TOP-книг, які варто прочитати - Україна Incognita
Україна Incognita » TOP-книг, які варто прочитати

TOP-книг, які варто прочитати

Шевченкіана Івана Огієнка є й досі маловідомою у сучасному літературознавстві, недостатньо використовується вона і в культурно-просвітницькій роботі, не працює на духовне оздоровлення українців, на подолання національно-ідентифікаційної кризи, яка, на жаль, очевидна. Його перу належать такі ґрунтовні шевченкознавчі праці: «Перше видання революційних віршів Тараса Шевченка (1960 р.), «Словник Шевченкової мови» (1961 р.), «Релігійність Шевченка» (1964 р.) та чимала кількість статей у його канадському часопису «Віра й Культура» (1953 — 1967 рр.).
Великі українські справи історія доручала вирішувати зазвичай не сановитим за походження, а тим, хто виростав із народної стихії боротьби за виживання нашої нації. Тож не геніальний Микола Гоголь узяв на себе місію створити Біблію українського відродження, а селянський син Тарас Шевченко. І втілювати в життя заповіт Великого Кобзаря через створення власної збройної сили довелося не генералу-українцю, яких вистачало на службі в Російській імперії, а звичайному, як багатьом здавалося, журналісту Симону Петлюрі.
Так, він розмовляє з нами не лише своєю поезією, а й кожним словом, що дійшло до нас від нього. Навіть коли це листи до друзів або до самого себе. Так, листи до самого себе — бо хіба не є ними щоденникові нотатки великих людей? До себе — і до нащадків. Не інакше. Наївно брати всерйоз риторичні запевнення, що хтось пише щоденник тільки для себе самого. Такі запевнення — споконвічна літературна фігура (хіба що йдеться про практичний, вжитковий нотатник на підмогу власній пам’яті, а не про роздуми над життям).
На початку 90-х років XIX століття перед національно орієнтованою українською інтелігенцією постав комплекс нагальних, складних питань, які неможливо було обійти, ігнорувати або відкласти у довгу шухляду — вони потребували чесної, щирої та мужньої відповіді. Ось ці питання: «Як подолати стіну між інтелігенцією та народом?», «Яким конкретно чином освічені українці можуть прислужитися спільній національній справі?», «Як віднайти і сформулювати загальнонародний український ідеал?», і нарешті, мабуть, головне серед них: «Чи не настав час включити в порядок денний вимогу про політичну самостійність України і як конкретно це зробити?»
Надрукований у цій брошурі текст, як і багато іншого, що пов’язане з долею та творчістю видатного українського вченого й письменника Віктора Платоновича Петрова (1894 — 1969 рр.), приховує багато загадок. Ще донедавна широко побутувала логічна версія, вперше запущена в обіг Василем Чапленком у повісті «Його таємниця» (Нью-Йорк, 1976 р.), прототипом головного героя якої — Віктора Петренка — є саме Віктор Петров.
У столиці Україні є проспект Петра Григоренка, у Львові - площа Петра Григоренка, у Сімферополі - сквер і пам’ятник покійному генералові Петру Григоренку. У той же самий час його публіцистика та громадська діяльність недостатньо добре відома українським громадянам. У невеликій книжці важко представити повний портрет одного з найбільш відомих українців ХХ століття.
Сей славний бунт є важний не лиш з тої причини, що тоді скасовано королівство, а зведено республіку, то є річ публичну, народоправство, - але єще більш тому, що французька революція знесла старий порядок феодальний, після котрого цісар чи там король був власним власником всіх земель
За умов тотальної війни найбільшого руйнування зазнає промисловість. Відродження великої промисловости вимагає багато коштів, багато часу, потребує ѓрунтовного перегляду структури закладів і географічного розміщення їх в залежності від нових господарських зв'язків.
Їдемо, їдемо, їдемо довго і нудно більш ніж 20 днів, у вагонах як у хлівах, у найгірших умовах життя. Потяг їхав дуже помало. Інколи стояв день на запасній колії цілу добу. Так допхали нас до тюрми Стрєтєнка в Москві. Після обшуку й перевірок на нас уже чекали добре витреновані московські уркагани - вищий ранг злодіїв...
Люди, що переходили з нашої сторони на Буковину, говорили, що прийшло багато ром. Румуни пояснювали це тим, що вони боялися большевиків, які мають на них напасти і відібрати Буковину.

   
  • Останні коментарі

    Анна Левчук

    Сергій Грабовський

    Андрій Безсмертний-Анзіміров


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар