Віра Фарміга - Україна Incognita
Андрій Безсмертний-Анзіміров

Есеїст, кінокритик. Проживає в США

Віра Фарміга

6 серпня 1973 народилася відома голлівудська кінозірка Віра Фарміга (Vera Ann Farmiga), американська актриса, режисер і продюсер українського походження. Має численні престижні премії, номінована на Оскар. Нещодавно актриса висловила свою солідарність з Україною в її боротьбі з московською агресією. Її заяву можна знайти на YouTube.

Народилася в Кліфтон (штат Нью-Джерсі) в сім'ї українських іммігрантів Любові Спас і Михайла Фарміги. Мати - колишня вчителька, батько - аналітик комп'ютерних систем на пенсії. У Віри три брата (Віктор, Стефан і Олександр) і три сестри: Надя, Лариса, яка страждає вродженим розщепленням хребта (spina bifida), і Таїса, теж кіноактриса. Її бабуся і дідусь Надія (уроджена Плетенцiв, 1925-2014) і Федір Спас (1921-90) зустрілися в таборі для переміщених осіб у Німеччині під час Другої світової війни. У той час її дід працював механіком армії США. Федір і Надія одружилися в Мюнхені в 1946 році і емігрували в Сполучені Штати в 1950, коли мати Фарміги була зовсім маленькою. Батько Фарміги народився в Україні, а виріс в Аргентині. Він почав було кар'єру в професійному футболі в збірній Аргентини, але через травму коліна переїхав до США.

Фарміга виросла у віддаленій українській громаді в Ірвінгтоні (Нью-Джерсі) з українською, як рідною мовою. Вона стала вчити англійську тільки в дитячому садку, тобто з шестирічного віку. Її сім'я належала до української Греко-католицької церкви, але перейшли в п'ятидесятництво, коли Віра була маленькою. «Для мене Бог у храмах і в церквах, але також і на лавках у парках, - говорить актриса сьогодні. - Я не належу до жодної конкретної церкви, але можу увійти в будь-який будинок віри і відчути свій зв'язок з Богом».

Коли Вірі було 12, її сім'я переїхала в інше місто того ж штату, де дівчинка почала ходити в українську католицьку школу Св. Іоанна Хрестителя в Ньюарку, де також вчилася танцювати в українським ансамблі народних танців під назвою «сизокрилий». Ансамбль складався з українських підлітків і гастролював по різних містах. Дівчинка стала не тільки професійно підготовленою танцівницею народних танців, але і відмінною піаністкою, граючи класичну музику. Вона була членом «Пласту», знаменитої організації української скаутів, заснованої ще в 1911 році. Як відомо, під час Другої світової війни «Пласт» був заборонений як німецькою, так і радянською окупаційною владою, оскільки більшість членів «Пласту» як правило входила в Організацію українських націоналістів.

У 1991 році Фарміга закінчила Центральну окружну середню школу Хантердон. Коли в одинадцятому класі дівчину не взяли в шкільну футбольну команду, краща подруга Віри переконала її спробувати свої сили в шкільному спектаклі. Справа пішла, і вона отримала головну роль. Після закінчення середньої школи Віра Фарміга, яка колись мріяла стати лікарем-офтальмологом, продовжила вивчення театральної майстерності в престижному Сирак`юзського університеті в Нью-Йорку, закінчивши в 1995 році факультет візуальних і виконавських мистецтв.

Її дебют на сцені відбувся на Бродвеї в ролі Еммі Штраубе за п'єсою англійського драматурга Роналда Харвуда «На чиєму боці» (Taking Sides, 1996) про проблему нацизму в Америці. У тому ж році вона отримала головну роль Міранди в постановці «Бурі» за Шекспіром в American Conservatory Theater. Вона також грала в кількох спектаклях престижної Нью-Йоркській театральної компанії «Група Берроу» (куди входила і Енн Гетевей), де зіграла Ніну Зарічну в чеховської «Чайці» і Анну в сильній британській антинацистській п'єсі «Добро».

На телебаченні Фарміга дебютувала на каналі Fox в фантастико-пригодницькому телесеріалі «Рев» (Roar, 1997) з Хітом Леджером, знятому в Австралії. Віра не без іронії сказала про нього, що серіал замислювався як «Хоробре серце» Мела Гібсона, а вийшов черговий «Зіною - королевою воїнів» і був закритий після першого ж сезону. Не біда: зате актриса з честю пройшла бойове хрещення на малому екрані. За «Ревом» йшов романтичний телефільм «Пагорб троянд» (Rose Hill, 1997) з Дженніфер Гарнер. Наступного року актрису, що вже має позитивний досвід гри в тандемі з зірками, запросили знятися в одній з серій популярного судово-поліцейської телесеріалу «Закон і порядок». Вона зіграла щось нове для себе - дочка засудженого душогуба, яка сама здійснює серію моторошних убивств.

Протягом усього кінця 1990-х Віра продовжувала з'являтися в театральних і телевізійних постановках, а її дебютом у великому кіно став малооригінальний, але в міру драматичний трилер «Повернення в Рай» (Return to Paradise, 1998) про молодих американців, які опинилися в малайзійської в'язниці під загрозою смертного вироку. Вона знялася тут відразу з групою відомих акторів (Вінс Вон, Енн Хейш і Хоакін Фенікс) і, незважаючи на другорядність ролі, не поступилася в майстерності жодному з них. У 2000 році Фарміга отримала роль другого плану в романтичній драмі з елементами комедії «Осінь у Нью-Йорку» (Autumn in New York, 2000), про людину, яка закохується в красиву і повну життя жінку молодшу за себе і дізнається, що та тяжко хвора . Цього разу фільм дав Вірі Фармізі можливість працювати разом з зірками найпершої величини: з Річардом Гіром (який грає батька її героїні) і Уіноною Райнер. Фільм здобув великі збори в прокаті по всьому світу. В результаті, в тому ж році її запросили знятися в ролі дочки Крістофера Уолкена в кримінальній стрічці «Опортуністи» (The Opportunists, 2000).

Наступною роботою актриси стала роль чеської іммігрантки в престижному і дуже похмурому кримінальному трилері «15 хвилин» (15 Minutes, 2001) з самим Робертом де Ніро. Черговий комерційний успіх. Потім співпраця з Райфом Файнсом в англо-македонської стрічці «Пил» (Dust, 2001). У 2002 році - сходження на новий щабель: Фарміга отримує свою першу головну роль. Її знімають в романтичній драмі «Любов під час грошей» (Love in the Time of Money), серії міні-новел про різного роду любовні пригоди мало пов'язаних між собою мешканок Нью-Йорка. В цей же час в Массачуссетс на театральному фестивалі з величезним успіхом проходить п'єса з її участю. Театральні критики відзначають рідкісний талант актриси, яка вміє відчути найдрібніші рухи душі свого партнера по сцені. Критик Ральф Хамман порівнює талант актриси з «надчутливим сейсмографом» і співає їй дифірамби. Ще один досвід на великому екрані, цього разу в парі з іншою широко відомої українкою Мілою Йовович, разом з якою Віра з'явилася в романтичній комедії «Вентрологія» (Dummy, 2002), яка вийшла в прокат 13 вересня 2003.

Остаточний успіх і визнання принесла актрисі головна роль в незалежній драмі «До мозку кісток» (Down to the Bone, 2004), в якій вона зіграла молоду матір, яка марно намагається здихатися від пристрасті до наркотиків. За свою акторську майстерність у цій стрічці Віра Фарміга отримала визнання від Асоціації кінокритиків Лос-Анджелесу як краща актриса. Прем'єра фільму відбулася 15 січня 2004 на кінофестивалі в Sundance, на якому Віра була удостоєна спеціальної премії журі фестивалю за свою гру, а від Друзів незалежного кіно - премію Independent Spirit Awards за найкращу головну жіночу роль.

У 2004 році Фарміга грає головну роль (детектив Сьюзен Бранка) в американському римейку кримінального британського телесеріалу «Дотик зла» (Touching Evil), показаному на каналі USA Network і добре прийнятому критиками. Після чого Джонатан Деммі відразу ж пропонує актрисі важливу роль Джослін Джордан у своєму римейку прославленого політичного трилера в стилі film noir про мистецтво промивання мізків «Маньчжурський кандидат», знятого Джоном Франкенхаймером у 1962 році. У новому варіанті (The Manchurian Candidate, 2004) головні ролі зіграли Дензел Вашингтон і Меріл Стріп, ще одна пара зірок, з якими Фармізі пощастило працювати. Критики у всьому світі сприйняли і фільм, і гру зірок у ньому на ура.

Після «Mаньчжурського кандидата» актриса успішно виступила в біографічній драмі про американських суфражисток «Ангели із залізними щелепами» (Iron Jawed Angels, 2004) за участю Анжеліки Х'юстон і Хіларі Суонк, зігравши в стрічці реальну польсько-американську суфражистку Рузу Венцеславську, відому в історії США під ім'ям Роз Вінслоу, яка померла в 1977. Подивившись одну з рутинних кінопроб актриси, Віру Фармігу цього разу запрошує особисто провідний сучасний класик світового кіно Мартін Скорсезе. Він знімає її на пробу вдруге, цього разу в парі з Леонардо ді Капріо. Фарміга «здала іспит» на відмінно, в результаті чого Скорсезе взяв актрису на роль поліцейського психіатра доктора Медлін Медден у своїй гангстерської драмі «Відступники» (The Departed, 2006). Фільм був захвалений критиками, номінований на п'ять премій Оскар і виграв чотири з них (у тому числі премію Американської кіноакадемії за кращий фільм). За її роботу в «Відступниках» Фарміга була номінована на премію Емпайр, яка зазвичай дається за кращий дебют в шедеврі відомого режисера, і розділила зі своїми колегами-зірками групову номінацію на премію Гільдії кіноакторів за видатні результати всього акторського ансамблю стрічки.

У тому ж році Фарміга знялася ще в одному кримінальному трилері - «Біжи без оглядки» (Running Scared, 2006) і разом з Джудом Лоу і Жульєт Бінош у романтичній драмі Ентоні Мінгелли «Вторгнення» (Breaking and Entering, 2006). Тепер уже всі її знають як талановиту драматичну актрису, здатну грати в практично будь-яких жанрах і разом з найбільш вимогливими зірками. В еротичній драмі спільного виробництва США і Південної Кореї режисера Джини Кім «Ніколи назавжди» (Never Forever, 2007) Фарміга грає американку, чий чоловік виявився безплідний і яка намагається врятувати шлюб, для чого потай заводить стосунки з корейським іммігрантом, якому платить за сексуальні послуги, намагаючись завагітніти. Проте їхні стосунки переростають у щось більше... Цього разу її робота отримала найвищу оцінку і кінокритиків. Один з них, Г. Аллен Джонсон, жартома описав її як «кращу американську актрису, про яку ви ніколи не чули». Цього разу її точно почули.

Фарміга вирішує спробувати себе в новому жанрі і приймає пропозицію знятися в головній ролі у фільмі психологічного жаху «Джошуа» також відомому як «Диявольське дитя» (Joshua / The Devil's Child, 2007). За цією стрічкою йшла драма «Послуга за послугу» (Quid Pro Quo, 2008), прем'єра якої відбулася на кінофестивалі незалежного кіно Sundance. Актриса зіграла в ній вельми дивну особу (фільм - про субкультуру фетишистів, які віддають перевагу мати сексуальними партнерами людей з ампутованими кінцівками). Девід Едельштейн з «New York Magazine», подивившись фільм, заявив про її гру, що Віра Фарміга «як завжди, жахаюче хороша».

Успіх услід за успіхом. З'являються нові премії. Актриса знімається в історичній драмі про Голокост «Хлопчик у смугастій піжамі» (The Boy in the Striped Pyjamas, 2008). У тому ж році вона зіграла в російсько-англійської кінодрамі з часів Другої світової війни «По етапу» (In Transit, 2007), яка була знята в Санкт-Петербурзі і оповідає про долю німецьких військовополонених. За нею йшла політична драма «І тільки правду» (Nothing But the Truth, 2008) з Кейт Бекінсейл і Маттом Діллоном. Цього разу критики оголосили Віру Фармігу кращою з усього акторського складу картини: роль оперативниці ЦРУ Еріки Ван Дорен принесла їй в 2009 році номінацію Гільдієї кіно на кращу актрису другого плану.

Потім Фарміга знялася в психологічному трилері жахів «Сирота» (Orphan, 2009, назва в українському прокаті - «Дитя пітьми»), де в парі з Пітером Сарсгаардом зіграла подружню пару, яка після смерті своєї ненародженої дитини удочеряє надзвичайно дивну 9-річну дівчинку. Фільм вийшов сильним і страшним і мав широке касовий успіх як у США, так і в світі. Гру Фарміги знову хвалили.

Нарешті, її славу, як нової талановитої актриси остаточно закріпило широке визнання кінокритиків за головну роль у драматичній комедії «Мені б у небо» (Up in the Air, 2009) в парі з Джорджем Клуні, після якої її номінували за кращу жіночу роль другого плану відразу на Оскар, премію BAFTA, премію «Золотий глобус» і премію Гільдії кіноакторів. На цей раз гру Фарміги похвалив дотепник Роджер Еберт, король американських і світових кінокритиків. «Фарміга - одна з найтепліших і найпривабливіших жінок в кіно, або, принаймні, вона грає таку», - написав він. В результаті в 2010 році її номінували на Оскар, на премію Гільдії кіноакторів премію BAFTA і на Золотий глобус - все за кращу жіночу роль другого плану. 25 червня 2010 її прийняли до складу Академії кінематографічних мистецтв і наук США.

Після цього фільму Віра Фарміга остаточно увійшла в число кінозірок першого рівня. Як відома кінозірка, вона знялася в сюрреалістичній романтичній комедії в парі з Кіану Рівзом «Кримінальна фішка від Генрі» (Henry's Crime, 2010), і у вражаючій науково-фантастичній стрічці в стилі non-stop action «Вихідний код» (2011). Фільм також мав і успіх у критиків і широкий комерційний успіх по всьому світу.

У тому ж році відбувся її режисерський дебют - актриса зняла глибоку релігійну «протестантську» драму «Моральні засади» (Higher Ground, 2011), в якій також зіграла головну роль. У США не так часто випускають відкрито релігійні стрічки; як правило, це роблять інтелектуали, в число яких, безсумнівно, входить і Віра Фарміга. Цікаво, що роль героїні фільму в юності зіграла рідна сестра Віри Таїса. Спочатку дівчина відмовлялася, але старша сестра вмовила її, чим зробила їй ім'я - сьогодні Таїса Фарміга теж відома актриса і працює здебільшого на телебаченні. Чоловік Віри, музикант і продюсер Ренн Хокі (Renn Hawkey) був продюсером і музичним редактором, а її двоюрідна сестра Адріана Фарміга - художником фільму. Після його прем'єри на фестивалі Sundance Film 23 січня 2011 фільм отримав високу оцінку критиків і приніс актрисі нові номінації й нові премії, в тому числі Gotham Award за найкращу режисуру прорив і Satellite Award за найкращу жіночу роль.

У 2012 році Фарміга знялася в трилері «Явка» (Safe House, 2012, в українському прокаті «Код доступу «Кейптаун») в ролі оперативниці ЦРУ Кетрін Лінклейтер. У цій стрічці вона вдруге знялася з Дензелом Вашингтоном. І знову фінансовий успіх у світовому прокаті. У 2013-14 роки Фарміга виступила в ролі владної матері Норми-Луїзи Бейтс в телесеріалі «Мотель Бейтс» (Bates Motel), знятому за мотивами культового фільму Альфреда Хічкока «Психо» (1960) про життя Нормана Бейтса і його матері Норми до подій, розказаних в першому фільмі. За цю роботу вона була номінована на премію Еммі і стала власницею премії «Сатурн» (Saturn), яка вручається Американською Академією наукової фантастики, фентезі та фільмів жахів, як краща актриса року. У другому сезон Фарміга була також продюсером серіалу.

У 2013 році актриса зіграла знамениту паранормальну дослідницю Лоррейн Уоррен в одній з найкращих стрічок жахів останніх років «Закляття» (The Conjuring, 2013). Вона виступить у тій же ролі в продовженні фільму під назвою «Закляття 2: Енфілдський полтергейст» (The Conjuring 2: The Enfield Poltergeist, 2016). Друга серія розповість про реальне явище, яке відбувалося в Лондоні з 1977 по 1979. У 2013 році Віра зіграла в романтичній комедії «В Міддлтоні» (At Middleton, 2013, в українському прокаті - «Міддлтон») в парі з Енді Гарсія і за участю її сестри Таїси. У 2014 - в судовій драмі «Суддя» (The Judge) з Робертом Дауні-молодшим і Робертом Дювалем. У її планах на 2016 рік робота з Еріком Бана і Хелен Бонем-Картер.

Перший чоловік актриси - французький актор Себастьян Роше (Sebastian Roché), з яким вона знялася в серіалі «Рев». У 2005 році після восьми років шлюбу вони розлучилися. 13 вересня 2008 відбулося її весілля з уже згаданим Ренном Хокі. Їхній син Фінн Макдоннелл Хокі народився в 2009. У 2010 у них народилася дочка Гіта Любов (Gytta Lubov Hawkey).

2015-08-06 18:38:09
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар