Результати пошуку за авторами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за авторами

Результати пошуку за авторами

Автор: Сергій МАХУН  0
У багатьох соловчан терміни ув’язнення добігали кінця. Вихід на волю цих людей, засуджених у більшості за політичними статтями, був небажаний для комуністичного режиму. Тому ухвалили рішення «розвантажити» табори, на чому активно наполягав М.Єжов. Рішення про це було ухвалено московським керівництвом у серпні 1937 року, і його відразу почали реалізовувати, розстрілявши не менше як 30 000 в’язнів.
Для соловчан, як ми вже знаємо, створили нові справи. В їх основу було покладено доноси табірних інформаторів. Збереглась складена навесні 1956 року довідка КГБ, що фіксує механізм, за яким здійснювались репресивні акції проти соловецьких в’язнів: «На осіб, які знаходились в ув’язненні у Соловецькій тюрмі чи Соловецьких ИТЛ (Виправно-трудові табори. — С.М. ), попереднє розслідування не проводилось, а за агентурними відомостями або за довідкою по старій слідчій справі виносились на засідання Особливої трійки, яка і ухвалювала своє рішення». Ці матеріали стали «підставою» для знищення багатьох людей, основою для «розстрільних» протоколів.
Автор: Сергій МАХУН, «День»  0
Євген Стахів зазнав ґрунтовної еволюції в політиці: від палкого апологета донцовської інтегрально-націоналістичної спадщини (в роки війни він стояв на чолі підпілля Організації українських націоналістів (Бандери) на Донбасі і в Криму) до переконливого демократа вже у перші післявоєнні роки. В цій своїй еволюції пан Стахів не одинокий; наприклад, дуже схожий ідейний шлях пройшли такі відомі діячі національно-визвольного руху, як Данило Шумук і Микола Лебідь. Ще у 1948 році пан Євген остаточно розійшовся у поглядах зі Степаном Бандерою, який, як він вважає, керував організацією яскраво вираженого тоталітарного типу.
Євген Стахів народився у Перемишлі лише за кілька місяців до того, як у листопаді 1918 року постала Західно- Українська Народна Республіка. Після поразки визвольних змагань на Галичині та Волині в 1919 році він разом із батьками опинився у еміграції у Чехо-Словаччині в таборі для інтернованих. Після повернення на Галичину сім’я Стахів на собі відчула жорстокий прес антиукраїнської політики Другої Речі Посполитої. Тож не дивно, що юнаком Євген став активним прибічником націоналістичного руху на «Кресах всходніх»...
Автор: Розмовляли Лариса ІВШИНА, Сергій МАХУН, фото Миколи ЛАЗАРЕНКА, «День»  0
Століття XIX дуже багате на події й особистості. Імена французького імператора Наполеона Бонапарта, російського імператора Олександра II, «залізного» канцлера Німецької імперії Отто фон Бісмарка, американського президента Авраама Лінкольна, італійського революціонера Джузеппе Гарібальді, українського поета-пророка Тараса Шевченка (цей ряд можна ще довго продовжувати), безумовно, залишили яскравий слід в історії і гідні бути увічненими в пантеоні великих. Тому і ведучі сторінки «Історія і «Я» беруть на себе сміливість приділити більше уваги видатним діячам XIX століття. Тисячу разів був правий американський письменник Ралф Емерсон, коли казав: «Історії, власне, не існує, існують лише біографії» . Ми ж постараємося через уважне їхнє прочитання знайти те зерно, яке допоможе нам на початку XXI століття і третього тисячоліття відчути себе сучасною нацією, що не залишилася на узбіччі світового цивілізаційного процесу. В одному зі своїх виступів у переддень Громадянської війни в США (1861 — 1865) Авраам Лінкольн сказав: «Тільки події створюють президента»
Автор: Сергій МАХУН, «День»  0
Автор: Сергій МАХУН, «День»  0
Аеропорт «Орлі» в Парижі всьому світові відомий як «повітряні ворота» Франції. А чи багато українців знають, що названо його на честь Григора Орлика (1702–1759), українського політичного діяча і графа Франції? Так, саме там син гетьмана України Пилипа Орлика побудував величний палац. Будучи гідним нащадком свого батька, він продовжував його справу: створював широку коаліцію для боротьби з агресивною політикою Російської імперії. Його планам перешкодила Семирічна війна, під час якої Григор Орлик від тяжких ран загинув після відомої битви під Бергеном у 1759 році... Гетьман України в еміграції впродовж 33 років, видатний дипломат і публіцист, насамперед відомий як автор першої української конституції, що увійшла в історію під назвою «Пакти й конституції законів і вольностей Війська Запорозького між ясновельможним гетьманом паном Пилипом Орликом, новообраним Гетьманом Війська Запорозького, та між старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким.., року Божого 1710, квітня 5, при Бендерах»
Автор: Сергій МАХУН, «День»  0
Автор: Сергій МАХУН, «День»  0
Автор: Сергій МАХУН, «День»  0
Головним надбанням УЦР став дозвіл Тимчасового уряду брати участь у комплектуванні національних військових частин (II Універсал, ухвалений 16 липня 1917 р.). Стихійний процес «українізації» колишньої царської армії (у майже 16-мільйонній російській армії українці складали близько 30%) приймав невiдворотнi форми. І Тимчасовий уряд, і лідери Української революції намагалися контролювати цей процес, але соціальна напруженість, викликана війною та розрухою, зростала з кожним днем.
Про те, наскільки сильним був вплив національних військових частин на загальну політичну обстановку в Україні, свідчить такий факт. Коли 7 листопада 1917 року (всі дати подано за новим стилем) до Києва як грім серед ясного неба телеграфом прийшли звістки про більшовицький переворот у Петрограді, у цирку на вулиці Миколаївській вже шостий день продовжувався III Військовий конгрес за участю 2965 делегатів (!) з усіх фронтів. 2 листопада словами «Хай живе самостійна Україна!» його відкрив Євгеній Неронович.
Автор: Сергій МАХУН, «День»  0
Автор: Cергій МАХУН, "День"  0
   
  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар