Результати пошуку за тегами - Україна Incognita
Україна Incognita » Сімейний альбом України » Результати пошуку за тегами

Результати пошуку за тегами

Тоді, коли я був на святі першого оленятки у чукотському селищі Тавайваам, познайомився зі знаменитим каюром Чукотки Володимиром Радивиловим. Про нього я дізнався трохи раніше, коли прочитав у газеті «Крайний Север» цікаву розповідь під назвою «Радивилов, який став легендою». Саме цей чоловік на найдовшій у світі (трохи більше двох тисяч кілометрів) гонці «Берінгія» на собачих упряжках виборов звання абсолютного чемпіона, і його ім’я та результат спортивного досягнення було занесено до Книги рекордів Гіннесса. А в нинішньому році на цій же гонці, яка проходила на Камчатці, Радивилов хоч і став лише призером, але саме йому авторитетна суддівська бригада присвоїла офіційне звання — «Легенда Берінгії». За що? За те, що призером цього надзвичайно важкого, виснажливого і довготривалого змагання каюр із Чукотки став у віці 61 року. Небувалий результат!
Автор: Микола ХРІЄНКО, спеціально для «Дня»  1
Народився Микола Борисович Барбон у 1924 році в селі Зазим’я Броварського району Київської області. Після закінчення семирічної школи в 1939 році вступив до Київського водного політехнікуму. Вирізнявся серед студентів незалежним характером і сміливими поглядами. Через професора Юскевича, який викладав у політехнікумі, Микола Барбон знайомиться з програмою ОУН і стає членом цієї підпільної організації. Читає справжню історію України, захоплюється літературою й пише вірші. У 1941 році зустрічається в Києві, в редакції журналу «Українське слово», з поетесою Оленою Телігою. Вона підтримала молодого поета, схвально відгукнулася про його вірші. Домовилися про співробітництво. Але наступна зустріч не відбулася. Нацисти розстріляли Олену Телігу і професора Юскевича у Бабиному Яру разом з іншими українськими націоналістами. Микола Барбон теж був заарештований гестапо, але йому вдалося втекти з Солом’янської в’язниці
Автор: Микола ХРІЄНКО, спеціально для «Дня». З третього етапу журналістського проекту «Українці за Уралом»  2
Автор: Микола ХРІЄНКО, спеціально для «Дня»  0
Мої батьки — діти репресованих (1937 р.) і засланих, зустрілися і одружилися в Сибіру, на своєрідному інтернаціональному п’ятачку (кержаки — пани — бендерівці). І перше, що я засвоїла назавжди: в Сибіру немає національностей, тому що виживає тільки людське. І дякую Богу, що я — сибірячка. Це моя самоідентифікація.
Сім’я матері була розкуркулена (дармоїди), сім’я батька не вписувалася в «епоху хама» (вислів Д. Мережковського) через походження («біла кістка»). За міркуваннями «батька народів», діти відповідали за батьків з 12 років. І мої батьки по повній програмі... Немає сенсу розшифровувати цю програму — вона у всіх репресованих однакова. Але не всіх однаково програмувала... Мама виховувала нас в надзвичайній суровості («ціліші будете!»), майже за уставом, «без божества, без натхнення», караючи за найменшу провину. Мета була благою: ми повинні бути охайні, культурні і освічені і до того ж поводитися скромно, ніде не висовуватися, але покладатися тільки на самих себе, тому що «нас завжди буде видавати прізвище». І те, що пробачать іншим, нам не будуть прощати ніколи.
Автор: Любов КОВАЛЕВСЬКА  0
   
  • Андрій Безсмертний-Анзіміров

    Анна Левчук

    Сергій Грабовський


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар