Результати пошуку за тегами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за тегами

Результати пошуку за тегами

Автор: Олександр МУЗИЧКО, доцент, кандидат історичних наук, Одеса  0
Автор: Юрій ШЕВЕЛЬОВ  0
19 листопада минає 300 років із дня народження Михайла Ломоносова. Дата кругла. Й можна лише уявити, як цей ювілей буде відзначатися в Російській Федерації. Адже Ломоносов — знакова фігура російської культури. Його характеризують як видатного вченого, енциклопедиста, природодослідника, філософа, поета, художника та історика.
Однак дуже сумнівно, що під час святкувань говоритимуть про значення України та української культури, зокрема, для становлення цієї, без сумніву, непересічної особистості. Хоча якщо розібратися, то без України, української вченості Ломоносова просто не було б. Це підтверджують різні факти. Вони начебто відомі, але на них, зрозуміло, не звертається увага. Як відомо, Ломоносов народився в селі Мишанінське, що з часом злилося з селом Денисівкою, біля міста Холмогори Архангельської губернії. Це — гирло Північної Двіни.
Автор: Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
У дослідженнях М.Грушевського про найдавніший український фольклор, старокнижні пам’ятки й ділове письменство одним з важливих компонентів була саме мова. Опираючись поряд з іншими й на мовні риси пам’яток, Михайло Грушевський відкинув теорію Погодіна про те, що в Києві за часів князя Володимира жили великороси, а не малороси, довів, що «Київський період перейшов не у Володимиро- Московський, а в Галицько-Волинський ХIII ст., потім Литовсько- польський ХIV — ХVI ст.». Це означало, що не втрачалися ланцюжки безперервності української мови, і форми старої мови поступово трансформувалися та органічно заступалися новими, що і в давні (княжі) часи, й у нові мова в нас була одна — українська. Спростовуючи теорії про те, що український народ — це «отрасль народа русского», зіпсована впливом Польщі, та що це ніби новий народ, який переселився в ХI— ХVI століттях в Україну, Михайло Грушевський писав, що сучасний українець — прямий нащадок тих людей, які жили на півдні Руси з Х століття
Автор: Любов МАЦЬКО, доктор філологічних наук, професор  0
Петро, який якнайширше запровадив систему доносів, розшуку й шпигунства (будь-якій людині, навіть простолюдинові, досить було заявити: «Я знаю слово і діло Государеве», як одразу починалося слідство за обвинуваченням того, на кого вказував заявник, у державній зраді, причому якщо «зрадник» був багатий, то донощик мав дуже непогані шанси заволодіти його майном), тим більше нещадно припиняв будь-які спроби збройного опору своїй владі. З безмежною жорстокістю придушив він повстання стрільців (1698 рік). Він не задовольнився кількома ударами батога й кількома повішеними. Петро повернув справу широко, на свій власний лад. Слідство, поверхово, на думку царя, проведене й закінчене його наближеними Шеїним і Ромодановським, було розпочато знову. Чотирнадцять катівень були влаштовані в селі Преображенському під Москвою й працювали вдень і вночі. У них можна було знайти всі звичайні знаряддя катувань, у тому числі жаровні, на яких смажили катованих. Одного з них піддавали катуванню сім разів і він отримав 99 ударів батога, тоді як 15 було досить, щоб убити людину
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Неприйняття економічної самостійності, незалежності своїх підданих. У 1570 році в листі до королеви Англії Єлизавети Іван Грозний із сарказмом і неприхованим презирством оцінює порядок правління на далекому острові: «И мы чаяли того, что ты на своем государьстве государыня и сама владееш, и своей государьской чести смотриш, и своему государству прибыток... Ажно у тебя мимо тебя люди владеют, и не только люди, но мужики торговые, и о наших о государьских головах, и о чести, и о землях прибытка не смотрят, а ищут своих торговых прибытков. А ты пребываеш в своем девическом чину, как есть пошлая девица». (Найбільше вражає, що саме у 1570 році обговорювався проект об’єднавчого міждинастичного шлюбу між Іваном IV і незаміжньою Єлизаветою!) І далі цар резюмує: «А московское государство покамест без англинских товаров не скудно было». У чому причина такого «самодержавного хамства»? Вона досить проста: цар побоювався (небезпідставно!), що, за прикладом англійських парламентаріїв — «торгових мужиків», на подібне ж втручання в «государеві справи» наважаться їхні партнери — російські «торгові мужики»
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Ігор ЧУБАЙС, доктор філософських наук  0
«У нього були найщиріші бажання здійснити корінні перетворення в державі, створити новий її устрій, який би найбільше відповідав тодішнім вимогам суспільства, культури та освіти, як і дати свободу народам Росії». Так про Олександра І писав О. Пипін, академік Петербурзької академії наук. Чому імператор не скористався своїм шансом, хоча усвідомлював необхідність реформ та їхнє значення для майбутнього держави? Це питання хвилювало й продовжує хвилювати істориків, які намагаються з’ясувати, чому Олександр І, маючи альтернативу, блискуче розпочавши зміни, не зміг їх завершити...
Вихованням Олександра займалася сама Катерина ІІ, ізолювавши його від батьків, намагалася наслідувати педагогічні методи Ж.-Ж. Руссо та ідеї його твору «Еміль». У дитинстві, незалежно від походження, діти мусять зростати, спілкуючись з природою. Після вступу на престол Павло І призначив Олександра військовим губернатором Санкт-Петербурга
Автор: Валентина ШАНДРА, доктор історичних наук  0
Багато хто помилково вважає, що посада губернатора привнесена в Україну з російської управлінської традиції. Її свого часу запозичив Петро I чи то у Франції, чи то у Швеції. Достеменно відомо, що у Франції ця посада (gouverneur) була запроваджена у XVI столітті, коли король направляв у провінції свого представника, якому доручалося іменем короля управляти місцевими військами і бюрократією. У 1708 р. Російська держава вперше поділилися на вісім губерній, однією з яких була Київська з 56 повітами. Європейський взірець вдало прижився в Росії, як і на українських землях імперського періоду, неодноразово шліфувався російською дійсністю і проіснував до переломного 1917 р. Тепер він знову реанімувався, набув певного престижу. Тривалість цієї владної структури вимагає до неї прискіпливої увагу, аби зрозуміти, в чому полягала її сутність, які завдання нею виконувалися та наскільки її діяльність була ефективною. Вага посади губернатора для українського життєпростору значно зміцнилася внаслідок поширення законодавчого документу «Учреждения для управления губерний Российской империи» 1775 р., на основі якого ліквідовувалися залишки колишніх державних утворень.
Автор: Валентина ШАНДРА, доктор історичних наук  0
   
  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар