Від Салачика до Хан-Сарая - Україна Incognita
Україна Incognita » Маршрут №1 » Від Салачика до Хан-Сарая

Від Салачика до Хан-Сарая

Подорож Бахчисараєм у часі й просторі
Микола СЕМЕНА, «День», Бахчисарай — Сімферополь. Фото Леньяри АБІБУЛАЄВОЇ

2003 року пропонували офіційно відзначити 500-річчя заснування Бахчисарая, але ювілей, як відомо, не відбувся. Перш за все тому, що вчені навіть у запеклій суперечці не дійшли єдиної думки щодо дати заснування столиці Кримського ханства. Бахчисарай сьогодні — це квітуче, затишне містечко, що сховалося серед дивовижно мальовничих гір. Він багато в чому сучасний, хоча на кожному кроці зустрічаєш свідчення його незбагненної старовини. Тисячами ниток він упродовж усієї історії був пов’язаний із «материковою» Україною. Це сюди до кримського хана Ісляма ІІІ Герая 1648 року, піднявши війну проти Польщі, приїхав Богдан Хмельницький. Він у залі дивана кримського хана у присутності всіх мурз і беїв виголошував промову кримськотатарською, якої вивчився під час дворічного перебування в полоні в Туреччині, і тодішня кримська знать послухала його прохання — й українські козаки та кримські воїни проти поляків воювали разом. А в Бахчисараї залишився для виховання, як тоді було прийнято, син Хмельницького Тиміш, якого хан поселив у будинку бахчисарайського вірменина Аветиса...

Аби відчути дух старого Бахчисарая, варто пройтися ним пішки, розпочавши свій шлях звідти, де він починався — з древнього Салачика (нині село Старосілля), де як мінімум майже тисячу років тому зійшлися в одному місці три кримські громади, які сповідували три різні релігії. На крутому плато Бурунчак у селищі Кирк-Єр, що нині називається Джуфт-Кале, жили караїми, і біля підніжжя Бурунчака з одного боку балки Мар’ям-дере християни заснували Успенський монастир, що існує й донині, а на іншому березі швидкої гірської річки Чурук-Су кримські татари-мусульмани заснували селище Салачик, у якому й побудовано було перший ханський палац.

Тут, у цій мальовничій ущелині, з часів Кримського ханства збереглася будівля Зинджирли-медресе, яку називають першим середньовічним університетом і, можливо, не даремно. На воротах медресе висів важкий ланцюг (зинджир по-татарськи — звідки й назва) — і кожен, входячи до обителі знань, повинен був низько вклонитись і самій будівлі, і всім, хто в ній перебував. От як високо цінували в Криму знання навіть у темні середні віки! Сьогодні в цій мальовничій місцевості розташований музей «Ла Рішесс», тут і мавзолей кримськотатарського народу. Окрім ханів, тут похований видатний Оджа, Вчитель усіх кримських татар, засновник багатьох новометодних мектебе (шкіл), мислитель і журналіст, видавець і редактор газети «Терджиман» («Перекладач»), яка поширювалась практично скрізь, де жили тюрки, Ісмаїл Гаспринський.

За ханських часів під Кирк-Єром розуміли не лише саму фортецю Джуфт-Кале, на вершині якої й функціонував перший монетний двір Кримського ханства, але й прилеглі до неї низини. Швидше за все, Хаджі Герай облаштувався не на безводному гірському плато, а внизу, в самій ущелині. Тут же, біля підніжжя Джуфт-Кале, Хаджі Герая, який завершив свій життєвий шлях 1466 року, й було поховано.

Вузькою бахчисарайською дорогою за кілька кілометрів на північ, повз старі будинки і мальовничі скелі ми підходимо до Хан-Сарая — останнього палацу Кримських ханів. Тут нині Бахчисарайський історико-культурний заповідник, музей, екскурсії до якого користуються великою популярністю серед туристів. Рік заснування палацу добре відомий. 1532 року на кримський престол зійшов хан Сахіб I Герай, якому було на той час 30 років і який мав багатий життєвий досвід — він був і ханом у Казані, і гостем султанського палацу в Стамбулі.

Натисніть для збільшення

Автор - Ярина Михайлишин

Є легенда про те, що, визначаючи місце для спорудження палацу, Сахіб Герай ішов лісом і побачив, як боролися між собою дві змії. Нарешті одна з них перемогла, але у іншої вистачило сил доповзти до води, і від її цілющої сили всі рани дивовижним чином загоїлись. Спочатку хан на березі річки поставив легку дерев’яну альтанку з фонтаном, а потім тут виросли Ханська мечеть і лазня Сари-Гюзель. Поруч із ними було збудовано прекрасний палац, що отримав своє ім’я від садів, які оточували його, — «Багче-Сарай» — або «палац садів». Так виникло місто Бахчисарай, що простягнулося вниз долиною уздовж русла річки Чурук-Су, хоча, власне, в ті часи річка називалась Ашлама, а своє пізнє ім’я Чурук-Су або «гнила вода» вона здобула лише після того, як у Бахчисараї з’явилось безліч шкіряних майстерень, що використовували для свого ремесла багато води і сильно забруднювали її.

— Сахіб Герай був відомий як великий реформатор, який глибоко піклувався про зміцнення державності й економічної потужності своєї країни. Зведення нової ханської резиденції і заснування нового міста — лише частина обширних справ цього правителя. Але заснування нової столиці виявилось найбільш вагомим із нововведень Сахіба Герая — інші його реформи відомі наразі лише історикам, тоді як закладене ним місто до сьогодні славиться на весь світ, — розповідає кримський історик Олекса ГАЙВОРОНСЬКИЙ.

Є каверзне запитання, яке часто ставлять історикам. Після цілої низки Кримських воєн, після приєднання Криму до Росії 1783 року, коли більша частина місцевого населення залишила Крим і перебралась до Туреччини, а особливо після депортації 1944 року, коли на півострові не залишилось жодного кримського татарина, радянська влада два століття старанно стирала всі сліди перебування цього народу в Криму. Було перейменовано близько 1,5 тисячі топонімів, було зруйновано всі мечеті, ліквідовано всі мусульманські кладовища. Відомо, що було неабияк перебудовано і «відреставровано» й Бахчисарайський палац. Але ось запитання: стираючи будь-яке свідчення про існування анексованої держави — Кримського ханства, — радянська влада так і не наважилась зруйнувати резиденцію його правителів, палац у Бахчисараї? Чому, яким дивом він зберігся?

Мустафа Джемілєв відповідає на нього так. Палац було б, поза сумнівом, зруйновано, але врятувало його не диво, а культура російського народу, яка зупинила руку вандалів. У палаці побував великий російський поет Пушкін, він написав поему «Бахчисарайський фонтан», чим ввів у світову історію й культуру сам факт існування палацу, після чого зруйнувати його означало б безглуздо знизувати плечима щоразу, коли будь-яка культурна людина світу могла б запитати — а про що ж писав Пушкін, де «фонтан зліз», де цей палац? Так Пушкін врятував Бахчисарай і світову реліквію Криму — останній палац кримських ханів.

Теги:
2012-10-14 11:42:00
   

  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар