Результати пошуку за тегами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за тегами

Результати пошуку за тегами

Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Петро, який якнайширше запровадив систему доносів, розшуку й шпигунства (будь-якій людині, навіть простолюдинові, досить було заявити: «Я знаю слово і діло Государеве», як одразу починалося слідство за обвинуваченням того, на кого вказував заявник, у державній зраді, причому якщо «зрадник» був багатий, то донощик мав дуже непогані шанси заволодіти його майном), тим більше нещадно припиняв будь-які спроби збройного опору своїй владі. З безмежною жорстокістю придушив він повстання стрільців (1698 рік). Він не задовольнився кількома ударами батога й кількома повішеними. Петро повернув справу широко, на свій власний лад. Слідство, поверхово, на думку царя, проведене й закінчене його наближеними Шеїним і Ромодановським, було розпочато знову. Чотирнадцять катівень були влаштовані в селі Преображенському під Москвою й працювали вдень і вночі. У них можна було знайти всі звичайні знаряддя катувань, у тому числі жаровні, на яких смажили катованих. Одного з них піддавали катуванню сім разів і він отримав 99 ударів батога, тоді як 15 було досить, щоб убити людину
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
«У нього були найщиріші бажання здійснити корінні перетворення в державі, створити новий її устрій, який би найбільше відповідав тодішнім вимогам суспільства, культури та освіти, як і дати свободу народам Росії». Так про Олександра І писав О. Пипін, академік Петербурзької академії наук. Чому імператор не скористався своїм шансом, хоча усвідомлював необхідність реформ та їхнє значення для майбутнього держави? Це питання хвилювало й продовжує хвилювати істориків, які намагаються з’ясувати, чому Олександр І, маючи альтернативу, блискуче розпочавши зміни, не зміг їх завершити...
Вихованням Олександра займалася сама Катерина ІІ, ізолювавши його від батьків, намагалася наслідувати педагогічні методи Ж.-Ж. Руссо та ідеї його твору «Еміль». У дитинстві, незалежно від походження, діти мусять зростати, спілкуючись з природою. Після вступу на престол Павло І призначив Олександра військовим губернатором Санкт-Петербурга
Автор: Валентина ШАНДРА, доктор історичних наук  0
Як відомо з багатьох досліджень, із хронік життя та творчості Григорія Савича Сковороди (1722—1794), він мав неабиякий музичний талант. Його дзвінкий і чистий голос можна було почути під час церковних служб в одному із храмів рідних Чорнух, яких тоді (на початку XVIII століття) у козацькому містечку було три: Воскресенський, Покровський і Миколаївський. Всі вони були дерев’яними. Зведені у стилі бароко, як і в інших містах і селах Гетьманщини, ці храми надавали неповторного вигляду мальовничим Чорнухам, розташованим на зелених терасах. На жаль, до нашого часу вони не дійшли. Кожний храм мав і чудовий хор. Про те, що майбутній філософ співав з дитячих років у церковному хорі, дізнаємося від його першого біографа і друга М. Ковалинського (1757— 1807), який у своєму нарисі «Жизнь Григория Сковороды» писав: «...Григорий по седьмому году от рождения приметен был склонностию к богочтению, дарованием к музыке, охотою к наукам и твердостию духа. В церкви ходил он самоохотно на крилос й певал отменно, приязно»
Автор: Георгій ШИБАНОВ, заслужений діяч мистецтв України  0
Михайло Старицький звернувся до постаті Івана Мазепи зовсім не випадково: дилогією «Молодость Мазепы» та «Руина» він продовжував реалізовувати задуману ним серію історико-пригодницьких романів про національно-визвольну боротьбу українського народу проти іноземних поневолювачів. Цю серію, зрештою, склали трилогія «Богдан Хмельницький», дилогія про Івана Мазепу, а також романи «Останні орли» (гайдамацький рух, Коліївщина) і «Разбойник Кармелюк». Якщо ж додати до цих романів кілька повістей («Первые коршуны», «Облога Буші», «Червоный дьявол», «Заклятий скарб»), окремі з яких описують київські події ХVI— XVII ст., то побачимо, що в поле художнього зору М. Старицького потрапило майже три століття української історії, багатої на трагічні й героїчні сторінки. Абсолютна більшість згаданих вище творів М. Старицького була написана російською мовою. Причини доволі банальні: цензурні заборони на українське слово, відсутність україномовної періодики, яка б узялася друкувати масштабні епічні полотна, зрештою — можливість заробітку на прожиття
Автор: Володимир ПОЛІЩУК, професор, Черкаси  0
Іван Котляревський не травестував Вергілієву «Aeneis», як це зробили Скаррон, Блюмауер чи Осіпов. Основоположник класичної української літератури просто «переложил» російську «Энейду» на рідну авторову мову. «З перших же рядків поеми Котляревського виясняється, — зазначає М. Зеров, — що це твір не цілком оригінальний, що його замисел, композиція і навіть художні засоби запозичено з чужомовного зразка (…). Досить поверхового розгляду, щоб установити велику залежність української «Енеїди» Котляревського од російської — Осіпова та Котельницького (…) Всі головні епізоди Верґілієвої поеми [Котляревський] переказує за Осіповською поемою: нема ні одної Верґілієвої риси, яку б він вніс у своє оповідання незалежно од російської «Енеїди». (…) І не тільки характеристики, не тільки гумористичні коментарі з приводу тих чи інших епізодів, але й окремі вирази, порівняння, влучні афоризми, кмітливі спостереження, веселі «словоизвития», макаронічні промови
Автор: Євген ЗАРУДНИЙ, кандидат філософських наук, Харків  0
Своїм маніфестом від 16 травня 1722 р. російський цар Петро I створив «Малоросійську Колегію», не довіряючи 76-річному українському гетьману Івану Скоропадському, якого вважав «мазепинцем». До складу Колегії входили шість московських штаб-офіцерів із розквартированих в Україні військ, а очолював її президент-бригадир Степан Вельямінов. Незважаючи на образу й заперечення гетьмана І. Скоропадського проти московської задумки, Петро I визнав за можливе заявити, що її створено «не для чого іншого, як тільки для того, щоб український народ ніхто не кривдив, ні неправими судами, ні зловживаннями старшин». І. Скоропадський не зміг перенести такого лукавства і зневаги до нього і через кілька днів після отримання указу, 3 липня 1722 р., помер. Перед смертю він доручив гетьманську булаву аж до обрання нового гетьмана чернігівському полковнику Павлу Полуботку і призначив його наказним (тимчасовим) гетьманом. При цьому слід нагадати, що ще в 1708 р. П. Полуботок, як і І. Скоропадський, був претендентом на гетьманську булаву після Мазепи
Автор: Олег ЯСТРЕБОВ, кандидат технічних наук  0
Син реєстрового козака Полтавського полку, він народився в селі Чорнухи Лохвицького повіту Полтавської області. У 12-річному віці вступив у Києво-Могилянську Академію, а потім навчався в університетах Мюнхена, Відня і Бреслау. Повернувшись до України, Сковорода певний час викладав етику в Переяславському та Харківському колегіумах. Звільнений за «вільнодумство», Григорій обрав життя мандрівного філософа. Як твердить легенда, він відвідав багато країн Центральної Європи, аби ближче пізнати людей, їхні характери, звичаї, культуру, мови... Сковорода вивчив латинську, був знайомий із філософськими творами давніх і сучасних авторів. Велика частина його життя була пов’язана з постійними мандрівками містами і селами рідного Лівобережжя та Слобожанщини. Часто він вступав у гострі філософські спори з різними людьми, на ярмарку, в дорозі або в сільській садибі
Автор: Олег ЯСТРЕБОВ, кандидат технічних наук  2
Аеропорт «Орлі» в Парижі всьому світові відомий як «повітряні ворота» Франції. А чи багато українців знають, що названо його на честь Григора Орлика (1702–1759), українського політичного діяча і графа Франції? Так, саме там син гетьмана України Пилипа Орлика побудував величний палац. Будучи гідним нащадком свого батька, він продовжував його справу: створював широку коаліцію для боротьби з агресивною політикою Російської імперії. Його планам перешкодила Семирічна війна, під час якої Григор Орлик від тяжких ран загинув після відомої битви під Бергеном у 1759 році... Гетьман України в еміграції впродовж 33 років, видатний дипломат і публіцист, насамперед відомий як автор першої української конституції, що увійшла в історію під назвою «Пакти й конституції законів і вольностей Війська Запорозького між ясновельможним гетьманом паном Пилипом Орликом, новообраним Гетьманом Війська Запорозького, та між старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким.., року Божого 1710, квітня 5, при Бендерах»
Автор: Сергій МАХУН, «День»  0
   
  • Андрій Безсмертний-Анзіміров

    Анна Левчук

    Сергій Грабовський


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар