Результати пошуку за тегами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за тегами

Результати пошуку за тегами

Автор: Марія ТОМАК, «День»  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Якось у другій половині 90-х років минулого століття автору потрапила до рук поганенької якості ксерокопія сторінки однієї з газет, яку видавала українська діаспора в США, з фрагментом статті британського журналіста Ланселота Лоутона про Україну й українців. Виглядало, що та публікація вийшла ще 30-ми рр. ХХ ст. і згодом була фрагментарно перекладена й опублікована в США десь вже 80-ми рр., задовго до проголошення незалежності України. Прочитане тоді здавалося настільки неймовірним, що я відмовлявся вірити власним очам. Уперше доводилося читати статтю іноземного автора про українську історію, етнічну й культурну самобутність українського народу, його незаперечне право на власну державність, вільний і незалежний розвиток у сім’ї демократичних європейських націй, написану з таким знанням, захопленням і симпатією до України, помноженими на надзвичайно глибокий аналіз сучасних йому реалій розвитку подій на європейському континенті, який дуже чітко визначав загальну потребу міжнародної спільноти в європейському майбутньому незалежної української держави.
Автор: Сергій КОТ,історик, автор-упорядник книжки «Ланселот Лоутон. Українське питання», кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України, заслужений працівник культури України  0
Я хотів зробити книгу невеличкою. Назва «Лікбез» до 600 сторінок якось не дуже пасує. Тому я не втомлююся за це перепрошувати в читачів. Ось, власне, як виникла ідея цієї книжки. Після помаранчевої революції в 2005 році стало зрозуміло, що світоглядний конфлікт в українському суспільстві походить від необізнаності, принаймні, половини населення країни щодо того, звідки походить Україна. Фактично все ще існує радянсько-російське міфологічне бачення історії. Якщо подивитися з погляду соціології на українське суспільство, люди, старші від мене (я закінчив школу 1991 року, мені 37 років, у мене в школі ще не було обов’язкового предмета «Історія України»), майже нічого не знають про історію нашої країни, але знають ті шаблони, матриці та схеми, які були закладено в радянській школі. Це — давньоруська народність, споконвічне братерство східних слов’ян, цивілізаторська й просвітницька роль Росії, де всі інші національності СРСР є другорядними чи пасивними донорами великодержавного проекту, який охоплює одну шосту частину суходолу. Серед тих шаблонів, що живуть у головах людей, старших за 40 років, вирізнити можна, наприклад, споконвічну ворожість слов’ян і Заходу, або змову західних імперіалістів проти російського народу. Тобто будь-які провали, помилки, той же розвал Союзу, не сприймаються як результат внутрішніх закономірностей існування радянського суспільства; це є результатом лише ворожих дій спецслужб, шпигунів.
Автор: Підготував Олександр КУПРІЄНКО  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Олексій ЯСЬ, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України  0
Автор: Сергій ГРАБОВСЬКИЙ  0
Видатний український та російський філолог, філософ, етнограф, публіцист і письменник Олександр Опанасович Потебня (1835—1891) був справжнім першопрохідцем наукової думки. Його інтелектуальна спадщина не лише повною мірою зберігає свою цінність і творчу «свіжість» у наші дні — більше того, можна із упевненістю стверджувати: якби результати досліджень Потебні належною мірою стали визначальною складовою нашої суспільної свідомості, то українці не вважали б проблеми рідного слова, його вдосконалення, очищення від отруйного, шкідливого «мулу», дальшого піднесення (а все це не є чимось окремим від душі народу — це, власне, і є осередок, суть народної душі!) чимось побічним, вигаданим, штучним, мало не другорядним... Саме праці Олександра Потебні переконливо доводять, що всі ті проблеми безпосередньо впливають на наше майбутнє. А якщо здобуткам ученого ще не приділено в Україні належної уваги, то це є лише яскравим свідченням гострої кризи вітчизняної культури, загальної духовної, інтелектуальної та громадської байдужості, певної обмеженості соціальних перспектив.
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Постать Дмитра Донцова (1883 — 1973) до сьогодні залишається в Україні не до кінця збагненною, не прийнятою загалом, контроверсійною в сприйняттях і тлумаченнях. Принаймні важко собі уявити, щоб у якомусь негалицькому місті громада легко назвала одну з вулиць іменем цього великого патріота, або щоб якийсь університет легко погодився на проведення конференції, присвяченої ідеям і особі цього дивовижно творчого чоловіка. Однак роль і місце Д. Донцова в українській культурі й формуванні української національної ідеології є визначними, справді етапними й доленосними.
Суперечливість сприйняття цієї постаті пояснюється поруйнованістю національної свідомості та психології українства. Українство настільки «унормувалося» в тому, що його чільні представники мають виражати якусь «поступово- випрошувальну» позицію та ідею, бути «рядовими працівниками» на ниві тяжких зусиль щоденності, що сприйняти особистість, яка із запалом відкидала будь-яку політичну нерішучість і дріб’язковість, пропагувала безнастанну національну войовничість й експансивність, не могло й не може.
Автор: Олег БАГАН, керівник Науково-ідеологічного центру ім. Дмитра Донцова  0
Автор: Віталій АБЛІЦОВ, публiцист  0
   
  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар