Варшавське повстання - Україна Incognita
Україна Incognita » Сторінка авторів » Олеся Ісаюк » Варшавське повстання
Олеся Ісаюк

Науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху, аспірант Університету Марії Склодовської-Кюрі (Люблін, Польща)

Варшавське повстання

Розповідь про одну подію

Музей Варшавського Повстання є своєрідним явищем серед схожих за тематикою культурних закладів. Установ, які присвячені виключно одній події, людині, споруді, на земній кулі вистачає. Усі вони наповнені матеріальними залишками епохи – речами, одягом, записками, портретами… Але не Музей Варшавського Повстання. Хоча воно відбулося 1944 року – 68 років тому, після нього майже не залишилося матеріальних свідчень. Тому цей заклад став музеєм-розповіддю. І ця стаття про музей починається з розповіді саме про подію.

Історія події

Варшавське повстання вибухнуло 1 серпня 1944 року. Ця дата була остаточно усталена на нараді вночі з 31 липня на 1 серпня, після того, як її кілька разів переносили. Одною з основних причин остаточного вибору дати, за спогадами учасників, був факт перебування у місті, насиченому військами противника. А також те, що  умовах наростаючого безладдя була присутня велика кількість озброєної молоді. На ситуацію впливав ще й наростаючий гуркіт канонади, яку вважали ознакою наступу Червоної Армії (ЧА). Обстріл стих уже на першому тижні повстання, а війська ЧА вступили у Варшаву 27 січня 1944 року – одночасно з визволенням Освенціму і виходом у Східну Пруссію. 

Повстання було частиною Операції «Буря», яка задумувалася як серія пов’язаних між собою військових операцій. Їх цілю було власними силами взяти контроль над довоєнними територіями Польщі і опираючись на цей факт заявити про  Польщу і Армію Крайову (АК) як повноправних суб’єктів міжнародних відносин. У майбутньому це мало допомогти  безперешкодно повернути землі, якими міжвоєнна Польща володіла до 1 вересня 1939 року. 

Стратегічною метою Варшавського Повстання було звільнення міста, тактичною – захоплення важливих пунктів столиці. АК розпоряджалася 30 тисячами повстанців, яким протистояли 20 тисяч вояків постійного німецького гарнізону. Крім цього, райони польської столиці на початку серпня 1944 року були місцем концентрації німецьких сил для відбиття наступу ЧА. До всього, повстанським силам сильно бракувало озброєння. В результаті їм вдалося здобути тільки частину міста. Старе Місто (площа Ринок, Краківське передмістя, Новий Світ) було єдиним районом, повністю звільненим від ворога, повстанцям вдалося захопити також Головну пошту та електростанцію.  Натомість німці утримували мости через Віслу, аеродроми, «німецьку дільницю» в районі Уяздова і алеї Шуха. Повстання відразу переродилося в фактично незалежні ділянки опору.

Зброя варшавських повстанців. Таке озброєння для більшості з них було недоступне

Зв'язок між окремими ділянками опору довелося налагоджувати через «канали» — так у повсякденні називали каналізаційні ходи, 5-6 серпня підземні траси з’єднали Мокотов і Середмістя. З 10 серпня почалося організоване риття переходів до каналів та організація повноцінної мережі «підземного сполучення».

Тим часом німецькі війська продовжували стискати кільце оточення. Наприкінці першого тижня Повстання сили АК були витіснені з району Мірова, німці опанували райони на лінії між вулицями Холодною та Вольською і Саксонським парком. 11 серпня було остаточно здано Волю і «Редуту Вавельську» на Охоті. В обох дільницях ще 6 серпня з’явилися так звані бригади Камінського і Дірлевангера. Наслідком стало близько 40 тисяч загиблих серед цивільного населення. 13 серпня було здано ще одну дільницю міста — Ставки.

Уцілілі оборонці Волі, Охоти та Ставків перебралися у райони Середмістя та Повісля. Старе Місто — район унікальної історичної архітектури, на той час уже було повністю відрізане від світу. Його захисники мусили витримувати постійні концентричні атаки відразу з кількох боків: з Гданського Вокзалу, Лєшна, руїн гетто, площі Театральної. Наступи супроводжуються артилерійським обстрілом дільниці. Разом з тим, німці, користаючи з того, що аеродроми залишилися в їхніх руках, розпочали систематичні бомбардування міста. Результатом була катастрофічна руйнація унікальної архітектури та масова загибель мирного населення.

Тільки на цьому етапі до оточених повстанців прийшла допомога – союзники розпочали пересилання і скидання зброї та припасів транспортниками «Ліберейтор». Перше скидання відбулося 10 серпня, наступні – в ніч 11-12 серпня, 14-15 серпня та 18 вересня. Тільки невелика частина доставленого досягла призначення, через те, що пілотам було складно орієнтуватися в місті через дими від пожеж. Небагато допомагала інформація про взаємне розташування сил в місті, адже воно змінювалося з кожною годиною. Також союзники просто не могли дозволити собі посилати літаки надто часто, оскільки шлях з Північної Італії (де перебували бази коаліції) до Варшави був довгий і небезпечний. Ситуацію міг би врятувати дозвіл радянського Союзу на використання військових летовищ Червоної Армії, але союзники отримали його тільки в середині вересня.

У таких контейнерах скидали зброю і припаси для повстанлого міста

А тим часом німці перехоплювали ініціативу. 16 серпня захоплено монастир сестер Канонічок на площі Театральній. Тривають атаки на Старе Місто, з 17 серпня напали на повсталих з боку Муранова (хоча напад було відбито). Та і підпільникам не вдалося прорвати ворожі позиції, котрі відділяли їх від товаришів у недалеких лісах Кампіносу. У фіналі запеклих боїв «за кожний будинок» німці поступово здобувають комплекс споруд варшавської Політехніки. 20 серпня повстанцям вдалося здобути споруду Польської акційної телефонної спілки (т.зв. ПАСТ), захопивши 121 полоненого, хоч на загальному фоні розвитку подій це був чисто епізодичний успіх.

Старе Місто було єдиним районом, який повстанцям вдалося повністю опанувати. Після розправи з Волею і Охотою німці почали стискати кільце навколо Старого міста. 25 серпня Команда АК у Варшаві та цивільне керівництво міста змушені були перейти через «канали» в район Жоліборж. Попри майже безнадійну ситуацію 27 серпня повстанці «Старувки» спробували прорватися  до Середмістя, але невдало. І тоді у перші дні вересня 1944 року під землю, у «канали» пішли всі, хто ще залишився в живих з оборонців і мешканців.

У вересні епіцентр боїв перемістився на Повісля і Середмістя. 4 вересня знищено електростанцію, що привело до повного знеструмлення всього міста, і без того позбавленого майже всіх систем життєзабезпечення. Тривали масові бомбардування. Ситуацію сильно ускладнював той факт, що казарми на стику вулиць Шволежерів, 29 Листопада, Підхорунжих залишалися у руках ворога і блокували можливість з’єднання сил з Середмістя та Чернякова.

Повісля стало об'єктом атак одразу ж після падіння Старого Міста, крім наступу вздовж набережної Костюшка, 6 вересня німці розгорнули негеральний наступ вздовж трьох паралельних вулиць. Під натиском противника підпільники змушені були залишити цей район і лінія фронту перемістилася на Новий Світ. З 7 вересня бої велися також на Алеях Єрусалимських. Ворожі атаки тривали: з Краківського передмістя, з площі Малаховського, з Саксонського парку. В силу цих обставин повстанці здали Краківське передмістя.

З 10 вересня повстання перейшло у стадію запеклих одиночних боїв. У руках німців уже було Краківське передмістя, вулиці Св. Яна і Варецька. Атакували на Чернякові – їм було необхідно відрізати повстанців від лівого берега Вісли, де починала підготовку до наступу Червона Армія. Одночасно ворожа авіація бомбардувала Мокотов, Жоліборж та Середмістя — ті райони міста, де все ще тривали бої. 15 вересня підпільники відступили з відтинку між Бєлянами і площею Красінських.  23 вересня впала дільниця оборони на Чернякові і єдиними місцями, де ще тривали активні бої, залишилися Середмістя, Мокотов та Жоліборж. Останній тиждень вересня 1944 року повстанцям довелося витримувати постійні атаки переважаючих сил ворога. Наслідок був передбачуваним — 28 вересня капітулював Мокотов, за ним Середмістя. З 1 жовтня 1944 року почалася евакуація решток цивільного населення, воно поступово покидало Варшаву ще з 8 вересня. 3 жовтня Повстання капітулювало остаточно.  Наступні 4 місяці спеціальні групи нищили те, що залишилося від міста. Відділи Червоної Армії 27 січня 1945 року вступили на руїни і згарища. Реконструкція центру Варшави продовжувалася майже до 80-х років.

Пам'ять про подію

У 2002 році перед громадою Варшави стояло завдання розповісти про подію, від якої майже не залишилося матеріальних артефактів, тільки документи і свідчення. Сам Музей – порівняно невелика триповерхова споруда. Попри назву, з експозиції можна довідатися не тільки про Повстання, а й про період окупації.

Експозиція розташована на трьох поверхах. Перший поверх присвячений тематиці окупації, другий і третій – власне Варшавському повстанню. Хоча столиця була знищена дотла, деякі речі все ж  пережили останні місяці 1944 року і стали  небагатьма автентичними експонатами. Усі вони розташовані на третьому поверсі.

Хоч виставка розділена на тематичні блоки, її творці не дотримувалися строгого хронологічного порядку. Зрештою, хронологічна композиція вимагала б автентичних експонатів, яких просто нізвідки взяти, а побудова експозиції навколо кількох тем дає можливість не тільки розповісти, «як це було», а й передати відвідувачам атмосферу епохи.

Експозиція Музею нагадує про варшавські вулиці років окупації

Найпоширенішим прийомом, що тут використовується є інсталяції «під війну» із сучасних матеріалів. Наприклад відвідувач проходить  «вулицею окупованої Варшави» — насправді це коридор, стіни котрого оформлені як зовнішні стіни будинків, на яких приклеєні оголошення. Ця вулиця виводить просто до «бункера» — невисокої бетонної споруди з  щілинами для стрільби, з яких стирчать біло-червоні стяги. Підлога навколо нього виглядає, як бруківка будь-якої з вулиць довоєнної Варшави.

Такі бункери "прикрашали" вулиці повсталої Варшави

Деякі відділення експозиції мають вигляд радше уривків з минулого, які якимось чином опинилися у сучасності. Одна з кімнат оформлена як підпільна радіостанція, в іншому приміщенні можна побачити, як працювали приховані друкарні. Для підсилення ефекту друкар, що насправді є працівником Музею, постійно друкує копії відозв повстанців.

Працівник Музею виконує роль підпільного типографа

Вершиною роботи інсталяторів є величезний макет транспортного «Ліберейтора», його вигляд аналогічний до подоби тих літаків, які свого часу проривалися з допомогою  оточеній Варшаві. Доповненням до цього муляжа є копії контейнерів з озброєнням, їжею та медикаментами.

"Крила надії" - так називали транспортники "Ліберейтор", які скидали повстанцям зброю, ліки, їжу...

Щоб повністю зрозуміти, про що йдеться інсталяції і експонати доповнюють свідчення очевидців.  Для цього при вході до музею відвідувачів зустрічають імітовані телефонні будки. Якщо підійти до такої будки і прикласти до вуха трубку, можна почути розповідь учасника Варшавського повстання. Поруч відео-інсталяція, під час якої спеціальний кур’єр Армії Крайової Ян Новак-Єзьоранський розповідає про пережите ним у роки підпілля та Повстання. 

На першому поверсі знаходиться гігантська стела, на якій вирізьблено дати усіх днів Повстання. На рівні людського зросту вона вкрита невеличкими дірочками, якщо зазирнути в одну з них, то можна побачити уривки кінохроніки боїв на вулицях Варшави. Якщо прикласти вухо, чути звичну для бою сукупність звуків – постріли, черги з автоматів, крики, звуки стін, що обвалюються зливаються в одну гамму війни...

Щоб ознайомити відвідувача з відображенням Повстання у тогочасних документах та  публікаціях преси, автори музею замість звичних стендів по всьому музею розмістили інтерактивні екрани. З їх допомогою можна прочитати зіскановані документи: накази командування повстанців і командування Вермахту, оперативні звіти, публікації у пресі, виступи і заяви керівників союзних Польщі держав. Побачити схеми розташувань військ та наступу Червоної Армії, фото з періоду окупації. Традиційний варіант ознайомлення з документами майже не застосовується, мало не єдиними прикладами такого підходу є стенд, присвячений операції «Буря» та частина експозиції про створення комуністичного уряду Польщі в Любліні. Остання обмежена паперовими копіями документів «люблінської Польщі», актами що до репресій легалізованих солдатів Армії Крайової у комуністичній Польщі та карикатурами на політику Радянського Союзу.

У таких екранах можна ознайомитися з документами епохи

У Музеї діє невеличкий кінотеатр, де безперервно демонструється кінохроніка Повстання. Назва кінотеатру підібрана символічно – «Палладіум». Це алюзія до кінотеатру «Палладіум», який  все ще функціонував в середині серпня 1944 року. Саме в ньому було вперше показано змонтовану самими повстанцями хроніку тодішніх подій. Крім того на другому і третьому поверхах Музею розташовані екрани, де можна переглянути уривки як з автентичної хроніки, так і з фільмів, присвячених тематиці Варшавського повстання, як, наприклад, ранній фільм Анджея Вайди «Канал».

По всьому музеї розкидані "вікна в живу історію"

Хронологія – не завжди найцікавіша справа. Автори ж екпозиції зробили з хронології своєрідний орієнтир, розташувавши по цілому музею невеличкі «картки з календаря», вони відображають кожен день Повстання по черзі. Кожен бажаючий може взяти собі таку картку «на пам'ять», а також це допомагає зорієнтуватися в експозиції, оскільки хронологія і тривалість екскурсії співвіднесені чітко — аркушик з 1 серпня знаходиться на початку, аркушик з 3 жовтня  - наприкінці експозиції.

Кожна сторінка повстанського календаря - повна хроніка окремого дня Повстання

Подібний прийом застосовано у випадку ще одного жанру — біографій учасників подій. Кожен портрет командира Армії Крайової, генерала Вермахту чи когось, хто вплинув на загальний перебіг подій, супроводжується невеликою шухлядкою, вона приховує виклад біографії паралельно англійською та польською мовами.

У скриньках - біографії повстанців і їхніх противників

Повстання практично не залишило по собі артефактів. Те, що вціліло, зосереджено на третьому поверсі Музею. Щоб потрапити на цей поверх, слід пройти через імітацію «каналів». Творці інсталяції відтворили не тільки самі стіни, а й написи на них: «Увага, німці!», «Вулиця …». За їх допомогою зв’язкові та відступаючі свого часу орієнтувалися у ситуації «нагорі». Сам перехід наштовхує відвідувачів на думки про те, що тільки пройшовши шлях, подібний до шляху оборонців, можна побачити речі, яких торкалися їхні руки. 

Серед уцілілих артефактів: домашнє начиння, винесене з Варшави під час евакуації, плакати, «скелет» автентичного кулемета, колекція пов’язок, пістолет «віс» та інше.

Повстанський кулемет  - механізм працює досі...

Попри назагал «розповідний» характер музею, у ньому є місця – меморіали. На другому поверсі розташований меморіал в честь загиблих цивільних мешканців Варшави. Меморіал – це прямокутник стін, розділених чотирма проходами. З внутрішньої сторони усі стіни всіяні фото загиблих мешканців Варшави. На підлозі – символічні могили засипаних, спалених, задушених димом. У подвір'ї Музею знаходиться велика стела зі списком імен учасників Повстання.

У дворі Музею - стела з іменами повстанців

Музей Повстання Варшавського є прикладом того, що можна відтворити навіть те, що втрачене безслідно. І, хоча свого часу повстанці програли, саме існування такого музею у відбудованій Варшаві є свідченням їхньої моральної перемоги. Перемоги духу.  Духу, який прагнув «бути вільним і завдячувати свободою собі».

2012-05-22 16:28:00
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар