Результати пошуку за тегами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за тегами

Результати пошуку за тегами

Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Леонід ШАЙНЮК, філолог, Луцьк  0
Автор: Клара ГУДЗИК, «День»  0
Автор: Володимир СЕЛЕЗНЬОВ, журналіст, м. Дніпропетровськ  0
Перший відомий представник цього роду — Семен Сопіга, який у 40-х роках XV століття був писарем великого князя литовського, а водночас польського короля Казимира Ягайлончика. Рід Сопігів походить зі Смоленщини. Коли, однак, на початку XVI століття земля ця була Великим князівством Литовським втрачена на користь Москви, Сопіги, які зберегли вірність «великим князям литовським і руським» отримали замінні маєтки. Найстарший з синів Семена — Богдан отримав маєтки на Білорусі, над Двиною і Німаном, започаткувавши більш записану в історії черейсько- ружанську лінію роду, до якої належав, між іншим, відомий канцлер Лев Сопіга, котрий керував укладанням III-ї редакції Литовського статуту. Натомість Іван отримав два маєтки на теперішньому Підляшші — Ботьки у Більській землі та Кодень, який тоді належав до Берестейської землі.
Автор: Юрій ГАВРИЛЮК, головний редактор українського журналу «Над Бугом і Нарвою». Більськ на Підляшші, Польща  0
До 1803 року Фуше — не лише міністр поліції Наполеона, але й дуже багата людина, мільйонер. А до кінця правління імператора цей вихідець із плебейської родини, син і внук купця середнього достатку, отримує (точніше, просто купує) ще й пишний аристократичний титулу та стає... герцогом Отрантським. Але Бонапарт не зрозумів у Фуше найголовнішого: ця людина служила не йому особисто, тим більше не Франції — він служив завжди лише й виключно самому собі, своїм інтересам (як він їх розумів). Ось чому «сірий кардинал» наполеонівського режиму у відповідь на звинувачення свого прославленого патрона в зраді (а Фуше ще 1813 року, чудово бачачи, що влада Наполеона вже історично приречена, почав таємні переговори з європейськими державами — ворогами Франції на предмет його усунення з престолу!) — міг би «з абсолютно чистою совістю» відповісти: «А кого я, власне кажучи, зрадив? Самого себе, свої інтереси я не зраджував — а інше не так важливо»...
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Богдан ЧЕРВАК, провідник Київської міської організації ОУН  0
Автор: Клара ГУДЗИК, «День»  0
Михайло Драгоманов належить до числа чільних постатей українського суспільного, наукового й громадсько-культурного життя 60 — 90-х рр. ХIХ ст., до когорти тих світочів українства й всеслов’янства, «апостолів правди й науки» (Сергій Єфремов), чиї ідейні впливи продовжилися в ХХ століття, а непроминальні думки не втрачають актуальності й у нашому тисячолітті. Учитель істини й ратник за свободу думки, справжній учений- енциклопедист, М. Драгоманов залишив тривкі сліди у філософії й педагогіці, в історичній і філологічній (фольклористика, літературознавство) науках, у політології, культурології, журналістиці й публіцистиці. Філософські, соціальні й педагогічні пошуки Драгоманова не лише узагальнювали наявний досвід, але й спрямовували його в майбутнє, в яке європейський мислитель-інтелектуал, власне, й був задивлений.
Автор: Віктор АНДРУЩЕНКО, ректор Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова, академік, Володимир ПОГРЕБЕННИК, зав. кафедри української літератури НПУ імені М. Драгоманова, професор  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
   
  • Анна Левчук

    Сергій Грабовський

    Андрій Безсмертний-Анзіміров


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар