Відчути імперію на смак - Україна Incognita
Україна Incognita » Сторінка авторів » Сергій Шебеліст » Відчути імперію на смак
Сергій Шебеліст

Кандидат наук із соціальних комунікацій, журналіст, Полтава

Відчути імперію на смак

Російські символи переповнюють українську Полтаву

Поява на розкладках київського шкільного ярмарку зошитів із зображенням «гламурних диктаторів» Леніна і Сталіна не лише продемонструвала глибину абсурду, в якому живе українське суспільство, але й укотре нагадала, що подібні випадки – далеко не поодинокі. Так, Полтавська кондитерська фабрика вже давно випускає цукерки і шоколад «Полтава», на обгортці яких розміщений фрагмент діорами «Полтавська битва», створеної 1959 р. художниками студії імені Грекова Міністерства оборони СРСР, із російським царем Петром І на білому коні. Жодних подібних солодощів з використанням образів українського гетьмана Івана Мазепи і шведського короля Карла ХІІ кондитери досі не виробляють, хоча напередодні 300-річчя баталії вони виготовили шоколад «Полтавська битва»… з Богданом Хмельницьким, який не має стосунку до цієї події, адже він помер ще 1657 р.

Натомість згадану іміджеву прогалину заповнив Полтавський лікеро-горілчаний завод, випустивши «ювілейну» сувенірну продукцію – фарфорові фігурки гетьмана, короля і царя, наповнені міцним алкогольним напоєм. Утім, як визнали продавці фірмових магазинів, не весь запропонований товар розходився «на ура». Найгірше купували Карла ХІІтрохи краще – Мазепу, проте беззаперечним лідером святкового продажу 2009 р. виявився Петро І, який таким чином здобув ще одну символічну перемогу над своїми ворогами. Цей відрадний для кожного адепта імперії факт мав промовисто засвідчити, хто для полтавців є справжнім героєм і який саме погляд на Полтавську битву є панівним у місті «слави російської зброї». Мовляв, скільки б не намагалися капосні націоналісти змінити це ставлення, проводячи в Полтаві свої «мазепа-фести», відчутного ефекту вони не досягли.

Міфологія битви 1709 р. відбита не тільки в шоколаді й горілці, але й у гастрономічній сфері (не кажучи про масу пам’ятників, установлених в місті й на околицях). Відвідувачів одного з полтавських ресторанів, інтер’єр якого оформлений у відповідному «бойовому» дусі, запрошують скуштувати страви «Редут», «Гармата» і «Кочубеївна». Меню закладу також пропонує «обіди Петра І, Карла ХІІ» та «шашлик Мазепи»що дуже умовно відображають смаки згаданих історичних постатей. Ще більше ця тема розвинута в сувенірній продукції – різноманітних тарілках, кухликах, листівках, магнітиках і значках. Тільки в усьому асортименті подібного краму знов-таки переважають не українські, а російські образи і сюжети, котрі на свій лад утверджують офіційну версію подій 300-річної давнини та накидають українцям чужий погляд на власну історію, що, виявляється, вже давно стала «спільною».

Своєрідним символом цього поєднання братніх слов’янських народів став щит із зображенням «гламурного тирана» Петра І, в образі якого можна сфотографуватися неподалік Музею Полтавської битви. Абсурдність ситуації довершує напис «Січ-сувенір», враження від чого згладжують хіба що плакати з козаками й оптимістичними гаслами про те, що «козацькому роду нема переводу» і «ще не вмерла Україна», а також Ротонда вшанування пам’яті полеглих учасників Полтавської битви, на трьох колонах якої винесена фраза – українською, російською і шведською мовами – «Час лікує рани». Можливо, й справді лікує, але насамперед тих, хто прагне одужати.

2012-09-13 14:57:00
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар