Результати пошуку за тегами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за тегами

Результати пошуку за тегами

Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Як відомо з багатьох досліджень, із хронік життя та творчості Григорія Савича Сковороди (1722—1794), він мав неабиякий музичний талант. Його дзвінкий і чистий голос можна було почути під час церковних служб в одному із храмів рідних Чорнух, яких тоді (на початку XVIII століття) у козацькому містечку було три: Воскресенський, Покровський і Миколаївський. Всі вони були дерев’яними. Зведені у стилі бароко, як і в інших містах і селах Гетьманщини, ці храми надавали неповторного вигляду мальовничим Чорнухам, розташованим на зелених терасах. На жаль, до нашого часу вони не дійшли. Кожний храм мав і чудовий хор. Про те, що майбутній філософ співав з дитячих років у церковному хорі, дізнаємося від його першого біографа і друга М. Ковалинського (1757— 1807), який у своєму нарисі «Жизнь Григория Сковороды» писав: «...Григорий по седьмому году от рождения приметен был склонностию к богочтению, дарованием к музыке, охотою к наукам и твердостию духа. В церкви ходил он самоохотно на крилос й певал отменно, приязно»
Автор: Георгій ШИБАНОВ, заслужений діяч мистецтв України  0
Рівно століття з чвертю тому, 14 березня 1883 року, у своїй лондонській квартирі тихо помер (близьким здалося, що він заснув) найбільш, мабуть, суперечливий мислитель ХIX століття, автор «Капіталу», «Маніфесту Комуністичної партії» та ще сотень наукових праць з філософії, політичної економії, соціології, історії, естетики (зауважимо, що дійсно повне зібрання його творів досі не видане ні українською, ні російською мовами...). Читач, очевидно, вже здогадався, що йдеться про Карла Маркса. Десятиліттями канонізована (хіба що ікони не писали!) й багаторазово проклята; об’єкт тоталітарного обожнювання й вкрай жорстокої критики, ця людина уже, принаймні, не належить до розряду тих, чиї ідеї здані до історико-музейного архіву. Маркс і не меншою мірою «марксисти» всіх різновидів і калібрів, від Плеханова до Сталіна, від Грамші й до Пол Пота (до речі, відомі різкі висловлювання Маркса, який неодноразово відмежовувався від своїх «соратників» і заявляв: «Якщо це марксизм, то я не марксист!»)
Автор: Василь БАРАНОВСЬКИЙ, доктор філософських наук, професор, академік Української Академії політичних наук, Олександр КАРПЕЦЬ  0
Iсторичні та літературно-філософські репутації — річ дивна, важкопередбачувана й уперта, дуже інертна (часто всупереч давно вже встановленим достовірним фактам, які не вписуються до зручної схеми). Доля Дмитра Сергійовича Мережковського (1865—1941), знаменитого (а потім — проклятого і забутого) російського філософа, публіциста, історичного романіста, релігійного реформатора — переконливе свідчення цьому. Письменник-містик, «людина, яка метушиться між двома безоднями — «верхньою», Богом, і «нижньою», Дияволом», «запійний гравець у символи» — таку, не дуже й утішну, характеристику давала Мережковському сучасна критика (хоча Дмитро Сергійович був у 1900—1915 роках персоною по європейськи знаменитою,однак його, відверто кажучи, не любили й не розуміли, підкреслюючи до того ж його «сектантський деспотизм» і «нетерпимість»).
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Ця унікальна людина протягом багатьох десятиліть будувала «мости» між цивілізаціями й культурами — між рідною українською та багатющою культурою народів Сходу (арабів, тюрків, персів, жителiв Індії). Водночас цей видатний учений ХХ століття зробив неоціненний внесок в українську філологічну науку — адже саме він є автором таких основоположних праць, як «Украинская грамматика» в двох томах (1907—1908 рр.), «Филология и погодинская гипотеза» (1898—1899), «Древнекиевский говор» (1906), «Українська мова, звідкіля вона взялася і як розвивалася» (1922), «Нариси з історії української мови» (1924); саме він очолював Правописну комісію Всеукраїнської академії наук, яка створила перші офіційні «Найголовніші правила українського правопису» (1919—1920 рр.)... А ще він — історик, філософ, письменник, блискучий перекладач, поліглот (знав принаймні 16 живих та класичних мов), визначний організатор науки, незмінний секретар Всеукраїнської академії наук у 1918—1928 роках. І це далеко не вичерпний перелік
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Олександр КАРПЕЦЬ  0
Автор: Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук  0
Автор: Клара ГУДЗИК, «День»  0
Станіслав Лем народився в Україні, у Львові, в родині лікаря Самуїла Лема. Львів на все життя залишиться для Станіслава «казковим польським Львовом». Львів — це перший космічний вимір С. Лема, його перша подорож у світ позаземного, фантастичного. Під час тих подорожей С. Лем усвідомлював свій внутрішній світ, бачив космос самотньої людини, яка щодня кружеляла над дивовижним містом у пошуках одвічної самості... Таким було місто до 1941 року... Те, що сталося під час совєтської влади, вже не належить до біографії С. Лема, є неприйнятним внутрішньо, — це вже не «його» Львів, а інший, історично чужий простір.
Під час навчання у Львівському університеті молодий Лем замислюється над природою й вимірами людської свідомості та законами Всесвіту. Він усе життя прагнув до космосу й у цьому прагненні завше був самотнім. Лише у власних візіях, виходячи на орбіти космічного розуму, знаходив себе... «Немає страшнішого покарання ніж самотня вічність». Усе життя С. Лема є парадоксальним. Виглядає, наче Хтось наперед визначив хід його мікроісторії на тлі буреломних історичних подій. Лем розумів суть, але весь час утікав від визнання Того, хто скеровує його долю...
Автор: Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ, студент Національного університету «Києво- Могилянська академія»  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
   
  • Андрій Безсмертний-Анзіміров

    Анна Левчук

    Сергій Грабовський


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар