Свято-Успенська лавра, Волинські Афіни - Україна Incognita
Україна Incognita » Маршрут №1 » Свято-Успенська лавра, Волинські Афіни

Свято-Успенська лавра, Волинські Афіни

Стежками Тараса Шевченка Тернопільщиною
Лариса Осадчук, Тернопіль, фото Михайла Урбанського

Знаменита поема «Варнак», а також однойменна повість з’явилися після подорожі Тараса Шевченка Волинню у складі першої Археографічної комісії восени 1846 року. Як зазначають дослідники, в жовтні Кобзар мав зустріч із останнім учасником гайдамацького руху старим варнаком і записав його спогади в околицях Почаєва.

Багато дечого не стало,

Сказав старий. — Води чимало.

Із Ікви в [море] утекло...

Над Іквою було село,

У тім селі на безталання

Та на погибель виріс я, —

Лихая доленька моя!..

У Кременці вже почав працювати над твором. Зацікавив Шевченка й Вишнівець — колиска славетного Байди Вишневецького, про що вже писав «День» напередодні ювілею поета (див. № 32 від 21 лютого 2014 року). Нещодавно Управління туризму і курортів Тернопільської ОДА провело прес-тур «Стежками Тараса Шевченка по Тернопільщині». Пропонуємо читачам долучитися до маршруту, віртуально відвідавши Почаїв і Кременець.

ШЕВЧЕНКО ЗАФІКСУВАВ  ЛАВРУ, ЯКОЇ МИ  НЕ ПОБАЧИМО

У величі та славі височить віками на Почаївській горі Свято-Успенська лавра. Її недарма називають другим Єрусалимом, бо саме тут — єдине місце на планеті, де залишила Відбиток Стопи Пресвята Богородиця після Свого явлення у Вогняному Стовпі 1240 року. У Свято-Успенському соборі, збудованому над цим місцем, є ковчег і кіот з барельєфним зображенням, що розповідає про цю надзвичайну подію. Їх виконав 1884 року відомий золотих справ майстер Сергій Верховцев. Тут схиляються перед Стопою Пресвятої Богородиці і п’ють цілющу воду із життєдайного джерела, яке виникло ще в далекому ХІІІ столітті, мільйони паломників. Вони нескінченним потоком ідуть до Матері Божої Почаївської зі всього світу, адже почитають Її і православні, й греко-католики, й римо-католики. Поклонявся Почаївським святиням і Тарас Шевченко, він виконав чотири акварелі монастиря та його околиць.

НЕПОДАЛІК СВЯТО-УСПЕНСЬКОЇ ЛАВРИ — ПАМ’ЯТНИК МОЛОДОМУ ТАРАСОВІ ШЕВЧЕНКУ УЖЕ ПОКІЙНОГО ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО СКУЛЬПТОРА МИКОЛИ НЕВЕСЕЛОГО. ТАКИМ ЗАПАМ’ЯТАВ ГЕНІЯ ПОЧАЇВ

НЕПОДАЛІК СВЯТО-УСПЕНСЬКОЇ ЛАВРИ — ПАМ’ЯТНИК МОЛОДОМУ ТАРАСОВІ ШЕВЧЕНКУ УЖЕ ПОКІЙНОГО ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО СКУЛЬПТОРА МИКОЛИ НЕВЕСЕЛОГО. ТАКИМ ЗАПАМ’ЯТАВ ГЕНІЯ ПОЧАЇВ

Оригінал листа Волинської консисторії до Собору Почаївської лаври з проханням дозволити малювати Шевченку святиню, адже таким було завдання генерал-губернатора Дмитра Бібікова, зберігається в Державному архіві Тернопільської області. Дивлячись на роботи Шевченка, сьогодні ми можемо, зокрема порівняти, яким було убрання Свято-Успенського собору в середині ХІХ століття і тепер. А одну з акварелей Шевченко зробив із балюстради. На горизонті видніється Домініканський монастир у Підкамені, що за 12 кілометрів від Почаєва (тепер — монастир Походження Дерева Хреста Господнього УГКЦ у с. Підкамінь Бродівського району Львівської області). Якраз між цими обителями проходив державний кордон між Російською імперією та Австро-Угорською монархією.

Як зазначають вчені-історики, саме на терасі Лаври Шевченко познайомився із видатним польським скрипалем Карольом Ліпінським, який свого часу давав спільні концерти з Ніколо Паганіні. У Почаєві Шевченко був надзвичайно вражений грою Ліпінського.

НА БАЛЮСТРАДІ КРЕМЕНЕЦЬКОГО КОЛЕГІУМУ, ЯКА З МИСТЕЦЬКОЇ ТОЧКИ ЗОРУ ВАРТУЄ БІЛЬШЕ, НІЖ САМ ЛІЦЕЙ, ДОСІ ПАЛАЮТЬ НЕЗГАСИМІ КАМІННІ ФАКЕЛИ, ЯК СИМВОЛ НАУКИ І МУДРОСТІ

НА БАЛЮСТРАДІ КРЕМЕНЕЦЬКОГО КОЛЕГІУМУ, ЯКА З МИСТЕЦЬКОЇ ТОЧКИ ЗОРУ ВАРТУЄ БІЛЬШЕ, НІЖ САМ ЛІЦЕЙ, ДОСІ ПАЛАЮТЬ НЕЗГАСИМІ КАМІННІ ФАКЕЛИ, ЯК СИМВОЛ НАУКИ І МУДРОСТІ

«Шевченко зафіксував Почаївську лавру в такому вигляді, в якому ми вже її ніколи не побачимо, — каже начальник відділу промоцій та аналітично-гуманітарних програм виконавчого апарату Кременецької районної ради, історик Микола Матвіюк. — Архієрейський будинок, де зупинявся Шевченко (про це свідчить меморіальна таблиця), тепер трохи по-іншому виглядає, дзвіниця — також. Декілька зображених пам’яток до наших днів не дійшли». За словами Миколи Матвіюка, саме Почаївську лавру визначено головним місцем у маршруті Кременеччиною, що розробили фахівці райради і відділу культури, туризму, національностей і релігій райдержадміністрації. «Відомо що до Другої світової війни в Почаївській Свято-Успенській лаврі зберігалася книга відвідувачів, де був зроблений запис особисто Шевченком, що він жертвує кошти на потреби Почаївської лаври, — продовжує Микола Матвіюк. — Окрім того, що Шевченко зробив акварельні замальовки, він виконав ще два начерки олівцем, а також записав чимало цікавого етнографічного матеріалу».

1795 року, після третього поділу Речі Посполитої, значна частина земель Правобережної України увійшли до складу Російської імперії. І головна мета Археографічної комісії полягала в тому, щоб зібрати старожитності, які залишилися на території двох ново приєднаних — Волинської та Подільської — губерній. Оскільки до листопадового повстання поляків проти царизму 1830—1831 років значна частина українського населення на території двох цих губерній за віросповіданням була греко-католиками, то необхідно було зібрати матеріали, які б доводили той факт, що все-таки християнство, яке з’явилося на землях Волині та Поділля, мало корені православної традиції.

З ВІРОЮ, НАДІЄЮ, ЛЮБОВ’Ю І ВДЯЧНІСТЮ ПОСПІШАЮТЬ ДО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ НА ПОЧАЇВСЬКУ ГОРУ ПАЛОМНИКИ. КОЛИСЬ СХИЛЯВ ТУТ ГОЛОВУ У МОЛИТВАХ І ТАРАС ШЕВЧЕНКО

З ВІРОЮ, НАДІЄЮ, ЛЮБОВ’Ю І ВДЯЧНІСТЮ ПОСПІШАЮТЬ ДО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ НА ПОЧАЇВСЬКУ ГОРУ ПАЛОМНИКИ. КОЛИСЬ СХИЛЯВ ТУТ ГОЛОВУ У МОЛИТВАХ І ТАРАС ШЕВЧЕНКО

За рік до того, як Тарас Шевченко прибув до Почаєва, тут побував Микола Костомаров, і в листі він рекомендував Шевченку відвідати Почаївську лавру. Як історика, Миколу Костомарова найбільше вразили розписи Свято-Успенського собору. Його знамениті слова: «Пройдуть століття, і наші нащадки будуть вивчати моду своїх предків саме по розписах Успенського собору, тому що там зображено костюми, в яких ходило місцеве населення в XVII—XIX століттях». Ці розписи розповідають і про історію Почаївської лаври, і про багато чудес, які тут відбувалися.

У сквері неподалік Лаври з 1996 року височить пам’ятник молодому Тарасові Шевченку уже покійного тернопільського скульптора Миколи Невеселого. Він постав із нагоди 150-річчя від того часу, як Кобзар побував у містечку. Митці чомусь рідко звертаються саме до цього образу, але таким його запам’ятав Почаїв — енергійним, повним сил молодим чоловіком. У Почаївському історико-художньому музеї Шевченку відведено окрему залу. Окрім копій його акварельних робіт, тут зібрано чималу колекцію картин на тему Шевченкіани у виконанні українських митців. Зокрема сюжети розповідають про перебування Тараса Шевченка в Почаєві. Треба сказати, що музей має багатющу колекцію, але це вже окрема тема.

КРЕМЕНЕЦЬ: ВОЛИНСЬКА  ГІМНАЗІЯ У КОЛИШНЬОМУ ЄЗУЇТСЬКОМУ КОЛЕГІУМІ

Один із двох пам’ятників Тарасові Шевченку в Кременці стоїть у дворі обласного гуманітарно-педагогічного інституту, який названо на його честь. Адже саме ознайомитися з колишнім єзуїтським колегіумом, в якому зараз розмістився цей навчальний заклад, і прибув Шевченко до Волинських Афін, як називали місто ще в позаминулому столітті, восени 1846-го. Колегіум зводився протягом 1731—1753 років і є пам’яткою архітектури. Як розповів начальник відділу промоцій та аналітично-гуманітарних програм виконавчого апарату Кременецької районної ради, історик Микола Матвіюк, ще 1701 року князі Вишневецькі запросили до Кременця чернечий орден отців-єзуїтів. Прийшовши сюди, ченці отримали від них щедрі пожертви на будівництво величного костелу і навчального корпусу. Будував комплекс споруд знаменитий архітектор-єзуїт Павло Гижицький у стилі пізнього бароко. Зараз там храм, котрий належить УПЦ Київського патріархату. На стіні ліворуч можна розгледіти давні зображення двох гербів князів Вишневецьких. У Єзуїтському колегіумі навчалася молодь місцевої шляхти. Тут також діяла окружна школа та школа риторики. Треба зазначити, що саме єзуїти запровадили тривалість уроку 45 хвилин, і найкращу освіту у світі на той час давали саме вони. 1775 року орден єзуїтів було ліквідовано, й усе майно, яким вони користувалися, конфіскували. 1805-го, після третього поділу Речі Посполитої, два місцеві польські шляхтичі Тадеуш Чацький і Гуго Колонтай зініціювали відкриття вищої Волинської гімназії.

СВЯТО-УСПЕНСЬКА ЛАВРА

Окрім того, що Шевченка цікавила історія та архітектура колегіуму, він цікавився освітньою діяльністю Тадеуша Чацького, якого згодом шанобливо згадує в повісті «Варнак». У «Художнику» описує польського історика й громадського діяча Йоахима Лелевеля, який свого часу викладав у гімназії.

У зв’язку з реформами, 1819 року відкривається знаменитий Кременецький ліцей — один із найкращих навчальних закладів першої половини ХІХ століття на території Правобережної України. За навчальним процесом і освітніми програмами він прирівнювався до Віленського університету. Після участі студентів у повстанні проти царизму заклад закрили, й 1834-го навчальну базу перенесли до Києва. На її основі створили Імператорський університет імені Рівноапостольного князя Володимира. Зараз — це Національний університет імені Тараса Шевченка.

До 1950-х років перед Єзуїтським колегіумом стояла скульптура Кременецької Мадонни, яку в 1760-х роках із каменя-пісковика виготовили учні Пінзеля. У радянські часи тут задумали створити літній кінотеатр і знищили фігуру Божої Матері. Тепер її можна побачити лише на старих фотографіях. На балюстраді колегіуму, яка, з мистецької точки зору, вартує більше, ніж сам ліцей, досі палають незгасимі камінні факели як символ науки й мудрості. Незмінною залишилася концертна зала, в якій свого часу давав концерти Ференц Ліст. Нині з нагоди ювілею Тараса Шевченка тут звучать пісні на його поезії.

В інституті працює пречудова бібліотека. Відрадно, що серед добірок періодичних видань на чільному місці шанована кременчанами газета «День».

Покидаючи колегіум, забираєш із собою часточку того духу, що свого часу відчув і Тарас Шевченко, будучи в цих стінах. Але він не оминув своєю увагою й овіяні легендами Замкову гору Бону з руїнами давньої фортеці, Дівочі скелі... Побував у Куликові, Дунаєві, Великих Бережцях. Історики не виключають, що Кобзар міг завітати й у Гаї та Білокриницю.

Відтоді як Тарас Шевченко відвідав Волинські Афіни, кременчани свято бережуть пам’ять про нього. Іще 1922 року в друкарні видатного українського громадського й політичного діяча Семена Жука за кошти міщан було надруковано знаменитий «Малий Кобзар». Про це нині свідчить меморіальна дошка по вулиці Словацького, 1. А протягом цього ювілейного року на Кременецькій землі відбуватимуться заходи на честь національного провідника, генія, який і нині є об’єднавчим стрижнем між сходом і заходом Української держави.

Теги:
2014-04-11 16:39:00

   
  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар