Видатний архітектор і відомий мисливець - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Видатний архітектор і відомий мисливець

Видатний архітектор і відомий мисливець

Людмила СУРГАЙ

Дім на вулиці Банковій, 10 знаний майже кожним киянином як «Будинок із химерами». Він давно вже став місцевою пам’яткою. Легенди супроводжують цю будівлю майже з дня її спорудження. Найпоширеніша з них — зворушлива розповідь про улюблену доньку архітектора, яка нібито загинула у хвилях моря, і тому невтішний батько вирішив спорудити цей прекрасний дім, який символізує підводне царство. Легенда живе багато років. Пов’язана вона з іменем відомого архітектора Владислава Владиславовича Городецького, який зробив дуже багато у справі формування архітектурного обличчя Києва.

Про дитинство Городецького відомо досить мало. Він народився 21 травня 1863 року в селі Шолудьки на Поділлі. Навчався в Одесі. Саме тут у майбутнього зодчого виникло зацікавлення архітектурою, тому він продовжив навчання в петербурзькій Академії мистецтв. Звідси В. Городецький виніс глибокі енциклопедичні знання з різних стилів архітектури, чудові інженерні навички. З таким вагомим багажем він приїхав до Києва, з яким пов’язано найяскравіший період творчості архітектора.

Наприкінці минулого століття місто охопив на тлі економічного піднесення будівельний бум. Старовинна частина міста набувала знайомого нам усім вигляду. Більшість відомих київських будинків споруджувалася за участю вже популярного архітектора. Протягом усього п’яти років молодий зодчий «робить» собі ім’я і стає заможним. По-справжньому ім’я Городецького стало знаменитим після 1896 року, коли один із найбагатших людей Києва, зять цукропромисловця Терещенка — Богдан Ханенко, нащадок старовинного козацького роду, подарував місту чудову колекцію археологічних знахідок. Було вирішено створити музей старожитностей. Його проектування та будівництво фінансували, насамперед, відомі промисловці-меценати. Музей мав стати храмом мистецтв. Результати конкурсу не задовольняли смаків прискіпливих киян. Вирішили запросити Городецького, щоб він, так би мовити, «пройшовся» по готовому вже проекту рукою майстра.

Архітектор розробив новий фасад будівлі. Шестиколонний доричний портик, фронтон — саме таким постає музей-храм перед відвідувачами. Натхнення і талант архітектора відчуває кожен, хто бачив Музей українського образотворчого мистецтва. Скульптурою музей оздоблював італієць Еліо Саля, котрий жив у Києві. Коштів на будівництво музею не вистачило, тому їх збирали по всіх губерніях тодішньої Російської імперії.

Владислав Городецький творив в епоху модерну. У формуванні цього стилю велику роль відіграли як природні форми, так і архітектурні стилі різних епох, зокрема середньовіччя. Готика приваблювала новизною, динамічністю, яскравими конструкціями. Готичний стиль був також необхідною умовою конкурсного проекту костьолу Святого Миколая в Києві. Городецького було призначено керівником будівництва. І він цілком переробив запропонований проект. Скульптурне оздоблення величної будівлі було виконане Еліо Саля, котрий був постійним колегою та співавтором В.Городецького. На перший погляд цей костьол відтворює структуру готичних соборів епохи середньовіччя. Однак, придивляючись до трактування деталей — нових будівельних матеріалів, передусім залізобетону та керамічної плитки — відчуваєш віяння нових часів доби модернізму. Костьол і до сьогодні є окрасою нашого міста.

У Києві Городецького знали і як художника-монументаліста. Він розписував плафони, малював фрески і виготовляв ювелірні прикраси. Працював над ескізами до театральних вистав. Відомий архітектор захоплювався також полюванням. Свій щоденник, присвячений полюванню в Африці, Городецький видав окремою книжкою, яку оформив сам як художник. Він був постійним членом «Императорского общества правильной охоты».

Слід зазначити, що й власний «Будинок із химерами» на Банковій вулиці він оформив усередині як своєрідну виставку мисливських трофеїв. Саме цьому будинкові з-поміж усіх споруд київського модерну належить пальма першості.

Архітектор будував його для себе, і тому свобода авторської фантазії знайшла тут своє найкраще віддзеркалення. Монументальна споруда виросла за дуже короткий термін (у лютому 1901 року Городецький придбав ділянку на схилі яру, де нікому й на думку не спадало щось будувати). У серпні 1902-го будинок уже практично був готовий. Образи, навіяні мисливськими подорожами, тут поєднані з елементами класики. Утім, збагнути головну архітектурну ідею цієї чудової споруди відразу просто неможливо. Цікаво, що химери, яких на фасадах будинку досить багато, не вберегли господаря від злодіїв. 1908 року газета «Киевлянин» сповіщала: «24 августа, утром, в квартире домовладельца, архитектора Городецкого по Банковой улице, № 10, обнаружена кража столового серебра и драгоценных вещей на сумму свыше 4000 рублей. Из столовой злоумышленники прошли в переднюю комнату, где вскрыли ящики от стола и перерыли в них бумаги; в кабинете подобранными ключами открыли письменный стол, из которого похитили до 10 штук разных золотых призовых жетонов». Призові жетони вважалися гордістю В.Городецького, який був дуже влучним стрільцем і завоював їх на різних європейських змаганнях.

Останні роки свого життя славетний зодчий провів далеко від Києва — в Ірані, де проектував та будував шахський палац. Помер В. Городецький 1930 року.

Статтю російською мовою читайте в газеті "День"

2000-05-26 14:38:00
   

  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар