Результати пошуку за тегами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за тегами

Результати пошуку за тегами

Автор: Лесь КАЧКОВСЬКИЙ  0
Андрій Ющенко одружився на шведській бюргерші й прийняв лютеранство. Відбулася подія на початку ХVІІІ століття. І не з власної волі український козак опинився в Швеції, а як військовополонений армії Карла ХІІ - разом із сотнями інших своїх земляків. Про таке й багато чого іншого розповів історик-архівіст Архівного центру міста Еребру Хокан Хенріксон під час публічної лекції «Невідомі сторінки українсько-шведських відносин: військовополонені козаки в Швеції під час Великої північної війни». Відбувалася вона в Чернігівському центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів. Ішлося про поки що невідомі сторінки історії.
Шведський історик, досліджуючи різні бухгалтерські документи початку ХVІІІ століття, звернув увагу, що серед тих, кого на його Батьківщині вважали військовополоненими-росіянами, багато хто мав типово українські прізвища - Артем Довженко, Авраам Зубленко, Лесько Плаксенко... Що й стало поштовхом до дальших пошуків.
Автор: Володимир БОЙКО, Чернігів  0
Автор: Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук  0
Автор: Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, голова робочої групи з підготовки історичного висновку при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН-УПА, доктор історичних наук  2
Коли у 2006 році автор цих рядків взявся за написання роботи «Ставлення ОУН до євреїв: формування позиції на тлі катастрофи», то не звернув особливої уваги на ситуацію довкола звинувачень проти «Нахтігалю». «Як свідчить спроба звинуватити бійців «Нахтігалю» у розстрілах польської та єврейської інтелігенції у Львові у 1941 році, — читаємо тут, — ці закиди мають яскраво виражений політичний характер і — як показали найновіші дослідження науковців — не відповідають дійсності». Оце й усе. Тоді цих слів разом з посиланням на ряд авторитетних істориків з України, Польщі та Німеччини видавалося достатньо, а будь-яка додаткова дискусія із цієї проблеми беззмістовною. Проте через рік після виходу книги тема звинувачень проти «Нахтігалю» знову зазвучала в Україні та світі на повний голос. Про них писала чи не вся світова російськомовна преса. У спробі звинувачення Романа Шухевича маємо не тільки перекручення фактів, а й попрання загальних принципів права чи логіки.
Автор: Володимир В’ЯТРОВИЧ  0
Людину, яка вчинила замах, тут же схопили. Це був 24-річний Мордко (Мордехай) Богров, син впливового київського присяжного повіреного з мільйонним статком (за деякими даними, Герш Богров — його батько — одного дня одноразово пожертвував на «добродійні цілі» 85 тисяч карбованців), власника багатоповерхового доходного будинку на Бібіковському бульварі, одного з видних членів Київського Дворянського клубу (цікавий факт: переважна більшість, хоча й не всі, «бомбістів» і терористів початку ХХ століття мала зовсім не робітничо-селянське походження!). Сім’я Богрових досить часто бувала за кордоном, жили, не обмежуючи себе у коштах, у Мордехая і його брата були «персональні» гувернантки, знали мови. Вчився у 1-ій київській гімназії (поруч, на тому ж Бібіковському), швидко захопився — як і багато гімназистів у той час — ліберальними й революційними вченнями. У його розумінні соціал-демократи (київські зокрема) вирізнялися ганебною нерішучістю, обмежувалися лише словами, пропагандою
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук  0
Навряд чи варто говорити, яке виняткове місце в українській історії, духовності та культурі посідає уславлений Софійський собор — «Митрополія Руська», найвищий символ як культурно-освітніх досягнень, так і державної величі та мудрості Київської Русі. Це — наше нетління послання до вічності, наше невмируще коріння, звідки український народ століттями черпав і, поза сумнівом, ще черпатиме мужність, натхнення та наснагу духу. Ось чому все, що стосується історії Святої Софії — є не просто абстрактною, академічною проблемою, важливою лише для фахівців-істориків, а становить чималий суспільний інтерес. Йдеться про те, щоб вважати роком її спорудження не 1037-й, як це, з традиційним посиланням на «Повість врем’яних літ», заведено вважати (точна цитата: «Заложи Ярославъ городъ великый Кыевъ, у него же града врата суть златая, заложи же церков святыя Софья, премудрость Божию, митрополью»), а рік 1011-й
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  1
Про генерала та гетьмана України Павла Петровича Скоропадського — одного з найбільш відомих персонажів вітчизняної історичної драми — завдяки моїм колегам-історикам сьогодні відомо вже немало. Однак це у своїй більшості — дані про військовий та політичний шлях відомої людини, а ось про особисте життя Павла Петровича нам поки що відомо набагато менше. Але й те, що відомо, переконливо свідчить — його особисте життя було не менш драматичним, ніж усі його військові та політичні звершення...
Павло Петрович Скоропадський, майбутній останній гетьман України, народився 1873 року в українській аристократичній родині нащадків гетьмана Івана Скоропадського. Життєвий шлях Павла визначився практично відразу й назавжди — батьки вирішили, що син присвятить своє життя військовій дорозі. Сам Скоропадський згодом згадував: незважаючи на те, що в його роду не було генералів, російський імператор Олександр III своїм указом дозволив йому навчання в престижному Пажеському Корпусі, куди майбутній гетьман України вступив 1886 року.
Автор: Володимир ГОРАК, кандидат історичних наук  0
Юрій Богданович Отреп’єв — майбутній самозванець, що узяв ім’я сина Івана Грозного Дмитра, який, за офіційною версією, загинув у травні 1591 року від рук убивць, народився в підмосковному місті Коломні, у родині царського офіцера-стрільця Богдана Отреп’єва. Пізніше цар Борис Годунов і його близьке оточення зробили чимало для того, щоб дискредитувати свого противника, показати його такою безпутною та безталанною молодою людиною, п’яницею та чорнокнижником. Насправді ж з наймолодших років Юрій Отреп’єв був птахом явно іншого польоту. Це був від природи обдарований юнак, який мав не по роках гострий розум, чудову пам’ять, гарний музичний слух, був дуже старанним. Саме завдяки подібним якостям Юрій зумів у рекордно короткі терміни чудово оволодіти грамотою, випередивши тут переважну більшість своїх однолітків. Як це нерідко буває у людей подібного роду, сила честолюбства сина офіцера-стрільця аж ніяк не поступалася силі його очевидних здібностей. Вже тоді зовсім молодий Юрій почав серйозно замислюватися над тим, як йому по-справжньому «вийти в люди»,
Автор: Володимир ГОРАК, кандидат історичних наук  0
   
  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар