TOP-книг, які варто прочитати - Україна Incognita
Україна Incognita » TOP-книг, які варто прочитати

TOP-книг, які варто прочитати

Наступне покоління може й не знати дійсности про страждання і втрати, які пережила й зазнала від окупантів наша столиця. Відступаючи з Києва, всі облікові матеріали так московський, як і німецький окупанти знищили.
Забріхана московська пропаганда намагатиметься затушкувати всі свої злочини, вчинені українській нації й українській столиці, Києву.
Як довго вязень під слідством, він позбавлений всякого звязку зі світом. - В атмосфері своєрідної забобонности і страху перед… снами. - Оповідання про невдалий переворот маршала Тухачевського та його тагічні наслідки. - Що думають в СССР про Америку...
Даємо нашим читачам чергову книжку - щоденник нашого найкращого прозаїка з переломових місяців кіпця другої світової війни. Мандрівка української людини чужими просторами. Близькість життя і зовсім живі постаті діють на читача в цих автобіографічних записках з нечуваною силою і свіжістю. Переживаємо воєнну атмосферу Берліна, а в нього життя української громади.
Був 1918 рік. Властиво, кінець його. Грудень. Гетьманські війська вже покинули були Київ, ще обсаджений німцями. Я повернувся на Україну, маючи за собою 4 роки вигання на Архенгельщині. Чотири роки відірваності від культурного життя. Чотири роки серед сніжних полів, дрімливих лісів ялинових з білими літніми ночами і довгими зимовими, в яких тремтіли миготливі блиски північного сяйва...
Ця книга - не спогади. Це - щокількаденні записки, роблені похапцем, часто вночі, в 1918 році в Києві, про зустрічі, епізоди, події та акції політичного характеру - чисто припадково збережені до цього часу. Це доривочні фрагменти, написані, подекуди телеграфним стилем, бо на детальний опис не позволяв скажений темп тодішнього життя.
Літо для нас, повстанців, було звичайно найсприятливішою порою року. Густий ліс був тоді для нас найгостиннішою і найбезпечнішою хатою. Оброблені поля і городи селян були запорукою, що вони поділяться з нами плодами своєї землі. Та літо 1947 року було не таке.
Південна Волинь з її Крем'янеччиною та Дубенщиною, що стала темою цього «Записника» - це лише один із численних прикладів, як виростала доба. Обмеження опису подій лише одним закутком нашої землі дає рельєфнішу картину того, що саме мається на увазі. Вслід за цим обмеженням території приходить також і обмеження опису періоду боротьби, який в основному стосується початків повстанського руху в 1942-1943 роках, бо в той час судила мені доля бути живим свідком фактів і подій.
Жодна європейська держава не відзначала в 1914 році століття перемоги над генієм війни Наполеоном. Ця перемога знайшла своє завершення у Віденському Конгресі 1814 року. А через сто літ, саме в ту річницю, світ знову пішов у танець. На руїнах старого ладу творилися нові форми правління. Творилося нове життя. І український нарід, всупереч сподіванням своїх сусідів, використав цю нагоду для віднови своєї держави.
Українські стрільці були легіонерами (добровольцями), тому в їх рядах здебільшого воювали українці, які не підлягали мобілізації – віком до 18-ти та після 50-ти років. На думку німецького командування, усусуси були «найкращим відділом усієї айстро-угорської армії». Окрім бойової звитяги, стрільці залишили по собі величезний пласт культурної спадщини – музичної художньої та літературної. Перебуваючи поза Галичиною, створювали театри, осередки «Просвіти», засновували школи.
Було це у 1921 році. Видіставшись із Холодного Яру за кордон, я попав із табору до одного галицького міста. Яке місто, як і чому попав - це хіба не цікаво. Була там читальна «Просвіти» що містилася в одному будинку з помешканням отця пароха. Сходилися туди і молодь, і старші. Поважніші пани сідали звичайно круг стола і починали сперечатися про те, чия політика «правильніша»: чи диктатора Петрушевича - чи в п. отамана Петлюри...

   
  • Останні коментарі

    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар