Результати пошуку за авторами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за авторами

Результати пошуку за авторами

Гетьман Богдан Хмельницький був, є і буде одним із найяскравіших героїв вітчизняної історії. Для нас він — видатний український політик, талановитий полководець, вельми близький до віковічних прагнень українського народу. Але був ще й інший Богдан Хмельницький — суворий, часом — деспотичний правитель, який не жалів крові своїх земляків для збереження і ствердження того варіанта самостійної української держави, який він вважав найкращим, але це суперечило поглядам українців на те, яке має бути життя в новій, козацькій державі.
Восени 1649 року королівська Польща і Україна уклали так званий Зборівський договір, який ознаменував закінчення першого етапу українського національно-визвольного руху під керівництвом Богдана Хмельницького. Цей договір мав компромісний характер і, як це нерідко буває з компромісами, повністю не задовольнив жодну зі сторін.
Автор: Володимир ГОРАК, кандидат історичних наук  0
Автор:  0
Квітень вже далекого 1920 року виявився досить продуктивним у плані розвитку відносин між двома державами — Українською Народною Республікою і Польщею. Саме тоді представники УНР і польської держави підписали союзний договір, який ввійшов в історію під назвою Варшавського. Буквально через день після цієї події підписання польські й українські війська виступили разом у похід проти більшовиків, що захопили Україну, загальним девізом якого стало старе повстанське гасло 1830 року — «За нашу і вашу свободу!». Серед патріотів і прихильників Української Народної Республіки знайшлися ті, хто або позитивно поставився до цього договору, або принаймні виправдовував його. Проте їх голос швидко «потонув» у гучному й обуреному хорі переконаних супротивників цієї угоди, які назвали її зрадою національних інтересів України, а його «хрещеного батька» Симона Петлюру затаврували як зрадника України і авантюриста.
Автор: Володимир ГОРАК, кандидат історичних наук  0
Автор: Володимир ГОРАК, кандидат історичних наук  0
Про генерала та гетьмана України Павла Петровича Скоропадського — одного з найбільш відомих персонажів вітчизняної історичної драми — завдяки моїм колегам-історикам сьогодні відомо вже немало. Однак це у своїй більшості — дані про військовий та політичний шлях відомої людини, а ось про особисте життя Павла Петровича нам поки що відомо набагато менше. Але й те, що відомо, переконливо свідчить — його особисте життя було не менш драматичним, ніж усі його військові та політичні звершення...
Павло Петрович Скоропадський, майбутній останній гетьман України, народився 1873 року в українській аристократичній родині нащадків гетьмана Івана Скоропадського. Життєвий шлях Павла визначився практично відразу й назавжди — батьки вирішили, що син присвятить своє життя військовій дорозі. Сам Скоропадський згодом згадував: незважаючи на те, що в його роду не було генералів, російський імператор Олександр III своїм указом дозволив йому навчання в престижному Пажеському Корпусі, куди майбутній гетьман України вступив 1886 року.
Автор: Володимир ГОРАК, кандидат історичних наук  0
Юрій Богданович Отреп’єв — майбутній самозванець, що узяв ім’я сина Івана Грозного Дмитра, який, за офіційною версією, загинув у травні 1591 року від рук убивць, народився в підмосковному місті Коломні, у родині царського офіцера-стрільця Богдана Отреп’єва. Пізніше цар Борис Годунов і його близьке оточення зробили чимало для того, щоб дискредитувати свого противника, показати його такою безпутною та безталанною молодою людиною, п’яницею та чорнокнижником. Насправді ж з наймолодших років Юрій Отреп’єв був птахом явно іншого польоту. Це був від природи обдарований юнак, який мав не по роках гострий розум, чудову пам’ять, гарний музичний слух, був дуже старанним. Саме завдяки подібним якостям Юрій зумів у рекордно короткі терміни чудово оволодіти грамотою, випередивши тут переважну більшість своїх однолітків. Як це нерідко буває у людей подібного роду, сила честолюбства сина офіцера-стрільця аж ніяк не поступалася силі його очевидних здібностей. Вже тоді зовсім молодий Юрій почав серйозно замислюватися над тим, як йому по-справжньому «вийти в люди»,
Автор: Володимир ГОРАК, кандидат історичних наук  0
Автор: Володимир ГОРАК, кандидат історичних наук  0
Данило Ількович Зелений належить до когорти тих видатних діячів вітчизняної історії, які поступово, крок за кроком, повертаються до нас з історичного небуття. Офіційна більшовицька історична наука зробила у свій час чимало для того, щоб перетворити справжнього отамана Зеленого на таке собі криваве чудовисько, командира «шайки бандитів», підступного контрреволюціонера та союзника білогвардійців, а щодо конкретних фактів з його біографії, то все зводилося головним чином до того, що він і його підлеглі по-звірячому знищили на дніпровських кручах полонених комсомольців. Проте минув час, і, дякуючи правдивим історичним дослідженням, до нас повернувся інший Зелений — селянський воєначальник, керівник великої повстанської армії та послідовний захисник трудового селянства... Отже, саму тему життя та боротьби Зеленого і зеленівців не можна назвати повністю новою. Разом з тим в ній і досі зберігається чимало «білих плям», які ще чекають на свого дослідника
Автор: Володимир ГОРАК, кандидат історичних наук  0
Майбутній противник Симона Петлюри і керівник «правого» заколоту Володимир Пантелеймонович Оскілко народився у 1892 році на Волині. Є дані, що деякий час Володимир працював народним учителем, але його мирна професія тривала недовго — незабаром він пішов служити у царську армію. В деяких статтях і книгах можна прочитати, що там молодий Оскілко особливо нічим не відзначився і дослужився тільки до чину прапорщика. Однак така думка не відповідає історичній правді. Відомо, що в армії Миколи II Володимир Пантелеймонович отримав чин підполковника, а якщо врахувати, що самому офіцерові було тоді не більше 25 років, то є серйозні підстави говорити про прекрасну кар’єру Володимира Оскілка у старій армії. Однак Лютнева революція, покінчивши з царським режимом, назавжди зупинила швидке сходження майбутнього петлюрівського воєначальника по службових сходах збройних сил Російської імперії. Щоправда, і у бурхливому водовороті подальших подій колишній підполковник аж ніяк не загубився.
Автор: Володимир ГОРАК, кандидат історичних наук, м.Київ  0
   
  • Анна Левчук

    Сергій Грабовський

    Андрій Безсмертний-Анзіміров


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар