Результати пошуку за тегами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за тегами

Результати пошуку за тегами

Інколи буває досить декількох штрихів, мазків, щоб сказати про головні людські істини. Однак пошук цих мазків може затягтися чи не на все життя, забираючи душевні сили, згладжуючи швидкоплинні роки. Доречніше було б думати, що слава прийшла до Олександра Мурашка (1875—1919) надто пізно. Так само хибно було б вважати, що Європа вчасно визнала унікальний імпресіонізм українського художника, не гірший від Клода Моне, Огюста Ренуара чи Поля Сезанна. У цьому не винні ані заплутана доля художника, ані витончена європейська публіка, ані навіть швидкоплинність тих дев’ятнадцяти років, упродовж яких судилося творити митцеві українського живопису Олександрові Мурашку. Ще змалечку майбутній художник уважно слухав казки й фантастичні оповідки, українські легенди та історії про козаків, що їх йому оповідала бабуся, проста селянка з Чернігівщини, але уява хлопчика по-своєму малювала розказані історії.
Автор: Макс КАРПОВЕЦЬ  0
Про генерала та гетьмана України Павла Петровича Скоропадського — одного з найбільш відомих персонажів вітчизняної історичної драми — завдяки моїм колегам-історикам сьогодні відомо вже немало. Однак це у своїй більшості — дані про військовий та політичний шлях відомої людини, а ось про особисте життя Павла Петровича нам поки що відомо набагато менше. Але й те, що відомо, переконливо свідчить — його особисте життя було не менш драматичним, ніж усі його військові та політичні звершення...
Павло Петрович Скоропадський, майбутній останній гетьман України, народився 1873 року в українській аристократичній родині нащадків гетьмана Івана Скоропадського. Життєвий шлях Павла визначився практично відразу й назавжди — батьки вирішили, що син присвятить своє життя військовій дорозі. Сам Скоропадський згодом згадував: незважаючи на те, що в його роду не було генералів, російський імператор Олександр III своїм указом дозволив йому навчання в престижному Пажеському Корпусі, куди майбутній гетьман України вступив 1886 року.
Автор: Володимир ГОРАК, кандидат історичних наук  0
Український маляр-монументаліст, графік, історик мистецтва Михайло Дмитренко (1908—1997) належить до того покоління вітчизняних митців, котрі через складні життєві обставини й несприйняття тодішньої ідеології змушені були назавжди залишити рідний край, обравши собі другу батьківщину за океаном. Але це дало можливість М. Дмитренку сповна реалізувати у вільному суспільстві свій потужний талант, який спирався на міцне національне підґрунтя і цим самим зробити помітний внесок в українське мистецтво ХХ століття. На жаль, в Україні про М. Дмитренка знають ще дуже мало, за винятком невеликого кола фахівців.
Він народився 9 листопада 1908 року, у славному козацькому місті Лохвиця, що на Полтавщині, яке є батьківщиною ще двох видатних українських митців — скульптора Г.Пивоварова (1908—1942), хормейстера Н. Городовенка (1885—1964).
Автор: Георгій ШИБАНОВ, заслужений діяч мистецтв України, спеціально для «Дня»  0

Обвал

12.05.2007
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Аліса АНТОНЕНКО  0
Улас Самчук народився в селі Дермань, що на Рівненщині, в сім’ї українських хліборобів. Навчався в Українському вільному університеті в Празі. В той же час активно включився в літературний і політичний процес довоєнної України. Так трагедія геноциду українського народу в 1932—1933 рр. стала тематичною основою його повісті «Марія». А в 1932 році був написаний соціально- політичний роман «Кулак», в якому автор викриває абсурдність насильницької колективізації. Одним з перлів українського літературного слова стала його трилогія «Волинь», розлоге епічне полотно про життя українського села в добу Першої світової війни, Жовтневої революції та початків більшовизму. Головний герой роману, хлопчина з Дерманя Володько Довбенко, проходить через усі соціальні та історичні потрясіння й проносить із собою незворушну віру в Україну та особливе призначення її людей на цій землі.
Автор: Дмитро ПАНЧУК, студент Національного університету «Острозька академія»  0
Автор: Володимир ЛУЧКАНІН, спеціально для «Дня»  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Одного гарного ранку заграв трубач і всі козаки вистроїлися посередині коша у формі літери «П»; до них звернувся кошовий отаман: «Товариші! Панове запоріжці! Маємо готуватися до походу на татар, а порядку немає — конче необхідно обирати собі гетьмана!». Козаки почали радитися — сперечалися, хвилювалися, били шапками об землю. Зрештою закричали: «Нехай буде нашим гетьманом Сагайдачний!». На знак згоди полетіли вверх тисячі козацьких шапок, наче хмара. Та це був тільки початок церемонії. Потім козаки притягли на площу два вози, перевернули їх уверх колесами і почали копати землю та засипати ті вози, аж поки не утворився серед табору великий пагорб. Тоді кошовий писар поклонився полковникам, сотникам, отаманам зі словами: «Пора, панове, новому гетьману сісти на престол.», а Сагайдачного запросив: «Ідіть, Батьку, закон брати!». Сагайдачний піднявся на пагорб посеред табору і сів там, а козаки закричали: «Дай тобі, Боже, лебединий вік і журавлиний крик!»
Автор: Клара ГУДЗИК, «День»  0
   
  • Андрій Безсмертний-Анзіміров

    Анна Левчук

    Сергій Грабовський


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар