Отець Агапій Гончаренко - Україна Incognita
Андрій Безсмертний-Анзіміров

Есеїст, кінокритик. Проживає в США

Отець Агапій Гончаренко

 

31 серпня 1832 року народився один із перших українських політичних емігрантів священик Агапій Онуфрійович Гончаренко (Agapius Honcharenko, справжнє ім'я: Андрій Гумницький; 1832-1916), правозахисник та громадський діяч.  Був відомий тим, що в еміграції відкрито викривав Російську церкву за корупцію, підтримку кріпацтва, аморальність й інші недоліки, за що був оголошений нею «розкольником». Залишив по собі «Спомини» (1894, Каліфорнія; 1894 Коломия), які завершив словами: «Моя Ненька Україна і джерело козацтва, яко же фінікс, воскресне на добро людям, на вічну правду і волю...»

Нащадок відомого козацького полковника Івана Богуна, соратника і друг Богдана Хмельницького, який виступив проти пакту з царизмом Росії (Переяславська рада 1654). Народився у селі Кривин Радомишльського повіту Київської губернії  у сім'ї священика Онуфрія Гумницького. У1853 році закінчив вище відділення Київської духовної семінарії й пішов на службу до Києво-Печерської лаври: з того часу носив ім'я Агапія.

Придивившись до нового ченця, митрополит київський Філарет (1779-1858) прийняв його на посаду секретаря канцелярії. Це дало можливість спостерігати за управлінням Російської Православної Церкви зсередини, стало підґрунтям для формування настроїв та світогляду Агапія. Вінособисто познайомився з автором першої фонетичної абетки для української мови, яка лежить в основі сучасного українського правопису,письменником Пантелеймоном Кулішем (1819-1897, Іван Франко пізнішеназивав Куліша «перворядною зіркою» в українському письменстві, «одним із корифеїв нашої літератури»).  Потім і з українським філософом таекономістом Михайло Драгомановим (1841-1895), дядьком Лесі Українки. Священик також полюбив читати вірші Тараса Шевченка.

Самодержавна Росія не терпіла вільнодумства. Як вірно пізніше сформулював Дмитро Донцов: «З певністю можна стверджувати, що ідеологія московітського комунізму та ідеологія царату – тільки дві різні форми того самого явища, власне, того ж феномена загального характеру, який є нічим іншим, як московським месіанством, який веде війну проти Заходу». У 1857-му році отця Агапія призначили дияконом до посольської церкви в Афінах. Маючи вроджену схильність до мов, отець Агапій вивчив грецьку. Він почав писати анонімні статті в лондонській «Дзвон» Олександра Герцена, який виступав за звільнення російських кріпаків. Характерно, що жоден з московських священиків тих років кріпосну систему так і не засудив. Ці статті викликали багато хвилювань в Росії, і після кількох місяців намагаються визначити особу таємничого письменника, царська таємна розвідка уважно стежила за кореспонденцією отця і, перехопивши листа до Лондона, адресованого  Герцену, виявила і заарештувала священика в 1860 році та передала його послові Росії у Греції Олександрові Озерову. Той, 16 лютого 1860 року, запросив Агапія пообідати на пароплаві «Русалка», вручив йому наказ про арешт і негайне повернення до Росії. На щастя, за допомогою друзів він був у стані втекти від російській в'язниці в Константинополі, маскуючи себе як турків і вийшовши прямо з передніх дверей. Вже 4 березня він виїхав до Лондона.

Перебуваючи в Лондоні, Агапій підтримував зв'язки з видатними російськими революціонерами-аристократами Олександром Герценом, Михайлом Бакуніним, з князем Петром Долгоруковим та іншими емігрантами-опонентами царської влади, що проживали в західній Європі. У часописах російських вільнодумців «Дзвін» («Колокол») Герцена і Огарьовата «Полярна Зірка» (їх же), що виходили в Лондоні, почали з'являтися статті отця Агапія. Починаючи з 1861 року, Гумницький виступав під псевдонімом Агапій Гончаренко.  Його псевдонім, який згодом став прізвищем, було взято з політичних мотивів, бо на Київщині в Андрія-Агапія Гумницького залишилися родичі, які могли б зазнати переслідувань.

Півторарічне перебування в Лондоні було наповнене цікавими знайомствами, подорожами, науковими пошуками. Агапій відвідав Туреччину, Сирію і Єгипет, побував на Афінській горі, де в одному з монастирів відшукав свого дядька — Дмитра Богуна, відвідав Єрусалим, побував у Ліванських горах. Він дивом врятувався в Єгипті, де на нього влаштувала замах російська розвідка. Повернувшись до Лондона, отець Агапій  зустрівся з італійськім патріотом Джузеппе Мадзіні, який порадив йому іммігрувати в Сполучені Штати. 18 жовтня 1864 року, з метою уникнення подальших переслідувань російських шпигунів, у турецькому порту Смирни отець Агапій сів на корабель, що прямував до Америки.

Приїхавши у новому 1865 році до Нью-Йорка, отець Агапій відслужив першу православну літургію в США за межами Аляски. Він також допоміг створити грецької православної церкви в Нью-Орлеані і зробили роботу на Алясці, перш ніж, нарешті, зупинився в Сан-Франциско. Він подорожував по всій країні, спочатку у Філадельфії, де одружився цивільним шлюбом із Альбіною Цітті (італійкою за походженням). Отець Агапій розпочав свою діяльність з викладання грецької мови та справляння богослужінь грецькою та старослов'янською мовами для невеличких тодішніх російських та грецьких громад Америки. Він також друкувався в часописах, був членом редколегії біблійного товариства та редагував переклад Біблії на арабську мову.

Через свої подорожі, він подружився з багатьма відомими американцями, серед них перший американський перекладач Івана Тургенєва і Льва Толстого Євген Шайлер (Eugene Schuyler), редактор «New-York Tribune» Хорас Грилі (Horace Greeley), лідер мормонів, піонер, і місіонер Чарльз Р. Дана (Charles Dana), державний секретар США Гамільтон Фiш (Hamilton Fish), начальник штабу генерал-лейтенанта Улісса Гранта Генрі Уейджер Халлек (Henry Wager Halleck), державний секретар США Вільям Генрі Сьюард (William Henry Seward), який купив Аляску, філософ і політичний економіст Генрі Джордж (Henry George). Коли в 1867 році Росія продала Аляску Америці, американська влада потребувала освічених людей, які могли б розтлумачити мешканцям Аляски нові закони. Нова влада уклала угоду з Гончаренком про організацію російськомовних друкованих видань для мешканців Аляски. Згодом Гончаренко переїхав до Каліфорнії, у Сан-Франциско. Там він зустрів інших політичних емігрантів з імперської Росії та разом із ними організував так званий Клуб декабристів. Це була перша слов'янська політична організація на території США.

Протягом п'яти років Гончаренко видавав газету-двотижневик «Alaska Herald» та російський додаток до неї «Свобода» (в останньому, зокрема, було опубліковано Конституцію США), що були орієнтовані на колишніх громадян Російської імперії, які продовжували жити на Алясці. У 1873 газета  «Свобода» виходила російською, англійською та українською мовами стала першою руско- і україномовною газетою в США. Ці видання також переправляли до Сибіру. Пізніше отець Агапій Гончаренко продав друкарню американцеві Генрі Джорджеві (Henry George), а частину отриманих від продажу коштів передав Смітсонському інституту(Smithsonian Institute) у Вашингтоні, та Бібліотеці Конгресу. Російські шрифти вiн передав Банкрофтській друкарні у Сан-Франциско. У 1890-х рр.Гончаренко був пов'язаний з українською радикальною партією (М. І.Павлик та ін.).

На схилі віку отець Агапій з дружиною Альбіною жив у передмісті Сан-Франциско i помер він 5 (за деякими даними 6) травня 1916 року. Похований разом із дружиною на фермі, яку занесено до офіційного списку історичних місць Каліфорнії під номером 1025. 15 травня 1999 року колишній хутір Агапія Гончаренка було оголошено державним заповідником «Україна».

 

2015-09-01 00:01:40
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар