Результати пошуку за тегами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за тегами

Результати пошуку за тегами

Народна етимологія схильна пояснювати походження всіх топонімів у залежності від імен легендарних особистостей. Київський літописець, говорячи про походження назви свого міста, також спирався на народний переказ, вірогідність якого намагався обґрунтувати логічно: «Яко же бысть древле цесар Рим и прозвася в имя его град Рим. И паки Антиох — и бысть Антиохия... пакы Александр — и бысть в имя його Александрия. И многа места тако прозвани быша грады в имена цесарь тех и князь тех. Тако же и в нашей стране прозван бысть град великий Киев в імя Кия».
Здавна існувала версія про походження назви міста Києва від «києва перевозу». Незважаючи на незгоду з нею, її не міг проігнорувати і київський літописець. У «Повісті минулих літ» він пише: «Ини же несведуще, реша, яко Кий есть перевозник. У Києва бо бяше перевіз тъгда з оноя страні Дніпра — темь глаголаху: «на перевоз на киев».
Автор: Віктор ЯНОВИЧ, письменник, журналіст  1
На жаль, люди починають розуміти це, як правило, тільки після того, як вщент все зруйнують навколо себе. Дуже часто трапляється, що єдиними пам’ятками і пам’ятниками минулого залишаються слова- назви; як, наприклад, у Києві — Київські гори; Замкова гора (без замку); неіснуючі річки Почайна, Сирець, Либідь, Нивка та іншi. (Київ міг би бути містом річок, мостів і набережних); Кмитів яр, де донедавна шуміли старовинні дуби і де зараз на стесаних схилах «шумлять» гаражі; Фрунзенський парк (тобто його жалюгідні залишки) і ще багато-багато чого. А те, що ще неповністю знищене — старовинні церкви і особняки, залишки славетного київського рельєфу — відгороджується від людських очей висотними новобудовами, приватними домами, оточеними тюремними огорожами, гаражами та горами сміття, як це можна сьогодні бачити на досі незрівнянній — попри все — Олеговій горі у самому центрі міста.
Автор: Клара ГУДЗИК, «День»  0
Головним надбанням УЦР став дозвіл Тимчасового уряду брати участь у комплектуванні національних військових частин (II Універсал, ухвалений 16 липня 1917 р.). Стихійний процес «українізації» колишньої царської армії (у майже 16-мільйонній російській армії українці складали близько 30%) приймав невiдворотнi форми. І Тимчасовий уряд, і лідери Української революції намагалися контролювати цей процес, але соціальна напруженість, викликана війною та розрухою, зростала з кожним днем.
Про те, наскільки сильним був вплив національних військових частин на загальну політичну обстановку в Україні, свідчить такий факт. Коли 7 листопада 1917 року (всі дати подано за новим стилем) до Києва як грім серед ясного неба телеграфом прийшли звістки про більшовицький переворот у Петрограді, у цирку на вулиці Миколаївській вже шостий день продовжувався III Військовий конгрес за участю 2965 делегатів (!) з усіх фронтів. 2 листопада словами «Хай живе самостійна Україна!» його відкрив Євгеній Неронович.
Автор: Сергій МАХУН, «День»  0
Автор: Олег ЯСИНСЬКИЙ  0
Автор: Сергій МАХУН, «День». Володимир ГРИПАСЬ  0
Автор: Сергій МАХУН, «День», Володимир ГРИПАСЬ  0
Автор: Лесь КАЧКОВСЬКИЙ  0
Автор: Людмила СУРГАЙ  0
Автор: Олександр СУРГАЙ  0
Автор: Олена П'ЯТАКОВА, мистецтвознавець  0
   
  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар