Результати пошуку за авторами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за авторами

Результати пошуку за авторами

Князі Вишневецькі посідають особливе місце як в історії України, так і в історії Польщі. Цей князівській рід дав кілька яскравих фігур, котрі й донині займають не останнє місце в символічному світі українців та поляків. Можна згадати Дмитра Байду-Вишневецького, якого багато хто з українців вважає засновником Запорізької Січі, й своєрідну «альтернативу» йому — Ярему Вишневецького, трактованого як «ворога українського народу». Натомість поляки дуже шанували й шанують Ярему. Його син, Міхал-Томаш Корибут-Вишневецький, навіть став королем Речі Посполитої. Фактично це був єдиний випадок в історії Польщі, коли на її престолі опинився представник руської (української) князівської династії. Інша річ, що Міхал Вишневецький не виправдав сподівань, котрі покладалися на нього, й був лише блідою тінню свого батька.
Вважається, що протопластом Вишневецьких стали литовські князі Ольгердовичі, зокрема Корибут-Дмитро, син якого - Зигмунт Корибутович - учасник Грюнвальдської битви та гуситських війн...
Автор: Петро КРАЛЮК  0
Автор: Петро КРАЛЮК  0
Пересопницьке Євангеліє, про яке більшість українців чули й знають, є загадковим пам’ятником української культури. Можна навіть сказати — містичним. Витворене в аристократичному середовищі, це Євангеліє стало національним раритетом. І це попри той факт, що наше розуміння національного часто пов’язане з простонародним.
Незважаючи на нестабільність, драматичність української історії ХVІ — ХVІІІ ст., широкомасштабні конфесійні зміни, Пересопницьке Євангеліє як дорога реліквія зберігалося, трепетно передавалася з покоління в покоління. Його тримали в своїх руках Іван Мазепа, можливо, інші козацькі гетьмани (хто зна, можливо, й Богдан Хмельницький). Торкався його й Тарас Шевченко, частково описавши книгу в своїх археографічних замітках. Іноді воно «зникало», вивозилося з України, але потім (дивним чином?) поверталося назад.
У час створення нашої держави Пересопницьке Євангеліє стало національною святинею, на якій присягають Президенти України. Чи випадково це? Напевно, ні.
Автор: Петро КРАЛЮК  0
Автор: Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук  0
Автор: Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук  0
Автор: Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук  0
Автор: Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук, професор Національного університету «Острозька академія»  0
Автор: Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук, професор  0
Однією з найтрагічніших сторінок в історії українства стала Перша світова війна. Українські землі не лише були ареною військових дій, що прирекли населення на численні страждання й величезні людські втрати. Страшного удару зазнало й українське національне життя. Особливо це стосувалося Галичини.
Українські політики цього краю, а також Буковини підтримали у війні Австро-Угорщину не лише через почуття лояльності до своєї держави. Вони вважали, що перемога Габсбургів відкриє хороші перспективи для українців у державотворенні.
28 червня 1914 року, рівно за місяць до вбивства ерцгерцога Франца Фердинанда, яке, власне, й стало приводом для початку Першої світової війни, у Львові відбувся так званий Шевченківський здвиг, коли тисячі членів українських військово-спортивних товариств «Сокіл», «Січ» і «Пласт» пройшли колонами центром міста, демонструючи свою готовність підтримати Відень у війні.
Автор: Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук, професор Національного університету «Острозька академія»  0
Для української суспільно-політичної думки початку ХХ століття постать В’ячеслава Липинського (1882—1931) є нетиповою, навіть «екзотичною». І діяльність цього мислителя, і його погляди погано вписуються в логіку її розвитку. При бажанні, звісно, можна вести ідейний родовід визначного українського історика, соціолога, філософа, публіциста та політичного діяча від «хлопоманів», передусім В.Антоновича, якого, до речі, В.Липинський вважав своїм вчителем. «Хлопоманам» В.Антоновичу, П.Свенцицькому й Т.Рильському В.Липинський присвятив редагований та виданий ним у 1912 р. збірник фундаментальних наукових праць і документів «З історії України», який є своєрідним підсумком його історичних студій у ранній період творчості.
Саме ж «хлопоманство» цілком вписується в основну «народницьку» тенденцію, притаманну українській суспільній думці кінця XIX — початку ХХ століття. Більше того, воно — яскравий вияв цієї тенденції. «Хлопомани», які виховувалися й формувалися як польські шляхтичі, приносили в жертву українству і своє шляхетство, і свою польськість.
Автор: Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук, професор Нацiонального унiверситету «Острозька академiя», Острог Рiвненської областi  0
   
  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар