Зворотній зв'язок - Україна Incognita
Україна Incognita » Зворотній зв'язок

Зворотній зв'язок

Ми чекаємо на Фотовиставку «Дня» кожної весни... Експозиція завжди вражає, але найбільше цього разу вразила тим, що відображає гострі події в Україні. Світлини з Майдану можна навіть не коментувати — кожен кадр промовляє сам за себе, вловлені миті впливають не тільки на розум — на серце людини. А загалом можу сказати про виставку, що вона вдала і різноманітна — як і завжди. Тут вам і економіка, і політика, і соціум — весілля і святкування Різдва Христового... Словом, все наше життя. Люди, відвідавши виставку, просто звідси перетелефоновували друзям і знайомим, повідомляючи, що «це треба побачити».

Важливо, що Фотовиставка «Дня», як мовиться, — на вістрі подій, бо багато із привезених цього місяця до Політехніки світлин присвячено темі Майдану. Я особисто переживав Майдан, і тепер фотографії «Дня» відживляють емоції... Загалом про газету «День» можу сказати, що це — сучасна газета, і я завжди на цьому наголошую, бо відслідковує і коментує всі важливі події, розставляє дуже гарні акценти, добре підсилюючи головне, а це — ті сподівання, які суспільство виставляє перед владою, перед самим собою, зрештою — перед сьогоднішнім світом.

Мені здається, що на Фотовиставці "Дня" ми маємо щось більше, ніж споглядання певних пейзажів, облич чи побутових подробиць. Ми дійсно бачимо прикмети сучасного часу, який раніше десь ховався від того, хто знімав. Тішуся, що на Фотовиставці "День"-2013 дуже гарні фотографії, дотепні, точні... Але зараз думаю про інше — про оптику загального характеру. Маю на увазі слова Лариси Івшиної про те, що, очевидно, зараз формується такий процес, який вимагає дуже багатьох зусиль, але ці кадри вже прочитуються в окремих подіях, окремих епізодах, окремих настроях — то трагічних, то веселих, то печальних, то розважливих...  Змінюється наша країна, наше суспільство. На арену, якщо говорити образно, виходять різні лицедії, але на цю арену також виходить нова сила — молодість, вміння бачити себе в контексті світової проблематики, вміння захистити себе, свою національну, людську гідність. Я думаю, що виставка газети «День» і ця оптика «Дня» — дуже важлива з точки зору розуміння, що, наприклад, Львів, до якого «День» справді небайдужий, дає для «Дня» і що дає «День» для Львова. Львів для «Дня» дає також тематику, певні інтелектуальні зусилля, посили. І мені здається, що наша загальна львівська ситуація — не досконала. Але «День» кристалізує ці зусилля — інтелектуальні, політичні, громадські — під знаком справедливості, під знаком моралі.

Перший крок – найважчий. Після нього ти багато аналізуєш та осмислюєш: що відбулось, що має відбутись, які твої помилки і найголовніше – як не помилитись. Саме цим стала моя практика у Літній школі журналістики газети «День»-2013, адже це перша моя робота в засобах масової інформації. «День» заклав в мені фундамент журналістських стандартів. Упродовж місяця я сформував і поставив свою інтелектуальну планку розвитку як особистості, так і журналіста. Далі до мене прийшло усвідомлення того, що цю позначку ні в якому разі не можна опускати, що я й намагаюсь робити. Точніше не просто не опускати, а намагатися чим раз підняти її вище та вище. Думаю, тільки на такому фундаменті можна збудувати рідну «Хату», збудувати себе. Також охарактеризував би «День» як руйнівника міфів. Не секрет, що студенти, вступаючи на факультет журналістики, повні стереотипів щодо майбутньої професії. «День» дає зрозуміти, наскільки ця професія складна, а складність породжена великою відповідальністю.

 Я дякую «Дню» за любов до України, за любов до читачів, за те, що ви даєте нам інтелектуальну зброю у своїй Бібліотеці, яка завжди потрібна, але особливо — зараз. Бажаю «Дню» такого успіху і надалі. Доносьте до нас те, що ви дуже вдало вибираєте  з минулого, у такий спосіб наближаючи майбутнє. Ще раз дякую вам, тому що через ваші очі ми можемо бачити наше майбутнє і головне — зробити правильний вибір.

 Газета «День» у місті Лева з усіма проектами, які вона реалізує, завжди бажаний гість, позаяк є взірцем таких понять, як журналістська честь та журналістська відповідальність. Приємно зазначити, що «День» є надійним партнером усіх проектів, які відбуваються у Львові. Дякуємо «Дню» за активну роботу не тільки в Києві, а й у регіонах. Маю зазначити те, що вирізняє «День» серед інших газет: видання знає і цінує вагу поняття «інтелектуальний продукт». Львівська міська рада сердечно дякує «Дню» за всю роботу, яку він проводить.

Мої особливі запити до сучасної преси і мої зацікавлення питаннями культури вже давно зробили мене симпатиком газети «День», яка є для мене  газетою №1 за збалансованістю інтелектуальних і культурних компонентів, а також глибини розуміння проблем політики, економіки та загалом проблем широкого контексту сучасного життя і минулого. На мою думку, «День» приваблює тим, що у досвіді формування його самодостатності,  обличчя,  головний редактор газети Лариса Івшина орієнтувалася на світові взірцеві видання, із розумінням традиції української інтелектуальної періодики ще дорадянського часу, коли сильні індивідуальності (такі, як Грушевський, Франко, Донців, Маланюк), які мали свої часописи, товсті журнали, закладали певну парадигму для націотворчого мислення, з обов’язковим виходом на європейський, світовий контекст. Тому за останні 10 років, коли я досить близько спілкуюся з газетою «День» — як читач, як автор, переконуюся в тому, яка була зроблена гігантська робота для того, щоби часопис був, по-перше, загальнонаціональним, щоби він, по-друге, охоплював усі сфери життя, які стосуються не тільки сучасної миті, розвитку тих чи інших подій, але для ствердження історичної динаміки буття України у дуже широкому контексті різних подій. Фактично кристалізація самого пресового органу, жанру газети відбувалася у дуже специфічних обставинах, коли нарощувалися окремі рубрики, розділи, підсилювалися електронні можливості, найсучасніші технології, до яких підключилася молода генерація журналістів, що дуже важливо... Зрештою, всі знають, як пані Івшина дбає про молодих журналістів і про те, щоб різні університетські середовища України підхоплювали цю парадигму і цю відповідальність за долю країни, яка стоїть, зокрема й на журналістському фаху. Важливо також те, що газета весь час знаходить якісь цікаві форми  для інтерактивності, тобто для зворотного зв’язку, щоби підключати нові і нові потужності, нові імена, нові і нові індивідуальності на місцях, надавати значення не тільки епохальним подіям, які мають не тільки загальнонаціональний вимір, як Шевченко, Франко чи інші постаті, а й локальні, щоби показувати нашу Україну в усій культурній багатоманітності та регіональній самобутності, що теж є дуже важливо, тому що не значима якась виставочка у маленькому районному центрі, де, можливо, не дуже активним є культурно-мистецьке життя, дає для мене, як фахівця, дуже багато важливої інформації — для того щоби зрозуміти, що українська культура є цілісною у своїй багатоманітності і багатогранності, у своїй суголосності тому, що відбувається у сучасному світі.

Когось це може здивувати, але моє перше знайомство з «Днем» відбулося 15 років тому, коли я, студент факультету журналістики, перерив усю річну підшивку газети «День», готуючись до практичного заняття про стилістику заголовків. Ще тоді звернув увагу на те, що газета «День» — це суцільний афоризм. Дуже виразно пам’ятаю оце тодішнє своє враження. На тлі дебілкуватої преси глибоко кучмівської епохи «День» займав нішу якісної преси західного зразка — починаючи від текстів і закінчуючи версткою. Я пам’ятаю, як це було «понтово» серед юних студентів — декларувати свою прихильність до якісної преси. Саме словосполучення «якісна преса» уже робила тебе кращим, стараннішим. І ти вже змушений був брати значно вищу планку. Лише згодом, обрісши власним професійним досвідом у журналістиці, я зрозумів, що це було виховання мого смаку. Вихованням смаків мало хто займається — що тоді, що зараз. Мене це, чесно кажу, інколи шокує: батьки стежать за тим, у яких джинсах ходить їхня дитина, який сік п’є, яку музику слухає, але ніколи не цікавляться, звідки вона черпає суспільно значиму інформацію. Я з жахом спостерігаю, як виростають цілі покоління, позбавлені елементарного смаку. Інформація, цінності, ідентичність — ці поняття теж мають смак. Я пишаюся тим, що з року в рік усе українське стає дедалі смачнішим. Те, що робить «День», не можна виміряти миттєвим ККД. «День» займається вихованням смаку на українське. Це робота на цілі покоління вперед. Зауважте, більшість газет помирають у день наступного випуску. А я вдома тримаю вирізки з «Дня» кількарічної давності, і вони ніби вчора написані. Мало яке видання може цим похвалитися. Вважаю це місією газети «День» — на своїх шпальтах проставляти такі акценти, які виховують смак до України, які допомагають творити новий український організм. Сучасний, модерний, просунутий. Одне слово — смачний.

Читаю газету «День» уже багато-багато років — відтоді, як вона увірвалася в український медіа-ринок — своєю мудрістю, прекрасними авторами, прекрасними інтерв’юєрами, дуже якісними аналітичними матеріалами, завдяки яким можна зрозуміти дуже багато важливих речей. Тому, на мою думку, «День» — це та газета, котра має бути на столі у кожного українського політика.
Власне, завдяки тому цілому спектру різних ноу-хау (говорю про розумну «Бібліотеку» «Дня», цікавий глянцевий додаток «Маршрут №1», прекрасно розроблений сайт, фотоконкурс «Дня» і мандрівну фотовиставку) газета «День» не просто присутня на медіа-ринку, а присутня в активній фазі. Тому інші газети повинні брати приклад із «Дня», бо видання газети — це щось особливе. Бо читання газети — це велика-велика приємність.
Я обожнюю фотографії. Пам’ятаю, напевно, всі фотовиставки, що їх «День» привозив до Львова, і ті неймовірні ракурси, які фотохудожникам — і професіоналам, й аматорам, вдалося зловити — це унікально! Чесно скажу, що біля деяких ваших фотографій стояв і навіть не хотів відходити. Наприклад, «Портрет на тлі гір». Це прекрасно, бо добре, що в наш складний час, коли в людей часто опускаються руки, фотовиставка «Дня» додає оптимізму та позитивних вражень. І, звичайно, поживу для роздумів.

Зрештою, газета «День» і всі її проекти є такими, як головний редактор видання — вельмишановна пані Лариса Івшина, мудра особистість, талановита і здібна, яка є джерелом великої позитивної енергії. Звичайно, такою є і керована нею газета.

Кожен університет має свої традиції, які формують не тільки його власне обличчя, а й його, так би мовити, престиж. Однією з таких традицій є фотовиставка газети «День» і презентація нових видань із бібліотеки газети. Вже сім (!) років ми приймаємо фотовиставку «Дня» у себе в університеті, і саме у приміщенні бібліотеки, і це знаменно. Бо представлені знімки щороку є своєрідною книжкою прожитого нами, громадянами країни, і цією країною року. І твори, якими «День» щороку поповнює свою бібліотеку, є тими виданнями, які творять націю. Ось тому ми щороку і запрошуємо до себе «День». Хотілося б також відновити традицію публічних лекцій, з якими у нашому виші виступали і Лариса Івшина, і Євген Марчук, і про них досі пам’ятають! Головний редактор «Дня» є багаторічним активним членом наглядової ради нашого університету, і ми цим гордимося. Бо «День» змінює не тільки людей. Він змінює й країну.

 


   
  • Останні коментарі

    Анна Левчук

    Сергій Грабовський

    Андрій Безсмертний-Анзіміров


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар