Результати пошуку за тегами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за тегами

Результати пошуку за тегами

Днями у Києві пройшли гастролі московського театру «Лєнком», кожна вистава якого традиційно завершалася аншлагом. Утім, один з членів трупи, мабуть, вирішив затриматися на своїй малій батьківщині…
Так, мало які ЗМІ днями не повідомляли про те, що після гастролей до міського центру серця потрапив провідний актор театру і кіно, широко відомий вітчизняному глядачеві за роллю досвідченого «Мюллера» із культового серіалу Тетяни Ліознової «Сімнадцять миттєвостей весни» та інших, Леонід Бронєвой. На щастя, усе обійшлося.
А справа в тому, що Київ для Л. Бронєвого є рідним містом.
Навчався Леонід у музичній десятирічці при Київській консерваторії (по класу скрипки) у професора Давида Соломоновича Бертьє. Мама Леоніда Броньового була бухгалтером, а батько, отримавши юридичну освіту, поступив на роботу в економічний відділ НКВС України.
Автор: Павло КОЗЛЕНКО, кандидат філософських наук, Сергій СОКОЛЮК, кандидат історичних наук, Валентина ДЕРЕЧІНА, Головний спеціаліст відділу науково-довідкового апарату Державного архіву Одеської області  0
Народився Осип Степанович Маковей у місті Яворові, поблизу Львова, але майже 15 років життя віддав Буковині, стимулюючи культурний і освітній розвиток її народу. До Чернівців Маковей прибув 1895 року як уже відомий на той час поет, прозаїк, публіцист, щоб очолити українську буржуазно-народну газету «Буковина», засновану ще Ю. Федьковичем.
«Редактором «Буковини» став я 1895 р. не з потреби, лише з аматорства, бо я ще 1892 р. скінчив університет і для хліба міг бути учителем. На редактора «Буковини» не я просився. Тілько мене просили», - писав О. Маковей. Попри те, що власником газети була інша особа, Осип Степанович фактично не мав можливості впливати на її політичний напрям, та все ж спромігся друкувати чимало матеріалів демократичного характеру. Тут було опубліковано чимало творів Тараса Шевченка, Івана Франка, Марка Вовчка, Юрія Федьковича та низку перекладів із слов'янських і західноєвропейських літератур.
Автор: Марія ВИШНЕВСЬКА, Чернівці  0
Автор: Тетяна ПОЛІЩУК, «День» Фото з архіву  0
Автор: Юрій ШАПОВАЛ, професор  0
Що таке «римський папа» («батько», «наставник»)? Це, по-перше, глава Римо-католицької церкви, найбільшої церкви світу, яка налічує понад мільярд віруючих. Одночасно папа є верховним правителем Ватикану — мікроскопічної суверенної держави, що знаходиться на пагорбі Монто Ватикано в центрі Риму й з усіх сторін оточена високою кріпосною стіною. Титул «папа» (відповідає православному «патріарх») існує в Західній церкві з IV століття; а до того глава Західної церкви іменувався «єпископом». Римські папи мають довгий офіційний титул, який включає такі назви духовної посади, як «Єпископ Риму і намісник Ісуса Христа», «Наступник Св. Петра, князя апостолів», «Патріарх Заходу», «Монарх Ватикану», а ще — «Раб рабів Божих». Папа Іван Павло II — 263-й папа в майже 2000-літній історії Західної церкви.
Майбутній Папа — Кароль Войтила народився у Польщі, в містечку Вадовіце недалеко від старовинного Кракова...
Автор: Клара ГУДЗИК  0
Можна без перебільшення сказати, що розуміння важливості відліку часу, а також створення календарів — то одне із найдавніших наукових (інтелектуальних) занять людини. Занять, які вимагали неабияких знань математики, астрономії, а також — надзвичайного терпіння у проведенні спостережень за рухом небесних тіл. Літочислення і календарі завжди були прерогативою релігії, мали сакральне значення і регламентувалися канонами (церковними правилами). Достатньо сказати, що той календар — так званий григоріанський — за яким і сьогодні живе переважна частина людства — було розроблено і введено в обов'язкове використання Католицькою церквою (про це трохи нижче). Старовинні календарі, які всюди й завжди регламентували річний цикл церковного життя, забезпечували життєво необхідною інформацією також сільськогосподарський цикл та різні типи літописання. Те і те було сакральним, те і те керувалося богами, Сонцем і зоряним небом над головою.
Автор: Клара ГУДЗИК  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Першого вересня мільйони учнів та студентів Російської Федерації прийшли у навчальні заклади і розгорнули свої підручники, зокрема з історії Росії. У них вони знайдуть відомості не тільки про минуле народів, що проживають в межах РФ, але й про історію своїх сусідів, які нині живуть в незалежних державах. Ці відомості залишаться в пам’яті читачів назавжди, бо підручник — це один із небагатьох засобів масової інформації, який «працює» на десятиліття. Як стверджують науковці: «...образ інших народів або власний образ, який живе в нашій душі, залежить від того, як в дитинстві нас навчали історії. Це закарбовується на все життя».
Який же образ українського народу та його держави формують у свідомості багатонаціональної учнівської та студентської молоді Російської Федерації підручники історії, схвалені федеральним міністерством освіти?
Так, згідно з офіційним російським курсом історичної освіти і науки Київська Русь — це «початковий період» Російської держави (ІХ—ХІІ ст.)
Автор: Сергій РУДЮК, історик  3
Автор: Дмитро СТЕПОВИК, доктор мистецтвознавства, доктор філософії, доктор богословських наук, професор, академік АН вищої школи України  0
Інколи буває досить декількох штрихів, мазків, щоб сказати про головні людські істини. Однак пошук цих мазків може затягтися чи не на все життя, забираючи душевні сили, згладжуючи швидкоплинні роки. Доречніше було б думати, що слава прийшла до Олександра Мурашка (1875—1919) надто пізно. Так само хибно було б вважати, що Європа вчасно визнала унікальний імпресіонізм українського художника, не гірший від Клода Моне, Огюста Ренуара чи Поля Сезанна. У цьому не винні ані заплутана доля художника, ані витончена європейська публіка, ані навіть швидкоплинність тих дев’ятнадцяти років, упродовж яких судилося творити митцеві українського живопису Олександрові Мурашку. Ще змалечку майбутній художник уважно слухав казки й фантастичні оповідки, українські легенди та історії про козаків, що їх йому оповідала бабуся, проста селянка з Чернігівщини, але уява хлопчика по-своєму малювала розказані історії.
Автор: Макс КАРПОВЕЦЬ  0
   
  • Андрій Безсмертний-Анзіміров

    Анна Левчук

    Сергій Грабовський


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар