NB! - Україна Incognita

NB!

75 років тому, 4 липня на світанку страчено 22 львівських професорів, деяких членів їхніх сімей та квартирантів. Ще трьох професорів забито трохи пізніше. Участь українців у страті стала предметом численних публікацій та розслідувань. Довгий час акцію приписували батальйонові «Нахтіґаль» під командуванням Романа Шухевича та опікою пізнішого міністра уряду ФРН Теодора Оберлендера. Зараз у більш-менш поважній літературі виконавцем екзекуції вважається айнзацкомандо поліції безпеки «Лемберґ».
Свята Гора Афон, вкрита намистом монастирів і чернечих скитів, велично й загадково здіймається над Егейським морем на краю мису Халкідіки у північно-східній Греції. Ці покраяні скелястими яругами та лісистими долинами смарагдові високості площею 360 квадратних кілометрів ще називають «Садом Богородиці». Коли, згідно з оповідями, прийнявши благодать Святого Духу, Божа Матір рушила разом з апостолами в море у визначене їй жеребом місце – на острів Кіпр, їхній човен бурею прибило до Афонської Гори.
За кілька місяців до випускного гімназію Другу київську українську гімназію імені Кирило-Мефодіївського братства спіткала трагедія. У січні 1918 р. під Крутами загинуло семеро учнів гімназії. Попри трагічні події, життя тривало. Учні гімназії продовжили навчання. І ось 2 червня однокласники «перших кіборгів» отримали свої атестати та відсвяткували завершення студій у гімназії.
«Передавайте з рук до рук, з хати до хати» - це гасло було розміщене на першій сторінці підпільного націоналістичного часопису «Сурма», а пізніше його можна було зустріти на сторінках багатьох нелегальних видань. Станом на кінець 1920-х років Україна була розділена між кількома державами, проте реальний рух опору існував лише на Галичині, яка перебувала в складі Польщі. В 1929 році різні революційні організації, які ставили за ціль здобуття Української Держави, об’єднуються в Організацію Українських Націоналістів (ОУН), чи не основою її фундаменту стає Українська Військова Організація (УВО).
Події 1989–1991 років, котрі поклали край пануванню так званої системи соціалістичної співдружності (насправді то була система радянських сателітів) у Східній Європі, вже не перший рік були, є, й, очевидно, будуть предметом зацікавленого аналізу істориків, філософів, політологів та економістів. У цьому контексті доволі повчальним є досвід «безшумного», «тихого» усунення від влади багаторічного керівника соціалістичної Болгарії Тодора Живкова.
Дорогий Яне! Ти будеш дуже здивований, коли побачиш своє українське фото в голландській газеті. Само по собі воно Тебе не здивує, бо воно Тобі добре відоме. Адже це кадр із Твого інтерв’ю, яке Ти давав мені тої далекої теплої осені 1993 року. Не пригадую вже, хто мені сказав, що у Львові перебуває справжній Ван Гог, але зрозуміло, як на мене, журналіста-мистецтвознавця, подіяла магія Твого прізвища. Тим більше, що, як з’ясувалось, Ти теж мистець.
На Закарпатті, вочевидь, немає жодної родини корінних його мешканців, долі яких не торкнувся б смертоносний вир Першої світової війни. Рівно сто літ тому наші діди і прадіди воювали у лавах австро-угорської армії, яка вела кровопролитні бої на Російському, Італійському, Румунському та Сербському театрах військових дій. З теренів історичного Закарпаття на фронти Першої світової було призвано десятки тисяч його жителів. Лише невеликій кількості пощастило, пораненими і скаліченими, повернутися до рідної домівки. Більшість навічно зостала на полях битв за чужі інтереси.
У травні в Україні вшановують жертв політичних репресій – людей, які були репресовані радянськими енкавеесниками і яких червоні кати нищили в ГУЛАГах та Сибірах. На Закарпатті офіційно налічувалось 15 тисяч політичних в’язнів та репресованих. Із них живими залишилося близько 170. Одним із тих, кому довелося пройти через справжнє пекло сталінських концтаборів, є нинішній голова Міжгірської районної організації Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих Василь Бряник.
Ще з XVIII століття йде безперервна суперечка навколо Шекспіра, причому сумніви у творчих можливостях людини, яка народилася в провінційному Стратфорді, висловлювалися багатьма видатними поетами і письменниками англосаксонського світу, серед яких — Чарльз Діккенс, Марк Твен і Волт Вітмен. Відверто жорстко висловився з цього приводу й англійський поет-романтик Самюель Кольрідж: «...Чи можливо, щоб автором таких п’єс був такий неук та безпутний геній, яким зображує його сучасна літературна критика?»
Михайло Чайковський (відомий також під іменем Садика Паші) (1804 — 1886) — надзвичайно колоритна постать, політичний та військовий діяч. Він зумів «наслідити» в історії багатьох народів — Польщі, Росії, Сербії, Болгарії, Румунії, Туреччини.

   
  • Останні коментарі

    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар