Павло Подобєд - Україна Incognita
Павло Подобєд
Досі політологи та релігієзнавці не дійшли спільної думки щодо терміну «українські православні церкви». Часто доводиться чути, що цей вираз об’єднує Українську Православну Церкву Київського Патріархату, Українську Автокефальну Православну Церкву, дехто з дослідників відносить до цієї ж категорії і Українську Православну Церкву (Московського патріархату). Щодо останньої і точаться суперечки: чи можна називати УПЦ (МП) українською церквою?
У суботу, 16 березня, в селі Гнатівка Києво-Святошинського району Київської області відбулось урочисте освячення меморіальної дошки, присвяченої Окремому Запорізькому загонові Армії Української Народної Республіки.
Саме в цьому селі у 1918 році розпочалось створення регулярної української армії. Це сталося тоді, як рештки українських військ після завзятих 10-денних вуличних боїв у Києві під тиском радянських армій В. Антонова-Овсієнка та М. Муравйова змушені були відступити зі своєї столиці на захід – у бік Житомира.
15 лютого 1920 року кінний полк Чорних Запорожців та кінні сотні ім. Петра Сагайдачного та Костя Гордієнка атакували два відділи ЧОН (рос.: «Части особого назначения», - частини, які займалися ліквідацією антибільшовицьких виступів цивільного населення), що дислокувалися у місті Золотоноша. Найзапекліші бої розгорнулися на берегах річки Золотоношка та під мурами Свято-Успенського собору. За результатами бою українці мали втрати: чотирьох козаків убитими, трьох поранених та 9 поранених коней. Ворог зазнав до 100 чоловік втрат. Бій за місто Золотоношу став однією з найуспішніших наступальних операцій Армії УНР у Першому Зимовому поході (06.12.1919-06.05.1920).
Депутати містечка Хорол офіційно відмовили у встановленні монумента командувачу Дієвої армії УНР Василю Тютюннику. Заборону підтримала більшість депутатів міської ради.
Пропозиція вшанувати видатного хорольця надійшла від представників благодійної ініціативи «Героїка», яка запропонувала спорудити пам’ятник власним коштом. В разі позитивного рішення міськради погруддя мав би створити відомий український скульптор Ігор Гречаник. Твори цього майстра представлені в постійних колекціях престижних європейських галерей: Galerie Alexander Raebed в Цюріху, Galerie Michelle Boulet у Парижі, в Центрі фантастичного мистецтва в Данії, в галереї «Київська Принцеса» в Ніцці тощо.
У місті Чугуєві, що на Харківщині, могла з’явитись перша в області вулиця імені генерала Армії УНР. З пропозицією вшанувати генерал-полковника Миколу Юнаківа до Чугуївської міської ради звернулись представники «Героїки». Дослідники українського визвольного руху висловили думку, що вулицю Карла Лібкнехта варто перейменувати на вулицю Миколи Юнаківа. Як аргумент історики наводять той факт, що Лібкнехт ніколи не був у Чугуєві, можливо і не здогадувався про його існування. Натомість рід Юнаківих є досить авторитетним у місті, адже сягає своїм корінням козацької минувшини. Сам Юнаків мав надзвичайно високий авторитет у війську УНР і дослужився до чинів, яких не зміг осягнути жоден з уродженців Харківщини. Пропозиція була винесена на розгляд відповідної комісії при виконкомі міської ради. Долю вулиці вирішили троє депутатів-регіоналів, краєзнавець та директор музею ім. Рєпіна. Присутні одноголосно затвердили, що вулиця Карла Лібкнехта повинна залишити свою назву і перейменуванню не підлягає.
20 липня активісти благодійної ініціативи «Героїка» здійснили одноденну поїздку селами Хмельниччини та відвідали поховання воїнів Армії УНР у трьох населених пунктах: Холодець, Великі Зозулинці та Чорний Острів.
Братська могила сімнадцятьох «страчених петлюрівців» у селі Холодець Волочиського району
Ще 31 серпня 1919 року в газеті «Український козак» писалося, що у цьому селі поховані 17 воїнів-сірожупанників 10-го полку, які були страчені більшовиками 1 червня 1919 року.
У далекому 1944-му молодий хлопець з села Лібухова, що на Львівщині, вперше взяв участь в бою з військами НКВС. Далі був арешт, слідство, тортури, концентраційні табори, поразка в правах, заборона повертатися в рідне село. У 70-х він оселився у передмісті Херсона, в селі Кіндійка. Згодом побудував собі хату та став допомагати іншим політв'язням-бандерівцям перебиратися на Херсонщину. До Кіндійки переїхала дружина Терлецького, теж політв'язень, в якої таборове пекло відібрало здоров'я
Російська імперія, а згодом СРСР, добре подбали про те, аби знищити всі матеріальні символи, які нагадують про силу та гордість українців. Образ хохла-блазня широко культивувався на теренах «єдіной-нєдєлімой». Українцям було дозволено мати власну кухню, своєрідну архітектуру та навіть «діалект», котрий, звісно, мало чим відрізнявся від російської мови. Табу існувало на «окрему історію». Вона, історія, завжди була «нерозривно пов’язана» з російською минувшиною
Як багато ми знаємо про боротьбу Армії УНР за незалежність? Ті, хто закінчив радянську школу – нічого, або майже нічого. З поколінням сучасних школярів справи не кращі. Не так давно мені доводилось проходити викладацьку практику в одному зі столичних коледжів. «Без кількох місяців випускники» пам’ятали про УНР буквально декілька слів: Грушевський, Петлюра, Центральна Рада. Чи мала Українська Народна Республіка власну армію, кордони, гроші, з ким воювала та як припинила своє існування – учні не могли пригадати
   

  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар