Результати пошуку за тегами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за тегами

Результати пошуку за тегами

Автор: Олександр ШТОКВИШ, кандидат філософських наук, Український інститут національної пам’яті  0
Партизани, підпільники - невловимі народні месники, які не дають спокою окупантам. Перетворюють життя солдатів ворога на суцільний жах, на нескінченне очікування смерті - справедливої відплати за всі злочини, коли за кожним поворотом дороги, за рогом кожного будинку, біля кожного дерева чи куща в тебе може влучити куля повстанця. Діяльність партизанів у глибокому ворожому тилу надає безцінну допомогу регулярній армії: знищуються комунікації, летять під укіс ешелони з технікою та живою силою, ведеться розвідка, підпільники перетворюються на «очі й вуха» своєї армії, надаючи безцінну інформацію. Також провадиться робота серед населення, яке залишилося на окупованій території: листівки дають змогу виявити реальний стан справ на фронті, вдалі диверсійні акти доводять, що опір триває, що народ не зламаний, що «ворог буде розбитий і перемога буде за нами».
Автор: Костянтин НІКІТЕНКО, кандидат історичних наук  0
На перший погляд, така постановка питання може видатися абсурдною: адже Червона армія була створена більшовицькою партією, просякнута її ідеологією та очолювана високопоставленими членами ВКП(б). То ж навіщо її треба було приборкувати, якщо вона апріорі являла собою один із головних інструментів здійснення більшовицької диктатури всередині СРСР і втілення комуністичних утопій на зовнішньополітичній арені? Відповідь і проста, і складна водночас: саме тому її й треба було вкоськувати. Адже за панування деспотизму, за відсутності громадянського суспільства, за пріоритетної ролі силових структур, які отримають і фінанси, і матеріальні ресурси, і найкращі кадри поза чергою, ці самі силові структури - «живі інструменти» влади - починають обстоювати власні інтереси, в них невпинно зростають апетити, вони прагнуть брати безпосередню участь у поділі бюджетного «пирога». І, звісна річ, вони зацікавлені в тому, щоб «нагорі» стало якомога більше «своїх», а не пропагандистів чи господарників.
Автор: Сергій ГРАБОВСЬКИЙ  0
Трагедія у Новочеркаську — момент істини для Хрущова. 1961—1964 роки — воістину унікальний, більше ніж своєрідний період в історії радянського суспільства. На офіційному рівні — під впливом невгамовного реформатора і утопіста, керівника КПРС і уряду СРСР Микити Хрущова — звучали такі обіцянки фантастичного «світлого майбутнього», що навіть і в деяких «тверезих умів», навчених життям скептиків, бувалих «морських вовків» починала (зовсім злегка!) йти обертом голова (хоча слід одразу сказати, що явна більшість радянських людей поставилася до такої ідеологічної «чудотворності» Хрущова, як мінімум, з глузливою іронією, а то і з презирством, хоча «чудеса» ці проголошувалися тоді на вищому рівні, в десятках, сотнях виступів балакучого Хрущова, як мінімум, з глузливою іронією, а то і з презирством, хоча «чудеса» ці проголошувалися тоді на вищому рівні, в десятках, сотнях виступів балакучого Хрущова...
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Прихід радянських військ 1939 року зустріли на Волині як визволення від польської окупації. Ми жили в Кременці, це південна Волинь. Усі школи стали українськими. Якщо під час навчання в перших класах польської гімназії я сприймав науку, як мені тепер здається, наче уві сні, то, ставши учнем тієї ж гімназії, нині української десятирічки, я став найсильнішим математиком в обох сьомих класах. Я глибоко переконаний, що це ефект рідної мови. Спочатку все було веселим, щасливим і рідним. Але десь у кінці 1940-го на школу найшов сірий морок. Почались арешти старшокласників. Вони, ці діти, відчувши красу рідної мови, повіривши у рідність УРСР, почали писати патріотичні вірші про Україну. Почалися арешти. Юнаків і дівчат вивозили в тюрму на Дубенській рогатці міста. Там допитували і мучили. Одні діти свідчили про інших, і потяглася вервечка арештів. Ті вже ніколи не повернулися до своїх родин. Туман заціпеніння від жаху безпричинності, що не вкладалося в людське розуміння, застелив школу, місто. Я вперше пережив якийсь психічний удар, коїлося щось погане, темне, неймовірно несправедливе.
Автор: Ігор ЮХНОВСЬКИЙ  0
Автор: Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, професор  0
Ім’я талановитого українського письменника, великого майстра художнього слова, одного з найінтелігентніших наших літераторів, без творчого доробку якого історія української літератури виглядає неповною, по-справжньому лише починають для себе відкривати на його Батьківщині. Хоча Валер’ян Підмогильний зовсім молодим, тридцятичотирирічним, був вилучений із літературного процесу та з життя, в літопису українського письменства 20-30 років ХХ століття він полишив свій помітний слід. Здобуток письменника - чималий, багатогранний і неповторний - є значним надбанням в національній літературній скарбниці. Має рацію авторитетний літературознавець і критик Юрій Шерех (Шевельов), стверджуючи: «Серед свого покоління Підмогильний вирізнявся особливою твердістю світобачення. Він був одним, може, єдиним, справді великим українським прозаїком».
Автор: Юрій КИЛИМНИК, кандидат філософських наук  0
Повернувшись після багаторічного перебування за кордоном додому, відомий російський письменник і дисидент Олександр Солженіцин зробив кілька, скажімо так, суперечливих заяв, зокрема щодо України. Але одна з його тез, висловлена під час виступу в Державній думі Російської федерації, ні тоді, ні згодом не обговорювалася. Згадавши про невдалу спробу демократичних перетворень 1917 р. та долю їхніх керманичів, промовець зазначив: «Але вони не були крадіями». Тобто, на його думку, рішення лідерів Лютневої революції диктувалися насамперед не меркантильними інтересами чи розрахунками особистої, родинної або корпоративної вигоди, збереженням влади, а прагненням побачити свою країну іншою. Такою, зокрема, де в основі державного управління - ідеї народного представництва, відповідальності уряду перед виборцями, децентралізації влади, її роздержавлення шляхом передачі повноважень та ресурсів органам місцевого самоврядування. То були прагнення, що послідовно висловлювалися всіма реформістськими силами в Російській імперії.
Автор: Володимир БОЙКО, Чернігів  0
Автор: Неллі КОРНІЄНКО  0
   
  • Анна Левчук

    Сергій Грабовський

    Андрій Безсмертний-Анзіміров


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар