Війна кулеметника «Вовка» - Україна Incognita
Україна Incognita » Сторінка авторів » Павло Подобєд » Війна кулеметника «Вовка»
Павло Подобєд

Координатор благодійної ініціативи «Героїка»

Війна кулеметника «Вовка»

У далекому 1944-му Іван Терлецький із села Лібухова, що на Львівщині, вперше взяв участь в бою з військами НКВС. Далі був арешт, слідство, тортури, концентраційні табори...

Невдовзі стрілець УПА Іван Терлецький відзначить свій 90-й День народження. Не зважаючи на такий поважний вік старий кулеметник досі читає газети, регулярно відвідує храм, бере участь у громадському житті міста Херсона. Пан Іван досить добре їздить на велосипеді, сам доглядає за своїм городом та регулярно відвідує могили побратимів по зброї.

У далекому 1944-му молодий хлопець з села Лібухова, що на Львівщині, вперше взяв участь в бою з військами НКВС. Війна кулеметника “Вовка”, під таким псевдо знали Терлецького інші підпільники, тривала до 1946-го. Далі був арешт, слідство, тортури, концентраційні табори, поразка в правах, заборона повертатися в рідне село. У 70-х він оселився у передмісті Херсона, в селі Кіндійка. Згодом побудував собі хату та став допомагати іншим політв'язням-бандерівцям перебиратися на Херсонщину. До Кіндійки переїхала дружина Терлецького, теж політв'язень, в якої таборове пекло відібрало здоров'я. Подружжя мріяло про дитину, однак... не судилося. Хотіли всиновити хлопчика чи дівчинку. Проте і тут КГБ спрацювало на випередження. Жоден дитячий притулок не хотів навіть говорити про всиновлення. Більшовики вважали, що будь-яка дитина ліпше зростатиме сиротою у притулку, ніж буде виховуватися українськими націоналістами.

Село Лібухова Старосамбірського району Львівської області. Мала батьківщина Терлецького

Життя тривало. Стараннями пана Івана в Кіндійці оселився не один оунівець. Кожен новоприбулий отримував всебічну допомогу від тих, хто вже «вийшов» раніше. Спільно будували житло, шукали роботу, підтримували один одного у скрутну хвилину.

Кулеметник УПА Іван Терлецький відкриває меморіал "Борцям за волю України" у селі Зміївка Бериславського району Херсонської області" 23 серпня 2010 р.

За часів незалежності Терлецький отримав нагоду подорожувати Україною. Рідне село ще за комуністів перейменували на Максимівку - у зв’язку з тим, що поблизу Лібухова у бою з підрозділами УПА загинув офіцер НКВД Максимов (3 червня 2008 року рішенням Львівської обласної ради селу Максимівка повернули назву Лібухова). Майже всі націоналісти села були знищені, а ті, хто допомагав Іванові та його друзям, - вивезені на Сибір. У рідній хаті жили вже чужі люди, які нічого не чули про родину Терлецьких.

Старий кулеметник вирішив лишитися на Херсонщині, де живе й до сьогодні. У 2008-му хвороби та старість забрали дружину. Аби хата не стояла пустою, пан Іван взяв до себе квартирантів: священика УПЦ КП (який служить в одному з херсонських храмів) та його доньку. Тепер старий вояк має близьких людей, які піклуються про нього та розраджують. Новий 2012-й рік пан Іван не святкував. Натомість вирішив відвідати терен у якому воював протягом трьох років.

Іван Терлецький з групою політв'язнів-українців. Колима, 1955 р.

Потягом ветеран дістався з Херсона до Львова, далі автобусом доїхав до Старого Самбора. Неподалік від рідного села Лібухова є ліс, де стрілець «Вовк» разом зі своїми побратимами прийняв бій з більшовиками. Терлецький-«Вовк», через довгі роки, знову відвідав це місце, аби віддати шану своєму побратимові – стрільцеві УПА Миколі Габруніву, для якого той бій виявився останнім. Микола був другом та односельцем Івана Терлецького. Він був старший від Терлецького на 9 років (Габрунів народився у 1914 р., а Терлецький у 1923 р). Сьогодні в лісі ніщо не нагадує про зимовий бій 1946-го. На місці загибелі стрільця немає жодного пам’ятника.

Село Тернавка Сколівського району Львівської області. Пан Іван сподівається, що в цьому селі встановлять пам'ятники на місці гибелі боївки СБ

У самому селі Лібухова є церква, де в 1946 році переховувалось четверо повстанців. Всі четверо були побратимами Івана Терлецького. Ці вояки також брали участь в лісовому бою, коли від більшовицької кулі впав Микола Габрунів. На другий день після бою чекісти влаштували облаву в лісі та довколишніх селах. Шукали і в Лібуховій. Четверо упівців спробували заховатися на церковних хорах, однак були викриті червоними, які зайшли до храму «в пошуках бандитів». Хлопці не встигли дати бій, оскільки були розстріляні автоматними чергами. Сьогодні неподалік від церкви стоїть символічний хрест в пам’ять про повстанців для яких храм став останнім притулком. Пам’ятник поріс чагарниками, зовсім недоглянутий. Ветеран відшукав найближчу хату. Зробив господарю зауваження: «Хлопці боронили наші села, а ви не можете сміття прибрати, траву скосити на їх могилах?!». У відповідь старий бойовик почув прокльони та образливі слова. Довелось відшукати косу та спробувати самому впорядкувати могилу. Щойно старенький почав косити – підскочив тиск, у голові запаморочилось. Дід Іван задовольнився прибиранням грубого гілля та сміття.

Іван та Ірина Терлецькі

Микола Терлецький (батько Івана Терлецького) в однострої УГА

Гість з Херсонщини вже збирався вертатись на південь, однак виникло бажання відшукати стару криївку, де переховувалось двоє есбістів. Криївку продав запроданець, який мав те саме ім’я, що й Іван Терлецький. Бійці БСБ (Боївка Служби Безпеки) дали останній бій у своєму сховку. Однак щойно скінчились набої - більшовики закидали схрон гранатами. Терлецький знав, що кров побратимів на руках односельця. «Його звали Іван Терлецький, як і мене. У нас ціла вулиця була Терлецьких. Постійно з того приводу траплялась плутанина. Іван теж був в ОУН, проте працював на НКВС», - оповідає ветеран УПА, - «це падло продало в один день дві криївки, загинули найліпші хлопці. Ми дізнались про зраду від своїх людей. Мене відправили у Старий Самбір, я мав повідомити хто видав наших, що й зробив. Того ж року ми відшукали та ліквідували Терлецького. Востаннє я бачив криївку вже після її викриття та знищення. Це було до мого арешту». Пану Івану закортіло знову побачити те місце. Він приїхав до села Тернавка. Відшукав потрібне місце, однак про бій вже ніщо не нагадувало. Земля рівненька і гладенька, наче там і не було повстанського сховку. Надвечір подорожній відшукав у селі останнього живого ветерана УПА, однак той, як і сам пан Іван, має дуже поганий слух. «Намагалися поговорити, однак з того нічого не вийшло – він мене не дочуває, а я його», - пояснює Терлецький, - «посиділи вдвох, поминули загиблих бійців хвилиною мовчання». Ветеран скерував херсонського гостя до рідного брата одного з тих боївкарів, який переховувався у схроні. Терлецький відшукав потрібну людину, почав пропонувати встановити хрест на місці останнього бою БСБ, однак родичеві ця ідея не сподобалася. Повернувся до Херсону ні з чим.

Кулеметник «Вовк» не вірить у те, що хлопці гинули марно. «Прийде час, і наших бійців вшанують. Інакше і бути не може», - переконаний ветеран УПА. В істориків лишається обмаль часу, аби поспілкуватись з «хлопцями з лісу». Поспішаймо.

Меморіал "Борцям за волю України" у с. Зміївка

Біографічна довідка.

Терлецький Іван Миколайович народився 27 лютого 1923 року у с. Лібухова Старосамбірського повіту на Львівщині. Батько - старшина Української Галицької Армії. З дитинства готувався до збройного повалення польської окупації. В УПА з 1944 року. Учасник боїв з більшовиками на терені Військової округи №5 «Маківка». Заарештований органами НКВС у 1946 році. Десять років відбував покарання у радянських концтаборах. Жив на засланні. Вся близька родина депортована до Сибіру. У 1970-х повернувся в Україну. Отримав відмову повернутися до рідного села. Оселився у передмісті Херсона. Позбавлений права всиновлювати дітей, як «ворог народу». Сприяв засудженим націоналістам у пізнішому облаштуванні на Херсонщині. Від 1989 року брав активну участь у відродженні українського суспільно-політичного життя на Херсонщині. Разом з іншими ветеранами УПА добився створення першої у Херсоні парафії УАПЦ. Член Братства ОУН-УПА. Мешкає у с. Кіндійка біля Херсона.

2012-02-13 11:05:18
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар