У пошуках істини - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » У пошуках істини

У пошуках істини

Цьогоріч минає 195 років від дня народження поета-романтика Михайла Петренка

Перш за все Михайло Миколайович відомий як автор віршів, що з часом стали народними піснями: «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю...», «Взяв би я бандуру...» Їх співають по всьому світі. Дослідження біографії та творчості М.М. Петренка продовжується науковцями, але на цьому нелегкому шляху, на жаль, досить часто виникають перешкоди, що ускладнюють пошук. Частенько йдеться про банальні помилки, а інколи навіть про дезінформацію, яка породжується нездатністю деяких авторів розібратися в наявних матеріалах.

Для читачів «Дня» роботою над помилками, які нашарував час, своїми знахідками та відкриттями ділиться праправнук поета — Олександр Петренко.

ПОМИЛКИ, ЯКІ МНОЖАТЬСЯ З ЧАСОМ

Нагадаємо, вперше згадка про поета Михайла Петренка зустрічається 1841 року в поетичному новорічнику «Сніп». Українська літературна збірка «Молодикъ» (1843 р.) стала другим виданням, де друкувалися вірші Михайла Миколайовича. Проте вперше біографічні дані про Петренка з’являються лише 1848 року в «Южном русском сборнике», де поряд із віршами видавець Амвросій Метлинський вказував, що Михайло Петренко народився 1817 року.

У першому ж біографічному описі про М.М. Петренка Метлинський зробив помилку щодо першої публікації поета. Прикро, що він назвав «Молодикъ» першою збіркою, де друкувався Михайло Миколайович, забувши про видання віршів уподобаного ним поета в «Снопі» 1841 року. Мабуть, ця помилка була «кепським знаменням», тому що за нею потяглися інші, а процес цей не припиняється й нині!

Досить «цікава» помилка, що стосується творчої діяльності Михайла Петренка, зроблена авторами в кінці ХІХ століття. 1876-го в лютневому номері львівського місячника «Правда. Письмо литературно-политичне» в рубриці «З недрукованих ще поезий Тараса Шевченка» серед декількох віршів був наданий «Дивлюсь я на небо...». Вперше цей вірш з’явився під назвою «Недоля» 1841 року, друга його редакція, але під назвою «Небо», була опублікована 1848-го. Мабуть, 1876 р. літератори мали вже знати про авторство цього вірша. В літературі є пояснення цьому факту. Тарасові Шевченку дуже подобався цей вірш Михайла Петренка, і він переписав його собі в альбом.

У другому числі журналу «Слово і час» за 2000 р. надрукована невеличка стаття Г. Зленка «Ціна однієї помилки, або як імення Михайла Петренка стало псевдонімом Амвросія Метлинського», в якій повідомляється про прикру помилку.

Так сталося, що 1928-го О. Тулуб, оприлюднюючи свій словник псевдонімів українських письменників, повідомив, що Амвросій Метлинський підписував свої праці ще й ім’ям Михайла Петренка! Потім помилка з’явилась у відомому словнику псевдонімів І.Масанова (1957 р.), а через деякий час — і в словнику псевдонімів О. Дея 1969 року видання. Хочу додати ще один знайдений приклад наслідків «роботи» цієї помилки. 2007 року вийшла книга В. Міхєєвої «Николай Иванович Костомаров в Харькове (1833—1844). Начало пути».

Читаємо: «...этнографический интерес проявился у Костомарова первоначально под влиянием едва ли не единственного друга студенческих лет, известного собирателя украинского фольклора Амвросия Лукьяновича Метлинского (псевдонимы: Могила, Земляк, Метла, Издатель, Михаил Петренко)...». У даному разі джерело помилки очевидне, але ж дивно, що В. Міхєєва бездумно переселила цю помилку до себе в книгу, враховуючи, що на стор. 126 наводить слова самого А. Метлинського: «...Если говорить правду, то за исключением стихотворений г. Петренка и Писаревского (сына того священника) все прочие (о своих я судить не буду) носят на себе отпечаток если не совершенной бесталанности, то совершенного безвкусия...»

Заслуговує на увагу і помилка-довгожителька, що стосується дати вступу Михайла Петренка в Харківський університет. Навіть у останніх публікаціях наших днів автори наполегливо пишуть про навчання М. Петренка в університеті з 1836 по 1841 рік.

З датою закінчення університету (1841 р.) проблем не було, Амвросій Метлинський канонізував цю дату ще 1848 року. Найцікавіше те, що в університеті є «Списокъ студентов Императорскаго Харьковскаго Университета...», який дозволяє точно ідентифікувати дату вступу «Петренко Михайла» до університету на юридичний факультет. У цьому списку на 1840—1841 рр. серед студентів юридичного факультету четвертого курсу і значився під номером 25 «Петренко Михаилъ / Время вступленія въ Университетъ — 21 Сен. 1837. / Из какого званія — Об. оф. сынъ./ На какомъ содержаніи. — На собственномъ».

Отже, у дослідників, що припускалися цієї помилки з датою вступу до університету, все гаразд було з арифметикою, ось тільки повний курс юридичного факультету в той час проходився за чотири роки.

У «Краткой литературной энциклопедии» 1968-го року видання в статті про Поета з’являється нова інформаційна помилка. Йдеться про те, що він був учителем: «Петренко, Михаил Николаевич (1817 — г. смерти неизв.) — укр. поэт. В 1841 окончил Харьковский ун-т. Был учителем...» У даному випадку маємо справу, мабуть, із першим прикладом дезінформації, пов’язаної з біографією М.М. Петренка. Помилка стосується участі Михайла Миколайовича в Кримській війні. У 1856 році Петренко був нагороджений пам’ятною бронзовою медаллю «В память войны 1853—1856 гг.», і цей факт відомий з його «Формулярного списку» 1858 року. Це стало приводом для деяких літераторів стверджувати про участь Михайла Петренка у Кримській війні. Але у відповідній графі виявленого на сьогоднішній день формулярного списку 1858 року «Был ли в походах против неприятеля и в самих сражениях и когда именно» однозначно вказано — «не был», тож можна без сумніву констатувати, що участі в Кримській війні 1853—1856 років Михайло Петренко не брав.

Треба згадати і виправити ще одну помилку ніжинських педагогів. У методичці для студентів у 2007 році вийшла стаття: «Моціяка О.М. «Михайло Михайлович Петренко (1817—1862)». // Становлення нової української літератури». Як то кажуть, «no comment»! Михайла Петренка так називали вперше...

«ФАНТАЗІЇ НА ЗАДАНУ ТЕМУ»

Особливо багато помилок зустрічається в літературі, коли йдеться про роки життя поета. Хоча точна дата народження Михайла Петренка й понині невідома, всі автори, які розглядають цю тему, вказують 1817 рік, що вперше з’явився в «Южном русском зборнике» А. Метлинського. Щодо дати смерті Михайла Петренка, тут деякі автори «результативно» попрацювали. Раніше писали про невідому дату смерті М. Петренка, а вже в «Шевченківському словнику», виданому 1977 року, вперше з’являються незвичні «роки життя» Поета: «Петренко Михайло Миколайович (1817 — не раніше 1864)...»

На мій погляд, автор опублікованої в словнику статті неправильного зрозумів Адрес-календар на 1863—1864 роки. Швидше за все, календаря він не бачив, але працював із так званими «Алфавитными указателями к Адрес-Календарям».

Справді, «Петренко М.Н.» згадується в цьому інформаційному джерелі з 1849 до1864 року. Не зорієнтувавшись, що будь-які календарі готуються на грядущі роки (не подібно до звітів — за минулі), він вирішив, що Петренко М.М. 1864 року ще служив повітовим стряпчим.

У збірці літературно-критичних статей, що вийшла 1979 року, Є. Волошко ненав’язливо повідомляє: «...автор знаменитой «Недолі» («Дивлюся на небо та й думку гадаю...») украинский поэт М. Петренко умер в родном Славянске от голода...»

Ще в 90-х роках минулого століття правнучка Михайла Петренка Наталія Шептій зі своїм чоловіком відшукали в Сумському архіві, що Михайло Миколайович помер 25 грудня 1862 року в Лебедині, однак різні дати смерті й припущення про місце поховання М.М. Петренка зустрічаються і в публікаціях нашого часу.

Автори із Слов’янська в публікаціях, присвячених Михайлові Петренку, при всій своїй пошані до земляка наводять надумані фрагменти з його біографії, які, на жаль, неможливо трактувати як помилки. Йдеться про «фантазії на задану тему», причому шкільного рівня. Захопившись «легкістю» даної теми, оперуючи в своїх діях не логікою, а ключовим словом «Петренко», вони безпроблемно конструювали склад його сім’ї (братів, матір, батька й вітчима туди притулили; до сестер справа ще не дійшла), умисне забуваючи про те, що прізвище «Петренко» належить до найпоширеніших в Україні.

На щастя, деякі помилки мають коротке життя, точніше, продовжують своє тихе життя, але лише на сторінках того видання, де їх поселив недбалий автор. Може, не відразу, але з часом з’являється той (посилається долею?), хто повинен «відокремити зерна від плевел». І праця його тим легша і тим результативніша, чим менше нива постраждала при посіві. Інформаційний світ великий і навіть безкінечний, тому захистити його від дезінформації важко. І не треба так квапитися в майбутнє, частенько не знаючи напряму, й віддавати за це невимірно велику ціну — спотворення і забуття минулого.

Взяв би я бандуpу
Та й загpав, що знав.
Чеpез ту бандуpу
Бандуpистом став.

2012-06-06 00:15:00
   

  • Анна Левчук

    Сергій Грабовський

    Андрій Безсмертний-Анзіміров


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар