Пояснити непояснюване - Україна Incognita
Україна Incognita » Сторінка авторів » Олеся Ісаюк » Пояснити непояснюване
Олеся Ісаюк

Науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху, аспірант Університету Марії Склодовської-Кюрі (Люблін, Польща)

Пояснити непояснюване

Конкретною ціллю Сталіна було створення уніфікованого суспільства. Це означає – жодних альтернативних зв’язків, традицій, уявлень, ритуалів, лідерів. Усе знеособлене, усе однакове і покірне.

Над усіма роковинами Голодомору, над вогниками свічок, над поминальними службами, над хрестами і дошками скорботи, у головах тих, хто довго про це думає і тих, хто вперше задумався над 1933-ім нависає одне питання: ЧОМУ? На якій підставі хтось міг запланувати і вчинити щось подібне? І, як остання спроба врятувати мозок перед тим, чого він не в стані збагнути – питання – а може, це не навмисне? І так не тільки з 1933, а й з усіма іншими – і з 1929, 1930, 1934, 1936 – 1938, літом 1941-го…

Ті, хто має слабкі нерви, далі можуть не читати. Моя спроба відповіді на це питання не передбачає знижок на бажання якось заховатися від страхітливості остаточного висновку.

Відповідати почну з кінця – тобто з питання про усвідомленість Голодомору і всього іншого. Чи була організація Голодомору свідомим діянням? – Однозначно так.

Голодомор та Європа: уроки демократії

А тепер – чому? Розчарую патріотів – зовсім не з ненависті до України. І розчарую прихильників погляду на історію як наслідок психології її творців. Бо у випадку з комуністичним урядом УРСР єдиним мотивом була політична доцільність. Кажучи просто і коротко – комуністичному режимові було потрібно знищити українське селянство, тому що воно йому заважало.

Що таке в загальному вигляді комуністична ідеологія? Корені комунізму як політичного методу – у способі мислення освіченої людини ХІХ століття. Зазначу – освіченої не найкраще, тому що справді якісна освіта передбачає уміння самостійно мислити і визнавати власну недосконалість. В основі картини світу такого напівінтелігента лежало уявлення про людське суспільство як механізм, який можна удосконалити шляхом селекції, а також про постійну еволюцію у формі безжальної, безкомпромісної і безпринципної боротьби між людьми. Людина була тільки вищою формою еволюції природи, яка підлягала законам інженерії. Людина – тільки згусток матерії, єдиний мотив якого – задоволення власного раціонального інтересу. Соціальна механіка і соціальний дарвінізм.

Продрозверстка, у першу чергу, знищила працю селян

Технічні науки мають одну примітну ознаку – передбачуваність. Знаючи закони і принципи, можна з точністю передбачити, як поведе себе речовина чи матеріал у тій чи іншій ситуації. Маркс був людиною, яка вважала, що аналогічний підхід застосовний і в науці про суспільство. Згідно з ним, людство шляхом революцій, урешті-решт, мало б досягнути всезагального раю – комунізму.

Архівні документи про Голодомор 1932-1933 рр.

Не буду тут заглиблюватися у нюанси марксистського вчення та сприйняття його російськими соціалістами. Це завело б мене задалеко від того, що я хочу сказати. У остаточному варіанті – тому, який має значення для теми даного тексту – ідеальний образ майбутнього виглядав більш-менш так: всезагальна рівність і однаковість, де кожен працює за можливістю, а бере за потребами. З суттєвою поправкою – йшлося тільки про матеріальні потреби людини.

Як досягти такого ідеалу? Для цього пропонувалося знищити матеріальну власність, яка вважалася основною причиною соціальної нерівності, велику власність усуспільнити, малу – просто заборонити. У результаті мало постати цілком уніфіковане суспільство рівності. Рівності тотальної – майнової, соціальної, інтелектуальної (адже освіта однакова для всіх). А все, що апріорі відрізняє людей – релігія, національність, мова – мало бути знищене і заборонене.

Комунізм – система знелюднення. Система механізації. Ідеал комунізму – Олдос Гакслі «Чудовий новий світ». Орвелл зробив комплімент комуністам, приписуючи їм людські якості бажання влади, користолюбства і так далі. Але це було потім.

Фотохроніка. Голодомор, Харків, 1933 р.

Питання – хто б управляв цим суспільством? Хто б керував народною власністю і масами людей без власності? Відповідь – держава. Чи будь-який інший Центральний Комітет Партії.

Чомусь прийнялося уявляти Сталіна ледь не напівбожевільним параноїком, схибленим на ідеї нищення людей. Змушена розчарувати всіх сталіноненависників – у діях Сталіна була залізна логіка. Він завжди знав, що робить. І неосвіченим він аж ніяк не був – навпаки, його рівень освіти був вищим за більшість його соратників. На користь того свідчить бодай факт, що коли після смерті Сталіна добралися до його особистої бібліотеки, більшість книг була виразно «читана» і коментована на полях. І це були аж ніяк не замовні хвалебні пеани, а класика європейської думки (звісно, в російських перекладах) – Гоббс, мислителі Просвітництва, Ле Бон і ще чимало імен.

Українська Голгофа мовою документів

Віктор Суворов якось порадив любителям аналізувати сталінські дії: «Вдягніть шинель, сядьте за стіл, як не маєте люльки, суньте в зуби олівець і уявіть себе Сталіним». Заодно забудьте про те, що людина може мати якісь свої власні відчуття і уявлення, забудьте про будь-які відчуття і емоції. Відтепер будемо мислити з позицій досягнення цілі виключно матеріальними методами.

Отже, конкретною ціллю Сталіна було створення уніфікованого суспільства. Це означає – жодних альтернативних зв’язків, традицій, уявлень, ритуалів, лідерів. Усе знеособлене, усе однакове і покірне. Майнова рівність? А чи можливо, щоб усі були мільйонерами? Ні. А щоб усі були жебраками? Ще й як! Це не звірство Сталіна. Це чиста логіка.

Фотодокументи й записи М.Ф. Боканя про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні

Яка буде реакція на усуспільнення майна? Шлях до цього один – щоб мати, що ділити, його треба звідкись взяти. У даному разі – забрати у власників їхнє майно. Яка буде реакція селянина на факт забирання в нього худоби? А реакція міського ремісника на те, що в нього віднімають його майстерню?

Незадоволених було багато. І було ясно, що невдоволення нікуди не дінеться. Як одного разу зауважив той же Віктор Суворов, «Ленінські мрії преспокійно вміщалися за тюремними ґратами і за ворота Освенціма не виходили». А жити в Освенцімі не хочеться нікому.

Вихід один – незадоволених знищити. А решту залякати. А щоб у нового покоління не було забагато непокірних – зробити так, щоб вони не мали навколо чого гуртуватися. Щоб ініціатор найменшої самостійної дії, носій самостійної думки ставав прокаженим в очах решти суспільства. Не тому, що вони так люблять радянську владу – Сталін добре розумів, що любити таку владу можуть хіба божевільні та її прислужники (і то лишиться дуже великий знак запитання щодо щирості їхньої любові).

"Все излишки - государству"

Голод – найадекватніший засіб для цього. З кількох причин.

По-перше, одночасно досягає кількох цілей – позбавляє людей найголовнішого ресурсу –  їжі, відтак заставляє позбуватися усього решти заради цього найпершого ресурсу. В результаті всі стають однаково бідними.

По-друге, влаштування голоду не вимагає матеріальних надзусиль і надресурсів. Це простіше і економніше, ніж душити «циклоном Б» євреїв.

Третє – голод змушує людей покидати обжиті місця. Покидати самотньо. А самотня, відірвана від рідного людина не в стані підтримувати традицію.

Голодомор. Розповідь свідка

Четверте – від голоду найперше гинуть саме лідери. Не тому, що вони лідери. А тому, що бути провідником вимагає бути людиною певного складу. Лідери перші йшли у сліпому бунті на зерносховища – і падали під кулями автоматів. У селі перші ролі здобувають ті, хто працює і має. А щоб працювати, треба їсти. І їсти добре. Отож першими і гинули найпрацьовитіші, найдбайливіші, найупертіші. Провідники відповідальні. Вони віддавали свій кусок хліба сім'ї, а то й чужим дітям, а самі йшли шукати харчу деінде. І першими натрапляли на сторожі або чекістські стійки. І гинули. Не кажучи вже про те, що хода забирала рештки сил. І пришвидшувала смерть.

П'яте – голод вдаряє по селянству, бо саме воно в силу свого життєвого циклу, в силу прив’язаності до землі найбільше страждає від голоду. Сталін прекрасно бачив і розумів, що саме селяни – основна маса населення України, з селян вийшли українські інтелігенти, митці, солдати, робітники, науковці, духівництво, одне слово – усі ті, хто складає собою суспільство. Громаду, здатну діяти. Діяти організовано.

Шосте – голод надійно залякує. Одна примара голоду серед тих, хто раніше не знав нічого подібного, зв’язує руки. Усі заклики до протесту, до бунту розбиваються об залізний аргумент – «А що зробимо, коли у нас заберуть останнє?» Мало у кого стане духу наразити на такий ризик себе і своїх найближчих. Бо смерть від голоду неминуча.

Голодомор – 32/33 – біль серця всієї України

В міських умовах роль Голоду з успіхом виконав терор. Зовнішня нелогічність терору позбавляла вірогідний опір внутрішніх підстав. Щоб боротися, треба знати з чим і чому. Тільки відповівши на ці два питання, можна формулювати цілі опору, шукати соратників, будувати структуру. А тут усе було невідомим. Включно з тим, на кого впаде наступний удар. Найдужче гнітить невідомість. Жахливий кінець краще, ніж безкінечний жах.

У місті легше тиснути відсутністю їжі – адже місто саме не виробляє їжі. Воно отримує її з села. Тож вистачить терору невідомістю. Він не менш надійно замикає уста і зв’язує руки Головне – щоб не сміли дихнути.

Терор через арешти і суди має ще одну перевагу. Крім того, що тримає спецоргани у стані постійної бойової готовності – що важливо у ситуації хронічної і масової невдоволеності владою, то ще й спрямований передусім проти тих, хто теоретично міг би просто зосередити навколо себе невдоволених. Якщо у селі це – найкращі, найдбайливіші господарі, то у місті це – кращі фахівці своєї справи. Ті, хто може почати справу з нуля і успішно її провадити. Сталін потребував фахівців. Для організації видобутку сировини, для виплавки сталі, для конструювання озброєнь, для будівництва електростанцій, зрештою, для виробництва пропагандистської продукції – плакатів, пісень і так далі… Арешти фахівців давали майже бездонне джерело розумової сили для налагодження усіх потрібних виробництв. А арешти не-фахівців стали джерелом робочої сили.

Прорив інформаційної блокади довкола Голодомору

Терор не відбувся сам по собі. Розкуркулювали, арештовували, допитували, катували, розстрілювали конкретні люди. Часто – сусіди або знайомі своїх жертв. У результаті усі затямлять, що вірити не можна нікому. Бо сьогоднішній сусід – цілком вірогідно – завтра стане твоїм же катом. Громада стала розділеною і розсіяною. І безсилою. Не тільки завдяки теророві, а й підкоряючись двом великим людським ілюзіям. Перша – людині підсвідомо хочеться, щоб достаток і безпека приходили за докладення мінімальних зусиль. Друга - людина любить відчувати себе причетною до великого. Що може бути більше за побудову нового прекрасного устрою, який зробить щасливим усе людство?

Але після приборкання села і міста залишилася ще одне. Партія і НКВД. Доки навкруг партії були маси невдоволених, можна було не переживати за їхню надійність. Але коли партійці-енкаведисти зламали хребет громаді і відчули власну силу, а головне – відчули безконтрольність, вони стали небезпечними. Настала пора пояснити верхівці, що вона залежна лише від верховної влади. Інакше можна було опинитися самому там, де твої колишні противники. І це вже не жодна теорія, а звичайний інстинкт самозбереження. Сталін розумів, що люди, які морили голодом дітей, розстрілювали поетів, палили села – такі люди уже ніколи не стануть нормальними. Скажених собак пристрілюють, поки не накинулися на тебе самого.

Розплата за поразку

Якщо б на шляху будь-якого комуністичного вождя був будь-який інший народ, наслідки були б аналогічні наслідкам сталінського управління для України. Приклади – Китай, Камбоджа, Куба, Північна Корея.

Тож не будемо мазохістично тішитися тим, що аж так боявся нас Сталін. Ми були йому цікаві рівно остільки, оскільки могли чинити опір його діям. Власні соратники також були йому цікаві рівно остільки, оскільки вони виконували свої функції. Не могло бути інакше у системі, яка була побудована на знелюдненні живого.

Якщо б зараз відбувся Нюрнберзький процес-2 (цього разу над комуністами), думаю, що підсудні виправляли б суддів так, як це робив Герінг – коли суддя зачитував цифри загиблих, Герінг зауважив – «Ми знищували не людей, а одиниці».

Що це було, зрештою? Соціопатія? Нелюдяність? Нічого подібного – тільки логіка. Холодна раціональна логіка. Сталінська. 

2013-11-20 00:45:00
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар