Зворотній зв'язок - Україна Incognita
Україна Incognita » Зворотній зв'язок

Зворотній зв'язок

Я думаю, що «Україна Incognita» об’єднає кращі наукові, краєзнавчі сили України. Мені приємно, що там вміщені і деякі мої статті. Маю багато інших тем і матеріалів для цього проекту, наприклад, про перебування Наталі Полонської-Василенко в Криму на лікуванні перед революцією.

Те, що зробила газета «День» для розбудови історичного простору України, важко переоцінити. Тепер під «одним дахом» цього сайта зібрано все інтелектуальне багатство, що виходило у книжному і газетному варіантах. І за нього хочеться щиро подякувати. Я не маю сумніву, що в цього проекту велике майбутнє. Втілена дуже оригінальна ідея і сучасні підходи, тому сайт приваблює і молодого читача, і досвідченого.

Сайт «Україна Incognita» не просто на часі, він актуальний, як ніколи раніше. Для багатьох його відвідувачів це може бути чи не єдина можливість познайомитися з нашою справжньою історією. Адже недарма перша книжка з бібліотеки «Дня», котра мала саме таку назву, популярна і сьогодні. І якби її перевидати нині, стала б бестселером. Найголовніше, чим приваблює «День» у висвітленні питань історичних, це не пропагандистський підхід, а академічний, але з елементами, якщо можна так висловитися, пропаганди. Це – читається, і це означає, що видання на правильному шляху. Приваблюють репортажі з музеїв. Для багатьох, повірте, буде відкриттям, що в Україні вони взагалі є, а що вони такі змістовні й цікаві, подвійне відкриття. Мені як історику особливо імпонує рубрика «Сімейний альбом України». У світовій науці така інформація сприймається як одна з найправдивіших історій. Звичайно, трактування певних подій, що відбуваються у нинішній Україні, дають політики. Але дають зі своєї, як кажуть, дзвіниці. У них своя інтерпретація. А потрібно, щоб оцінку історії давали її безпосередні учасники. Це важливий елемент правди. І саме це й робить наш «День».

Для мене новий сайт газети «День» «Україна Incognita» став великим приємним здивуванням. Це прекрасна ідея. У цій інтернет-сторінці цікаве все. Важливо, що газета «День» взяла на себе державної ваги функцію – відшукати для нас усіх українськість, показати і східнякам, і західнякам Україну, яка нас єднає. А світові показати нашу – українську – інакшість, нашу унікальність. Для мене особисто на сайті всі рубрики цікаві. «Інтелектуальний календар» робить нас частинкою світового простору, світової історії. Для мене, громадянки України й викладача, також вкрай важливою є рубрика «ТОР 10 книг», яка допомагає зорієнтуватися у масі літератури, вибрати перлини, роздмухати попіл і порох, який засипає загальну масу книжок. Хотіла би лише висловити побажання, щоби ці десять книжок були в електронному варіанті, щоби їх одразу ж можна було прочитати.

Цікава й рубрика «Музей онлайн». Обов’язково звернуся до музею «Львівської політехніки» – найстарішого закладу освіти Східної Європи, щоби він був представлений на сайті «Україна Incognita».

Прекрасна знахідка сайта – рубрика «Сімейний альбом», тому що наша історія, наші долі – тісно переплетені, і доля України складається з доль кожної окремої родини.

«Маршрут №1» зорієнтовує українця на те, що поряд із Парижем і Лондоном, Єгиптом і Мальдівами є також прекрасні маршрути в Україні, якими ми маємо ходити і вивчати їх, бо насправді Україна для нас у цьому плані є інкогніта, отож відкривати є що. Я маю дуже гарний приклад. Одна моя знайома, прочитавши у газеті «День» про Кам’янець-Подільський, поїхала туди і відкрила для себе і для своїх дітей цей прекрасний куток України.

Рубрика «Історія і Я» наштовхує на думку, що історія не повинна проходити повз тебе, бо кожен прожитий день – це вже є історія, безпосереднім учасником якої ти є.

А особливо радує мене «Інтелектуальна карта України». Як на мене, це геніальна ідея, тому що учасниками цього проекту можемо бути всі ми – для кожного знайдеться місце, була би добра воля. Я особисто долучуся до цього проекту. Також звернуся до викладацького складу Інституту гуманітарних наук Національного університету «Львівська політехніка», аби залучити цю інтернет-сторінку до навчального процесу. 

Найважливіше ж те, що на сайті «Україна Incognita» реалізується головний принцип «Дня»: історія – розмова про майбутнє. І я кажу газеті «День»  – БРАВО!

Запуск історичного сайта «Україна Incognita» – це переконливе свідчення того, що наш «День», як і раніше, не зупиняється у творчому розвитку й шукає модерні, такі, що відповідають вимогам сучасності, форми спілкування зі своїми читачами.

Тут можна побачити два аспекти цієї події, які й надалі не варто випускати з поля зору. По-перше, аж ніяк не втрачає свого значення функція освітня, – популяризації якісного та достовірного історичного знання; це особливо необхідне зараз, коли, на превеликий жаль, на теренах, що ними відає муза історії Кліо, з’явилось нечувано багато лже-фахівців, котрі, не володіючи абсолютно необхідними спеціальними знаннями, із серйозним виглядом «пророків» відкривають нові Америки.

По-друге, проблема водночас полягає і в тому, що духовно глибоке історичне знання не може залишатися надбанням лише вузького кола «еліти», залишаючи «простий народ» зі старими міфами, чутками та примітивними, побитими міллю імперськими стереотипами («Мазепа – зрадник», «Петлюра – погромник», «все зло від націоналістів» тощо). Тому ми ставимо собі за мету – і, сподіваємося, вона буде досягнута! – перетворити наш сайт «Україна Incognita» на певний всеукраїнський громадський форум, де якнайширший загал наших читачів зможе обмінюватися думками щодо актуальних питань історії України в контексті світової історії. Це дуже важливо.

І, по-третє, ми докладемо усіх зусиль, щоб зробити наш сайт просто по-людськи цікавим. І такі рубрики, як «Полеміка» (радимо звернути на неї окрему увагу), «Інтелектуальна карта України», «Сімейний альбом України», «Маршрут №1», багато інших, донесуть до людей живу, конкретну, трепетну історію нашої землі в її «людському вимірі». А хіба це, зрештою, не є найголовнішим?

Поява сайта «Україна Incognita»,  безсумнівно, добра новина, адже зараз ресурси подібної тематики в Україні можна перерахувати на пальцях однієї руки.

Приємно відзначити структурованість сайта на різні рубрики, як-от «Маршрут №1», «Інтелектуальна карта України». Мені здається, дуже слушно ставити наголос на тому, щоб можна було відвідати наші історичні пам’ятки, показати, як до них доїхати людям, які справді хочуть доторкнутися до історії. Адже сьогодні маємо дуже велику проблему: наші співвітчизники більше мандрують по Європі, тій же Туреччині, ніж по своїй країні, бо люди не відчувають, наскільки великою і різноманітною є Україна. Тому, звісно, такого живого відчуття історії дещо ще не вистачає країні. «Україна Incognita» потрібна, щоб зрозуміти: історія – це не те, що написали історики, а те, що живе, що було, і що проростає сьогодні у завтра. На мою думку, це дуже важливий проект.

І, звісно, нам не потрібен псевдоісторичний епатаж. Автори матеріалів – дуже компетентні люди Адже вкрай важливо працювати максимально достовірно, навіть за рахунок якогось літературного цитування. Тому що правда важливіша, ніж гарна обгорточка.

«Україна Incognita» - однозначно актуальний проект, тому що таке поняття, як політика історичної пам’яті, нині дуже болюче. Зараз у Росії та інших країнах історію використовують як націотворчий чинник. Можна дискутувати, чи то погано, чи добре, але факт є фактом: історія - більше, ніж історія. Вона стає частиною інформаційних воєн, є сучасною проекцією на процес націотворення. На жаль, в українських ЗМІ, Інтернеті недостатньо таких проектів, а «Україна Incognita» – надзвичайно потужний веб-ресурс, і дуже добре, що він запрацював.

Багато різноманітних рубрик, звісно, роблять йому честь. Особливо мене зацікавила рубрика «Сімейний альбом України». Думаю, ще дуже багато можна написати про життя українців у містах. Мене особисто цікавить переважно кінець ХІХ – початок ХХ століття. Дослідження історії повсякденності може дати досить несподівані для багатьох результати. Наприклад, забудова Одеси наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття: дуже багато збудували саме українські архітектори разом із французькими, італійськими, польськими майстрами. Напередодні 24 серпня одна журналістка запитала мене: «А що є в Одесі українського?» Архітектура – один із прикладів. Але є багато інших. Ось для відповідей на такі прямі побутові запитання й має працювати цей сайт. Адже для багатьох українське в Україні є справді іncognitо.

Дуже добре, що є рубрика «Полеміка». Головне, щоб обговорення було конструктивним. Варто не так звертати увагу на заяви українофобів, як самим порушувати нові питання, освоювати те, що вони ще не заплямували, боротися проти міфів, розвіювати їх.

Велике значення має також фактаж. Не варто применшувати його роль. Звичайно, важливим є й переосмислення, проте нові дослідження мають ґрунтуватися також на новому фактажу. На цьому сайті фактаж і осмислення вдало поєднуються. Варто також обережно ставитися до жанру популяризації, не зводити його до спрощень, як, наприклад, у книзі В. Білінського «Країна Моксель».

Тобто цей проект – важливий виклик усім нам: й історикам, і простим громадянам. Усе залежить від того, як суспільство відреагує на цей проект, чи воно зможе його сприйняти і розвинути. Наприклад, написати змістовний коментар – це вже внесок, допомога й собі, і сайту. Не треба жалітися (як це в нас зараз модно), чекати, поки хтось щось зробить, треба долучатися до наповнення й діяти самим.

Появу в газеті «День» проекту «Україна Incognita» я розглядаю однозначно позитивно – як і будь-яке культурне явище, пов'язане з вивченням і популяризацією історичних знань у цілому й історії України зокрема.

Вважаю, що рубрики «Інтелектуальна карта України», «Історія і «Я», «Маршрут №1», «Сімейний альбом України», «Музей онлайн», «Полеміка», «ТОП 10 книг» – у рамках означеного проекту доречні й цікаві. Історія тісно пов'язана з пам'ятними датами – саме тому доволі органічною є рубрика «Інтелектуальний календар», яка дає можливість пригадати не лише дати української, але і всесвітньої історії, історії Радянського Союзу, біографії діячів політики та культури.

Проте, звісно, головне і для пересічного, і для «просунутого» читача – зміст. Відзначу те, що мені видається концептуально важливим щодо вказаного проекту. Хотілося б, щоб матеріали враховували поліетнічний і поліконфесійний характер української держави – тим більше, що актуальні матеріали «Дня» неодмінно дотримуються цього принципу, аж ніяк не ігноруючи теми, пов'язані з проблемами українського етносу. Адже сучасна українська політична нація – це не лише етнічні українці, це (якщо вірити Всеукраїнському перепису населення 2001 року) представники 134 етнічних груп.

Скажімо, мені як історику Криму та його корінного народу – кримських татар – видається доволі доречним, якби у багатотиражній і улюбленій багатьма кримчанами газеті час від часу з'являлись матеріали, пов'язані з давньою, середньовічною історією Криму XIX–XX століть. Це тим більше важливо, що історія репресованих народів (зокрема, кримських татар) упродовж багатьох років або зовсім замовчувалась, або фальсифікувалась на догоду політичній кон'юнктурі. Гідне місце на сторінках «Україна Incognita» має посісти й історія однієї зі світових релігій – ісламу, і історія українського сходознавства.

Тем для висвітлення може бути безліч, і вони можуть бути цікавими для всіх (наприклад, у Криму на незалежному кримськотатарському телеканалі АТР четвертий рік іде програма «Таріх левхалари» (Сторінки історії)», у фокусі уваги якої історія Криму і кримських татар... За цей час вийшло близько 150 передач, і тематику програм аж ніяк не вичерпано... Гідне місце на сторінках «Україна Incognita» має посісти й історія однієї зі світових релігій — ісламу, і історія українського сходознавства (зі смутком констатую, що ювілей одного з видатних синів українського і кримськотатарського народів, основоположника українського сходознавства Агатангела Кримського цього року лишився практично непоміченим громадськістю!)

Упевнена, що регіональна історія України заслуговує на увагу центральних загальноукраїнських видань і обговорюваного проекту насамперед.


   
  • Останні коментарі

    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар