Результати пошуку за тегами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за тегами

Результати пошуку за тегами

Автор:  0
Автор: Сергій МАХУН  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Валерій КОСТЮКЕВИЧ, «День», Житомир  0
«Ми стояли на межі обітованої землі, землі визволення, української державності, задоволення одвічних мрій трудящого українського народу, — говорив М. Грушевський. — Ми заткнули на сій межі наш побідний прапор — наш третій універсал — мабуть, найважливіший акт, який коли-небудь з’являвся на нашій землі».
В умовах відсутності «центрального правительства», руйнації старої держави III Універсал де-факто проголошував утворення незалежної УНР. В Універсалі висловлювалось прагнення «помогти усій Росії, щоб уся республіка Російська стала спілкою (розрядка наша. — Авт. ) вільних і рівних народів». Як бачимо, в архівному оригіналі універсалу немає навіть терміну «федерація». У виступі на засіданнях УЦР 16 грудня 1917 р. М. Грушевський відзначав, що Центральна Рада — найвищий революційний орган самостійної України. «Обставини склались так, — однозначно заявив він, — що Україна на ділі стала самостійною, незалежною державою. Це уже безперечно».
Автор: Володимир ШЕВЧЕНКО, доктор історичних наук, професор  0
У листопаді 2008 р. минуло 90 років від початку діяльності Директорії. Заснована в ніч з 13 на 14 листопада 1918 р. на таємному засіданні в будинку міністерства шляхів за участі представників всіх політичних сил, що входили до Національного Союзу, вона проголосила і значною мірою спрямувала свою роботу на відновлення й розвиток завоювань першого етапу визвольних змагань, здобутих під час здійснення Центральною Радою політики українізації протягом березня 1917 — квітня 1918 рр.
Історичні документи свідчать: українізація була започаткована 1917 року. Українською Центральною Радою, яка і ввела в широкий обіг поняття «українізація», розпочала ті процеси, що складали її зміст. У своїй резолюції від 22 квітня 1917 р. УЦР визначила: свою діяльність вона проводить «стоячи на принципі українізації всього життя на Україні». Аналізуючи події того часу, В. Винниченко підтверджував, що вимога постанов і резолюцій всіх товариств і організацій була одностайна: «українізація всіх галузів життя». Українізація в такому розумінні проголошувалася «принципом» і «програмою» УЦР
Автор: Володимир ШЕВЧЕНКО, доктор історичних наук, професор, заслужений працівник освіти України  0
Вчився Михайло Грушевський в Тифлісі, де закінчив гімназію, пізніше в Київському університеті Св. Володимира. Вся його титанічна громадсько-політична діяльність пов’язана в основному зі Львовом та Києвом. У Львові, що належав тодi Австро-Угорщині, минуло 20 років життя видатного вченого. Приїхав він сюди в 1894 році на запрошення Львівського університету для праці на посаді професора кафедри всесвітньої історії з окремим узагальненням історії Східної Європи. Встановив зв’язки з прогресивними галицькими діячами, активно включився в діяльність Наукового товариства ім. Шевченка, де очолив Історико-філософську секцію. Через три роки Михайла Грушевського було обрано головою Товариства і головним редактором його видань. У Львові вчений розпочав свою фундаментальну працю — «Історію України-Руси». Останні роки життя видатного вченого пройшли в Москві.
Автор: Тетяна КОСТЕНКО, мистецтвознавець Львів - Холм - Москва. Фото автора  0
Як свідчать архівні матеріали, листи Петлюри зберігалися в особистому архіві Юрка Тютюнника. За словами одного з кращих експертів з епістолярної спадщини України Володимира Сергійчука, який був залучений до попередньої перевірки і оцінки на автентичність і оригінальність листів, ніхто і не сподівався, що ці листи можуть бути в багатотомній архівній справі генерал-хорунжого армії Української Народної Республіки Юрка Тютюнника. Останнього під час проведення масштабної операції в 1923 році чекісти вивезли з-за кордону на територію колишнього СРСР, заарештували й за вироком суду стратили. Для того, щоб українські історики та науковці мали змогу ознайомитися й ретельно дослідити листи Петлюри, СЗРУ вирішило оприлюднити ці документи. Один лист, адресований військовому міністрові генерал-поручику Миколі Юнаківу, передали для експонування до Музею УНР, а всі копії листів — до Українського інституту національної пам’яті
Автор: Іван КАПСАМУН, «День»  0
Автор: Володимир ШЕВЧЕНКО, доктор історичних наук, професор, заслужений працівник освіти України  0
Народився майбутній лідер ЗУНР 3 червня 1863 р. у містечку Буськ на Львівщині в сім’ї місцевого пароха й декана греко-католицької церкви. Батько обирався віце-маршалом Повітової ради в Кам’янці Струмиловій, був знавцем історії й літератури, людиною широкого духовного світогляду, глибокої національної свідомості. Виховав трьох синів і трьох дочок. Після закінчення Академічної гімназії Є. Петрушевич записався на студії правничого факультету Львівського університету. Вже в студентські роки став одним із лідерів молодіжного руху, очолював «Академічне братство». Після отримання ступеня доктора права відбув практику в талановитого правника, директора товариства «Дністер» Степана Федака, а відтак відкрив у місті Сокалі адвокатську канцелярію. Виявив себе талановитим організатором суспільно-політичного й культурно-освітнього життя у віддаленому від галицької столиці повіті.
Автор: Микола ЛИТВИН, доктор історичних наук, професор, керівник Центру дослідження українсько-польських відносин Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України  0
   
  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар