Василь Нагірний - Україна Incognita
Україна Incognita » Сторінка авторів » Василь Нагірний
Василь Нагірний
У містечку Вижниці у нас були призначені натурні зйомки. Вперше ми туди їхали автомашиною Ярослава Бакая – знаний на коломийщині перекладач-поліглот, людина, яка за специфікою своїх духовних і бізнесових справ цікавиться книжковими раритетами і новинками. Ми знаємося давно, у чомусь схожі наші спільні інтереси, то ж і мені до рук інколи потрапляє від нього якась літературна цікавинка. От і тепер, вже в салоні автівки, мій «wiz a wiz» запропонував переглянути збірник біографічних досліджень про дещо забутих українських культурних діячів. Був серед них представник ще «цісарської Коломиї» Іван Раковський – професор, який у нашому передвоєнному місті створив видавничий комітет першої «Української Загальної Енциклопедії» у трьох томах.
Ніхто не бачив портретів Пінзеля й Меретина, але тим цікавішими виявилися пошуки слідів давніх майстрів та їхніх творінь. Для цього було залучено Львівського фото-дизайнера Ростислава Різника – автора кількох фотоальбомів з історії сакральної архітектури княжого міста. Його батько – відомий західноукраїнський письменник Левко Різник. Аби більш ґрунтовно збагатитися інформацією, ми разом шукали по Львову вічно зайнятого патріарха, Академіка мистецтв України, Героя України, Шевченківського лауреата, директора галереї мистецтв, 83-річного Бориса Возницького.
Цю історію свого часу розповів мені нині покійний коломийський архітектор Юрій Городиський, який добре знався з цілою когортою проектантів та будівничих краю. З їхньою діяльністю було пов’язано чимало пригод: від мелодрами до трагікомедії... Погодьтеся, прізвища Городиський і Городецький мають спільний корінь, наче підказують, що їхні власники є градобудівничими. А ще їх знали, як загадкового складу романтиків і навіть диваків, як багато хто з творчих, яскравих особистостей. Владислав починав свою кар’єру в Києві і став найвідомішим в Україні та далеко за її межами архітектором, Юрій замешкував і творив у Коломиї.
Що для свідомого західного українця першої половини минулого століття становило першочерговість – це громадські завдання помножені на обов’язки, і це не дивлячись на окупаційні періоди, війни, пацифікації, судові процеси… Внаслідок такого позиціонування до проблем власної нації великий відсоток наших громадян було охоплено освітою в народних і приватних навчальних закладах, задіяно в різних патріотичних товариствах, політичних і світських організаціях, церковних братствах, кооперації, просвітянських філіях, аматорських гуртках…
Що для свідомого західного українця першої половини минулого століття становило першочерговість – це громадські завдання помножені на обов’язки, і це не дивлячись на окупаційні періоди, війни, пацифікації, судові процеси… Внаслідок такого позиціонування до проблем власної нації великий відсоток наших громадян було охоплено освітою в народних і приватних навчальних закладах, задіяно в різних патріотичних товариствах, політичних і світських організаціях, церковних братствах, кооперації, просвітянських філіях, аматорських гуртках…
Життєпис мого героя, наче простий і чимось особливим не вирізняється з поміж подібних доль минулого покоління, але водночас яскраво ілюструє історичне минуле на тлі цілого народу.
Починалася ця сага під час одного з наполеонівських воєнних походів, до яких з польським легіоном потрапив ротмістр легкої кавалерії Іван-Микола Стрільбицький, син пароха Ішкова з-під Теребовлі. Його рід походив від ловчого Данила, якому князь Галицький Лев подарував село Стрільбичі, що під Старим Самбором. Вояцькі шляхи галичанина-скитальця привели аж до басської столиці Барселони, де в одному з монастирів й розквартирувався його ескадрон. Були серед них і поранені, яких заповзялася доглядати одна з місцевих панянок. Це була графська донька Марія Дорофея Анна Терезія Мастай де Феретті. Рід Феретті має італійське коріння, який осів у містечку Анкона, а Мастай були з Венеції.
Лемківська родина Беків, про яку казали, що то «тверді лемки», ще за першої емігрантської хвилі покинула свою малу батьківщину, тепер це територія Словаччини. У подружжя, яке замешкало в місті Лорд Сіті, штат Пенсільванія, США, було двійко дітей: Марія-Євгенія та її молодший брат Андрій. Старша донька народилися 25 лютого 1908 року, здобула початкову освіту в звичайній американській школі, українську відвідувала традиційно у вихідні, а вдома теж панувала рідна мова. Та одного разу все докорінно змінилося.
   

  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар