Результати пошуку за тегами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за тегами

Результати пошуку за тегами

Автор: Клара ГУДЗИК, «День»  0
Автор: Клара ГУДЗИК, «День»  0
Ця унікальна людина протягом багатьох десятиліть будувала «мости» між цивілізаціями й культурами — між рідною українською та багатющою культурою народів Сходу (арабів, тюрків, персів, жителiв Індії). Водночас цей видатний учений ХХ століття зробив неоціненний внесок в українську філологічну науку — адже саме він є автором таких основоположних праць, як «Украинская грамматика» в двох томах (1907—1908 рр.), «Филология и погодинская гипотеза» (1898—1899), «Древнекиевский говор» (1906), «Українська мова, звідкіля вона взялася і як розвивалася» (1922), «Нариси з історії української мови» (1924); саме він очолював Правописну комісію Всеукраїнської академії наук, яка створила перші офіційні «Найголовніші правила українського правопису» (1919—1920 рр.)... А ще він — історик, філософ, письменник, блискучий перекладач, поліглот (знав принаймні 16 живих та класичних мов), визначний організатор науки, незмінний секретар Всеукраїнської академії наук у 1918—1928 роках. І це далеко не вичерпний перелік
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Іван Павлович Пулюй народився 1845 року в містечку Гримайлів на Галичині (Тернопільська область). Його батьки були дуже побожними людьми; Іван щонеділі ходив до церкви й уже в п’ятирічному віці знав напам’ять всю службу Божу — мав феноменальну пам’ять. Коли йому виповнилося 6 років, пішов до школи, де дуже швидко навчився читати і писати. Багато читав, у тому числі — твори українських письменників. Тому батьки без коливань віддали його до Тернопільської гімназії, де виявився ще один талант Івана, а саме — схильність до точних наук, зокрема, — до астрономії. Між Гримайловим та Тернополем — 40 кілометрів, які Іван часто долав пішки. Гімназію він закінчив у 19 річному віці — з відзнакою. Батьки наполягали на тому, щоб він продовжив освіту, але — духовну: верхом їхньої амбіції було бачити свого вченого сина священиком. І молодий Іван — з рекомендацією свого пароха — вирушив (як каже легенда — пішки) до Відня — столиці Австро-Угорщини, до якої тоді входила сучасна Тернопільська область.
Автор: Клара ГУДЗИК, «День»  0
Автор: Віталій АБЛІЦОВ, журналіст, м. Київ  0
Власне, говорити про претензії на найпрестижнішу (і головне — найавторитетнішу!) світову відзнаку значною мірою означає вести мову про наше прагнення якомога інтенсивніше інтегруватися до світового культурного простору. І насамперед — не лише декларувати це природне бажання, а по-справжньому діяти, щоб його реалізувати. Тим більше що в розвитку подій, пов’язаних iз виникненням та утвердженням української нобелістики, відображаються актуальні проблеми нинішнього стану вітчизняної еліти, її стосунків з суспільством, державною владою, міжнародною спільнотою. І, очевидно, найактуальніша причина нашого сьогоднішнього зацікавлення Нобелем та його благодійницькою ініціативою: українське суспільство нагально потребує моральних авторитетів. Ностальгія за високим давно перейшла всі критичні межі очікування й сподівання... А логіка — річ сувора: немає лідера нації, немає духовної столиці держави й врешті-решт немає народу. Така наша парадоксальна реальність
Автор: Віталій АБЛІЦОВ, журналіст, Київ  0
Автор: Валентина ШАНДРА, доктор історичних наук, Інститут історії України НАН України  0
Михайло Драгоманов належить до числа чільних постатей українського суспільного, наукового й громадсько-культурного життя 60 — 90-х рр. ХIХ ст., до когорти тих світочів українства й всеслов’янства, «апостолів правди й науки» (Сергій Єфремов), чиї ідейні впливи продовжилися в ХХ століття, а непроминальні думки не втрачають актуальності й у нашому тисячолітті. Учитель істини й ратник за свободу думки, справжній учений- енциклопедист, М. Драгоманов залишив тривкі сліди у філософії й педагогіці, в історичній і філологічній (фольклористика, літературознавство) науках, у політології, культурології, журналістиці й публіцистиці. Філософські, соціальні й педагогічні пошуки Драгоманова не лише узагальнювали наявний досвід, але й спрямовували його в майбутнє, в яке європейський мислитель-інтелектуал, власне, й був задивлений.
Автор: Віктор АНДРУЩЕНКО, ректор Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова, академік, Володимир ПОГРЕБЕННИК, зав. кафедри української літератури НПУ імені М. Драгоманова, професор  0
На думку кримських вчених, увічнення пам’яті Льва Симиренка має велике значення для майбутньої України. Тоталітарна комуністична влада всіляко зменшувала значення Льва Симиренка для науки України та Росії і намагалася стерти пам’ять про нього в головах народу, тому треба багато зробити для відновлення його доброго імені. Так, необхідно вирішити питання про включення до бюджету 2005 року коштів на встановлення меморіальних дошок у Криму, на батьківщині Симиренка і в місцях його перебування. Потрібно прийняти рішення про перейменування села Маленького в Криму на Симиренкове, присвоєння імені Льва Симиренка кримській станції садівництва, яка знаходиться в цьому селі, присвоєння імені Симиренка одній із вулиць або площ Сімферополя, вулицям тих міст Криму, де працював Симиренко, зокрема Ялти, Алушти, Гурзуфа, Білогорська.
Автор: Микита КАСЬЯНЕНКО, Сімферополь  0
   
  • Анна Левчук

    Сергій Грабовський

    Андрій Безсмертний-Анзіміров


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар