Результати пошуку за тегами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за тегами

Результати пошуку за тегами

Нещодавно виповнився 121 рік від дня народження українського поета Юрія Клена, а 30 жовтня 65 років від дня його смерті. Його ім'я відомо далеко за межами України. Будучи німцем за народженням, він вважав себе українцем за духом і присвятив своє життя і творчість Україні. Кленознавець Лариса Макаренко говорить: «Юрій Клен – постать непересічна в нашій літературі. Від дня народження Клена нас відділяє більше сотні років. Унікальна особа, Освальд Бургардт – німець за походженням, народився й жив в Україні, став видатним поетом українського Відродження, в тому числі саме за кордоном. Перші твори, писані Кленом німецькою мовою, були перекладені ним пізніше, уже за кордоном, в Німеччині – українською, унікальні за силою впливу на читача».
Юрій Клен – Освальд Бургард (1891 – 1947) – активний учасник літературного процесу 20-х років, котрий належав, за образним висловом його побратима по перу М. Драй-Хмари, до «п'ятірного ґрона» «неокласиків», змушений був у передчутті політичних репресій (особливо після кількамісячного ув'язнення Максима Рильського у 1931 році) емігрувати в Німеччину...
Автор: Катерина ІВКОВА, Севастополь  0
Кожна імперія в процесі свого зміцнення та укріплення звертає увагу на розвиток військового, економічного потенціалу – для цього необхідний вищий інтелектуальний та культурний рівень. Зрозуміло, що найкращі навчальні заклади, провідні вчені та митці притягуються до столичного регіону, таким чином виконуються відразу два завдання: розвивається загальноімперська культура підтримана державним апаратом, разом з тим послаблюється інтелектуальний потенціал підкорених народів, що перетворюються на покірне стадо «слуг государевих». На жаль, але Україні довелося зіграти роль своєрідного «донора» для Російської імперії. Відомий російський філолог, лінгвіст Микола Сергійович Трубецькой зазначав: «…та культура, яка з часів Петра живе й розвивається в Росії, є органічним, безпосереднім продовженням не московської, а київської, української культури».
Автор:  0
З історії української культури XIX ст. нам відома низка ключових постатей, знання про яких допомагає створити уявлення про всю епоху загалом. Це Тарас Шевченко, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Іван Франко, що перетворилися на національні символи. Проте ми забуваємо про інших митців, вчених, котрі були не такі відомі, але їх діяльність була не менш важливою для повноцінного розвитку українського культури. Одним з таких діячів був Амвросій Лук’янович Метлинський – поет, етнограф, фольклорист, дослідник української мови.
Нове творче покоління 30-40-х років XIX ст. активно долучилося до розвитку українського письменства. Молоді митці зайнялися пошуком нових літературних форм, жанрів, стилів, а що найголовніше – почала формуватися літературна традиція європейського рівня. Об’єднавшись, письменники і поети створили унікальне явище української культури XIX століття – Харківську романтичну школу.
Автор: Тарас САМЧУК, Літня школа журналістики "Дня"  0
Олег Кандиба-Ольжич народився 21 липня 1907 року в Житомирі. Його батьком був відомий український поет Олександр Олесь. У1909 році сім’я Кандиб переїхала до Києва. Згодом — до Пущі-Водиці, ближче до місця роботи батька.
Олег був свідком бурхливих і трагічних подій української революції 1917 року. У 1919 році його батько стає культурним аташе Української Народної Республіки в Будапешті, що згодом негативно відбилося на долі Олега та його матері, які після поразки УНР та з приходом радянської влади стали «ворогами народу». У січні 1923 року Олег з мамою покидають Україну й прибувають до Берліна. Там довго не затримуються й переїжджають до Чехословаччини, оселяються за п’ятдесят кілометрів вiд Праги у Горніх Черношицях, згодом — Ржевницях. До 1924 року О.Кандиба навчається в Українському громадському комітеті в Празі, а в зимовому і літньому семестрах 1924 — 1925 років стає слухачем філософського факультету Карлового університету.
Автор: Богдан ЧЕРВАК, журналіст  0
Кожен видатний художник - якщо він справді є таким - відбиває у своїй творчості деякі (як мінімум) переломні моменти історичної долі рідного народу, не обмежуючись, сказати б, «фотокопіюванням» дійсності, а прагнучи узагальнити дійсність, дати якомога ширшу панораму доби. Не був винятком і класик української літератури ХIХ століття Іван Семенович Нечуй-Левицький (1838- 1918). В історію нашої культури цей видатний письменник назавжди увійшов як автор блискучих романів і повістей, в яких широко і повнокровно відтворено мало не всі виміри українського суспільного буття, з винятковою яскравістю показано життя селянства («Микола Джеря», «Кайдашева сім'я», «Бурлачка»), інтелігенції («Хмари»), духівництва («Афонський пройдисвіт», «Старосвітські батюшки та матушки»)... Видане в 60-ті роки ХХ століття зібрання творів письменника (далеко не повне!) нараховувало 10 томів. Але справа не лише в кількісних параметрах. У творчості Нечуя-Левицького українська нація, як у чудовому мистецькому дзеркалі, побачила сама себе...
Автор: Iгор СЮНДЮКОВ  0
П. Куліш (1819—1897) — український письменник, історик, який осмислював світ не як історію, а як природу, фольклорист, етнограф, перекладач і... абсолютно не філософ. Жив і працював у Києві та Петербурзі, писав двома мовами. Його світогляд надто суперечливий, що відбилося і в творчості.. Найбільш яскраве критичне дослідження цієї «невпевненої людини з природи» належить перу Дмитра Чижевського (1894—1977), видатного культуролога і дослідника слов’янської та української філософії, що здобув освіту в Петербурзькому і Київському університетах. Він шукав провідну, основну лінію РОЗПОДІЛУ на те, що ЗА Україну і що ПРОТИ неї, — це тема всього його життя. І тільки один принцип був у Куліша незмінним все життя — принцип ПОДВІЙНОСТІ людини, двоякості її природи, єства її душі. Якою ж уявляється доля П.Куліша, побачена Чижевським? Це типова доля романтика — неспроможної, невпевненої людини з природи, яка прагне до еволюції, до змін.
Автор: Любов КОВАЛЕВСЬКА  0
В історію Софія Русова увійшла як видатний український педагог, авторка концепції національного виховання. Однак її педагогічні твори, мемуари й щоденник для широкого загалу в Україні стали доступними тільки протягом останніх десяти років. До визнання Софії Русової була «довга дорога в дюнах». Музичний талант допоміг їй познайомитися з Миколою Лисенком, завдяки батьковій діяльності — з українськими патріотами й родиною Старицьких. Уже після смерті батька, продовжуючи його добрі справи, Софія із сестрою Марією організують у Києві дитячий садочок, перший в Україні.
Коли почався наступ на українство і пролунало твердження царського уряду «Никакого малороссийского языка нет, не было и быть не может», українська громада вирішила видати повний «Кобзар» у двох томах, додавши до відомих читачам текстів маловідомі через заборону цензури. Доручили цю небезпечну й почесну працю подружжю Русових, які повинні були виїхати до Праги. Лише за кордоном можна було видрукувати заборонену книгу.
Автор: Сергій ГУПАЛО, м. Ківерці, Волинська область, журналіст. Малюнки надано автором  0
Автор: Тарас САЛИГА, професор, завідувач кафедри української літератури ім. акад. М. Возняка Львівського національного університету ім. І.Франка  0
Автор: Улас САМЧУК  0
Ріо — це місто, на яке з висоти гори Корковаду дивиться Ісус-Іскупитель, опустивши голову донизу і розкинувши птахом руки, неначе збираючись поринути в це місто. Ріо — це химерний ландшафт із великими і маленькими бухтами, затоками, лагунами, горами, скелями, тунелями, біло-піщаними пляжами, на яких засмаглі бразильські діти з фавел грають у такий футбол, який не соромно показати на чемпіонаті світу. Ріо — це місто, де ростуть химерні рослини і фрукти, де живуть химерні птахи і тваринки. Ріо — це місто, де переплелася карнавальна розгульність і глибока побожність. Ріо — це місто Віри Вовк. Мені важко уявити Віру Вовк поза Ріо, в будь-якій іншій країні світу, незважаючи на те, що вона має нерозривний зв’язок принаймні ще з двома місцями в світі — Україною, де вона народилася і провела дитинство, та Німеччиною, де пройшла її юність і де вона сформувалася як блискучий германіст. Однак саме завдяки Ріо її творчість стала тим, чим вона є тепер, — літературним вертоградом, садом ангельських пісень...
Автор: Марина ГРИМИЧ  0
   
  • Анна Левчук

    Сергій Грабовський

    Андрій Безсмертний-Анзіміров


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар