«Сила волі»: пройти до кінця - Україна Incognita
Україна Incognita » Сторінка авторів » Олеся Ісаюк » «Сила волі»: пройти до кінця
Олеся Ісаюк

Науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху, аспірант Університету Марії Склодовської-Кюрі (Люблін, Польща)

«Сила волі»: пройти до кінця

Кожне протистояння – це дві волі, дві душі, два уявлення, дві мети. І поєдинок двох воль не вичерпується тільки збройним протистоянням.

У Національному музеї – меморіалі «Тюрма на Лонцького» відкрилася виставка «Сила волі». Її герої – провідники українського визвольного руху – Євген Коновалець, Степан Бандера, Роман Шухевич. Василь Кук.

Для загалу усі ці люди є символом боротьби. Відчайдушної, героїчної, послідовної – і безнадійної, яка прогнозовано завершилася поразкою. Звісно, запитання – а чи могла підпільна армія одного народу перемогти у протистоянні з величезною імперією, наддержавою – риторичне. Якщо розглядати ситуацію у чисто арифметичному вимірі.

Але кожне протистояння має не тільки фізичний вимір. Кожне протистояння – це дві волі, дві душі, два уявлення, дві мети. Кардинально різні. І поєдинок двох воль не вичерпується тільки збройним протистоянням. Якби справа була тільки у зброї, радянська влада не мала б потреби полювати по Європі за Коновальцем і Бандерою, не мала б потреби споряджувати цілі пошукові групи і мобілізовувати найсучасніші технічні засоби. Не полювала б за членами їхніх сімей. І звинувачені у співпраці з підпіллям не отримували б по двадцять п’ять років таборів на Сибіру.

«Скільки дивізій у Папи Римського?» – але священиків таки арештовували і саджали.

Найголовніша війна для цих людей розігралася не на полях битв. Їхня війна тривала постійно, безперервно, щоденно і – навіть – щогодинно. Вони прийняли виклик, приєднавшися до підпільної боротьби. Але підпілля – то така війна, яка не знає перемир'я. Конспірація, переслідування, зв’язки, саботажі – для підпільника це повсякдення реальність. Підпільникам протистояв ворог, який не гребував жодними засобами – у хід ішли підставні агенти, провокації, переслідування родичів. І так роками…

На Коновальцю, Бандері, Шухевичі і Кукові у цій війні лежав подвійний тягар – адже вони були не просто рядовими підпільниками, а провідниками підпілля. Це означало, що крім звичної для будь-якого підпільника повсякденної напруги, на них лежав обов’язок бути прикладом для решти. Вони не мали права на прилюдну слабкість, не мали права на півправду, навіть на двозначність у діях і словах – бо їм вірили і на них дивилися тисячі. Вони несли відповідальність за всіх тих, хто пішов за ними. Пішов без будь-якої надії на «фізичну» перемогу, пішов, знаючи, що, найімовірніше за все, загине. А для провідника це означало обов’язок пройти шлях від початку і до кінця. Кінця трагічного.

До Незалежності з усіх чотирьох дожив тільки Василь Кук…

Вони витримали. І тоді, вже після їхньої смерті, розпочався новий раунд поєдинку. Цього разу зброєю стали слова – пропагандистська машина Радянського Союзу взялася усіма доступними способами ліпити образ «кривавого бандерівця». Злочини, начебто вчинені «буржуазними націоналістами» описувалися в книгах, статтях, ставали епізодами фільмів. Цей етап їхньої боротьби був найтяжчим, бо жоден з провідників не мав можливості достойно відповісти нападникам.

Але вони виграли і цей бій. Єдине, що може переважити слово – це дія. І їхні справжні вчинки пам’ятали ті, хто був свідками боротьби. Їхній час настав після проголошення Незалежності. Час спогадів, час відновлення пам'яті. Частиною відновленої пам'яті є і пропонована увазі публіки виставка “Сила волі. Провідники визвольного руху”. Це – спроба не тільки розповісти правду, а й показати чотирьох провідників, як людей. Такими, якими вони були за життя. Такими, якими їх пам’ятали.

***

Виставка „Сила волі. Провідники визвольного руху” є розповіддю про долі лідерів на тлі історичної доби, містить чимало світлин та архівних документів, багато з яких представлені уперше. Авторами є історики Центру досліджень визвольного руху та Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» Володимир В’ятрович, Руслан Забілий, Ігор Дерев’яний, Андрій Шевців та Василь Стефанів, дизайн виконала Ольга Сало, художньо-технічний редактор Петро Клим.

Виставку можна оглянути до 8 травня (щодня з 10-00 до 19-00, без вихідних, вхід безкоштовний). Львів, Національний музей “Тюрма на Лонцького”, вул. С. Бандери, 1.

2012-04-25 15:29:55
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар