Результати пошуку за тегами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за тегами

Результати пошуку за тегами

Махно

26.10.2011
Махно Нестор Іванович (1884—1934) — провідник самобутнього селянського анархістського руху в Україні з 1917 до 1921 років, відомого під назвою «Махновщина». Народився в місті Гуляй-Поле Катеринославської губернії. Готувався стати вчителем, 1905 року захопився анархістським рухом. 1907 року засланий на довічну каторгу за пограбування повітової скарбниці для партійних цілей. Після лютого 1917 р. повернувся з заслання, спочатку став головою волосного земельного комітету в Гуляй-Полі, весною 1918 р. створив «вільні батальйони революції», звідки почалась його військова кар’єра. Н. Махно не був ідеологом анархізму; цю функцію виконували В. Волін, П. Аршинов. Сам він виступав за свободу індивідуального селянського господарства, самоврядування місцевих громад, незалежних взагалі від будь-якого уряду. У 1919—1920 роках за Махном йшло 20 тисяч бійців, переважна більшість — селяни. Тактика Махна — союз зі слабшими силами в даний момент проти тих, від кого виходила найбільша загроза.
Автор: Петро ЛЕВІНЕЦЬ  0
Ще за життя Леніна Троцький — один із найближчих у революційні роки ленінських соратників — виступив із дуже жорсткою критикою керівництва ЦК РКП(б), яке, на його думку, забюрократизувалося і втратило зв’язок із масами. Ці ідеї знайшли підтримку серед частини романтично налаштованої студентської молоді та певних груп партійних кадрів, які прагнули до швидкого здійснення світової революції. Після смерті Леніна Троцький зазнав поразки у боротьбі за владу всередині керівництва Російської компартії та Комінтерну і був крок за кроком усунутий з усіх посад. Виключений з партії у листопаді 1927 року, він був висланий до Алма-Ати, а через два роки — за кордон Радянського Союзу. У 1930-х практично всі, хто був запідозрений в антирадянських настроях, звинувачувалися в СРСР у «троцькізмі» — зазвичай у поєднанні з тими чи іншими різновидами «контрреволюційної діяльності». Сам Лев Троцький в еміграції переїздив з місця на місце, роблячи це не за власним бажанням — Сталін вимагав від урядів західних держав, щоб ті не допускали проживання на своїй території «небезпечного заколотника».
Автор: Сергій ГРАБОВСЬКИЙ  0
Автор: Ігор ЧУБАЙС, доктор філософських наук  0
У будь-якій країні серед святкових дат важливе місце займають річниці подій, які справили вагомий вплив на формування держави чи встановлення її ідеологічних підвалин. Реєстр радянських свят є яскравим підтвердженням цього. Відзначення фактично кожного державного свята використовувалося радянською владою для зміцнення ідеологічної єдності СРСР і водночас виконувало роль своєрідного пропагандистського символу. Нічого незвичайного у такому підході не було. Хіба що масштаби демонстрацій іноді виходили за межі розумного і на останньому етапі існування СРСР дедалі частіше в очах населення набували карикатурного вигляду. Протягом існування СРСР перелік загальнорадянських свят змінювався. Деякі з них (день Паризької комуни, день повалення самодержавства) з часом були позбавлені державної уваги. Статус інших, зокрема, Міжнародного дня жінок 8 Березня, навпаки, підвищився. Були й такі свята- символи (1 травня та 7 листопада), відзначення яких стало наскільки важливим для влади, що відведена для них кількість вихідних днів збільшилася з одного до двох
Автор: Геннадій ЄФІМЕНКО, кандидат історичних наук, Інститут історії України  0
Недавнє минуле все ще з нами. Воно проявляється у нашому небажанні наповнити іншим змістом звичні з радянських часів терміни, у нашій нездатності поміняти місцями «очевидні» причинно-наслідкові зв’язки і, як наслідок, в історично викривленому світосприйманні.За останні півтора десятиліття смисл мого наукового життя полягав не тільки у встановленні нових закономірностей вітчизняної історії ХХ ст., а й у відкиданні помилкових стереотипів, що були сформовані комуністичним вихованням. Потрібно було вибудовувати нове бачення історії України. Ідеї, серед яких i помилкові, мають здатність до самовідтворення. Годі сподіватися на те, що символи та ілюзії комуністичної картини світу відпадуть самі по собi, немов струп на загоєній рані. Тому своє бачення вітчизняної історії я прагну відтворити у шкільних та вузівських підручниках. Саме тому постійно друкую свої матеріали в газеті «День», яка серйозно ставиться до виховання історією.
Автор: Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, професор, доктор історичних наук, заступник директора Інституту історії України НАН України  0
Автор: Галина АЛЕКСАНДРОВА, Маріуполь  0
   
  • Анна Левчук

    Сергій Грабовський


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар