TOP-книг, які варто прочитати - Україна Incognita
Україна Incognita » TOP-книг, які варто прочитати

TOP-книг, які варто прочитати

Нариси з історії третьої воєнної інвазії Совєтської Росії в Україну і розвитку окупаційної системи в часі: Листопад 1919 - Листопад 1924
У роках 1919-1921 мені судила доля брати ближчу участь в українській визвольній боротьбі. Я не збирався писати спогадів про бурхливу революційну добру. Тільки тепер, на певній історичній віддалі від тих подій, коли вже можна спокійніше говорити й думати про наші минулі успіхи та недостачі, відчувається потреба зафіксувати деякі свої спостереження та факти з тих недавніх часів.
Поет виняткової емоційності та інтелектуальної напруги, Василь Стус зберігає той самий рівень і у своїй критиці та публіцистиці. Хоча обставини життя не дали йому можливості публічно виступити «на полі» публіцистики, але ті публіцистичні фрагменти, що їх можна знайти в його поезії, критиці, офіційних і приватних листах, дають високі зразки аналітичної публіцистики, опертої на справжню ерудицію й витриманої в дусі суворих вимог часу.
Пос­тать Іва­на Баг­ря­но­го — од­на з на­йяс­кра­ві­ших і най­дра­ма­тич­ні­ших в ук­ра­їн­сько­му пись­мен­стві й гро­ма­дян­стві пер­шої по­ло­ви­ни й се­ре­ди­ни ХХ ст. Пе­рес­лі­ду­ва­ний і ка­ра­ний на бать­ків­щи­ні, в УРСР, він не для всіх ви­я­вив­ся ба­жа­ним і зруч­ним в еміг­ра­ції, в ді­ас­по­рі йо­го по­лі­тич­на по­зи­ція ста­ва­ла пред­ме­том не ли­ше за­пе­ре­чень, а й злос­ти­вих пе­рек­ру­чень та нак­ле­пів, а се­ред по­лі­тич­них суп­ро­тив­ни­ків зна­хо­ди­ли­ся й та­кі, що пог­ро­жу­ва­ли йо­му роз­пра­вою і вда­ва­ли­ся до за­со­бів кри­мі­наль­них.
Кожне есе Івана Лисяка-Рудницького світилося в моїх очах усіма барвами, немов добре огранований коштовний камінь. У деяких темах я орієнтувався краще, ніж він, тому що на відміну від нього мав доступ до архівів. Та його здатність формулювати складні проблеми доступною мовою, але без спрощень, просто таки заворожувала, приносила інтелектуальну насолоду. Він багато разів переписував свої есе, прагнучи абсолютної досконалості.
Постать видатного українського соціального мислителя, історика та філософа В’ячеслава Липинського (1882-1931) є настільки багатогранною, складною й неоднозначною, що розповідь про нього, навіть вельми стислу, можна і треба вести одразу в декількох «вимірах». Можна, аналізуючи інтелектуальний «родовід» Липинського, робити наголос на тому, що як історик - він був учнем Михайла Грушевського.
В українській літературі, втім, як і в усякій іншій, є письменники, котрі за природою своєї творчості - новатори. А є й такі, що, здавалось би, нічого новаторського, незвичайного в цю літературу не привносять, але лишаються в ній назавжди, бо вміють розповісти про свій народ, край, у якому народились і виросли, його людей якось так, що та розповідь сама по собі стає відкриттям і незвичайним пізнанням народного характеру, його самобутності - та так, що не зачаруватися неможливо. Такою є творчість Уласа Самчука.
Юрій Шевельов (1908 2002), один із найвизначніших українських інтелектуалів ХХ століття, був філологом. Сам він вважав себе передусім мовознавцем, проте у великій спадщині вченого вагомим є і все те, що належало до сфери його «хобі», - літературознавчі праці. Щоправда, часом вони написані так, що важко сказати, де закінчується літературознавство і починається культурологія, публіцистика, політичне прогнозування...
Доля надзвичайно щедро обдарувала Ольжича талантами у різних сферах людської діяльності. Він став визнаним та популярним поетом, справжнім кумиром свого покоління. Його публіцистика відзначається надзвичайною глибиною та ерудованістю, переконливістю й високою культурою слова.
Голос Маланюка сьогодні долинає до нас як позивні з космосу - чуємо сигнали, але не вміємо їх розшифрувати. Це можна було зрозуміти хіба що в радянські часи - Маланюк належав до найбільш заборонених письменників української діаспори. Грандіозний грабунок національного духу - позбавити культуру цих голосів. Але сьогодні? А може, саме тут і криється одна з причин сьогоднішніх проблем: українське суспільство досі не зуміло як слід почути ані його жорстких аналізів, ані його драматичних пророцтв. Тож ці аналізи й ці пророцтва сьогодні ще актуальніші, ніж раніше, а гордіїв вузол українських проблем затягнувся до критичної межі.

   
  • Останні коментарі

    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар