

6 січня 1898 у Дебальцеве (Донбас) народився український ліричний поет 1930-60-х років Володимир Сосюра (1898-1965), письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота», козак Армії УНР, пізніше ветеран Громадянської війни в Росії (1918-20).

Сосюра воював в Українській Народній Армії Петлюри взимку 1918 до осені 1919 року, до того, узятий в полон Добровольчою армією Денікіна. Він був засуджений до смерті, але вдалося втекти. Пізніше, після того, як армія УНР була розбита, він вступив у Червону Армію.

Після закінчення Громадянської війни, Сосюра навчався в Комуністичному університеті Артему в Харкові від 1922-23, а потім з 1923-25 в робітфаку Інституту народної освіти (теж в Харкові). Сосюра належав до низки літературних організацій того періоду — «Плуг», «Гарт», «ВАПЛІТЕ», «ВУСПП».

Перший вірш (російською мовою) надрукував 1917. В архівах збереглися недруковані вірші Сосюри (українською мовою), писані за його перебування в Армії УНР, але перша збірка «Поезії» вийшла 1921, а раптову славу принесла йому революційно-романтична поема «Червона зима» (1922), визнана за найвидатніший зразок поетичного епосу громадянської війни в Україні. Уже в перших збірках Сосюра виявив себе найсильнішим ліриком в українській поезії своєї доби. Його співучі й повні незглибної ліричної стихії поезії вражають задушевністю, революційним запалом і пристрастю інтимних почувань. Основні джерела, якими живилася лірика Сосюри (народна творчість, Тарас Шевченко і пізніші лірики), перетопилися в його поезії на оригінальний стиль, позначений класичною простотою вірша, співучістю і романтичним піднесенням.

У 1920-30-х роках Сосюра став дуже популярним, але його ідеологічні прихильності були порвані між патріотичними почуттями до України, і до Радянського Союзу з його часто мінливими ідеологіями. Він часто був у конфлікті з комуністичною партією, членом якої був з 1920, двічі був виключений за "націоналістичним відтінком", він навіть змушений був пройти "перевиховання" на заводі в 1930-1931 роках.

Багато віршів Сосюри були опубліковані. В поезії Сосюри знайшли відображення і суперечності його доби: типова для українського інтелігента 20-их років неможливість поєднати відданість більшовицькій революції з почуттям національного обов'язку: поема про внутрішнє роздвоєння («комунар і націоналіст») «Два Володьки» (1930), відразу по виході заборонена збірка «Серце» (1931). Попри заборони, у творчості Сосюри того часу потужно пробивається мотив українського патріотизму (недрукована поема «Махно», відома лише в уривках «Мазепа», 1930).

Від першого шлюбу в нього було двоє синів — Олег і Микола. Вдруге Сосюра одружився в 1931 з Даниловою Марією Гаврилівною. Вона була на 12 років молодшою, закінчила балетну школу в Києві. 15 січня 1932 року в них народився син Володимир. У 1949 р. Марію Сосюру заарештували начебто за розголошення державної таємниці і заслали до Казахстану. Та коли через п'ять років Марія Гаврилівна повертається, вони ще раз беруть шлюб.

У 1948 році поет був удостоєний вищих нагород Сталінської премії, але потім в 1951 він знову зазнав гострих нападів критики, приводом до чого була стаття в газеті «Правда», яка обвинувачувала Сосюру у «буржуазному націоналізмі» за його вірші «Любіть Україну», написану 1944 р..

Навряд чи треба говорити, що газета «Правда», офіційний друкований орган компартії СРСР, відображала в своїй критиці звичайну антиукраїнську позицію Кремля, з 1917 року боялася українського руху за національну незалежність. Вірш «Любіть Україну» - класичний приклад патріотичної лірики найвищого світового рівня. Вірш Сосюра написав у 1944 році після Голодомору і страшних втрат Другої світової війни (в 1942-1944 роках Сосюра був військовий кореспондент). Росіяни, які щиро співчували Україні, називали Сосюру в 1960 роки «російським Пастернаком» на ім'я російського поета, підданого в 1958 такому ж несправедливому цькуванні за «антирадянську пропаганду».

Ось це прекрасний вірш.

***
Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

Без неї — ніщо ми, як порох і дим,
розвіяний в полі вітрами...
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна,
як очі її ніжно-карі...
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в кривеньких тинах,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячій усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі...

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
у хмарах отих пурпурових,

в огні канонад, що на захід женуть
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину...
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину...
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну.

Любіть у труді, у коханні, в бою,
в цей час коли гудуть батареї
Всім серцем любіть Україну свою,
і вічні ми будемо з нею!

2015-01-06 12:04:05
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар