NB! - Україна Incognita

NB!

Яким є право і практика доступу до архівів комуністичних спецслужб в Україні та за кордоном? Істориків, архівістів та журналістів запрошують обговорити проблеми в пошуку інформації про жертв політичних репресій та злочини тоталітарного режиму.
28 березня (середа) у Дзеркальній залі Львівського національного університету імені Івана Франка (вул. Університетська, 1) о 10:00 відбудеться семінар «Доступ до архівів: законодавство, практика та громадські ініціативи».
Час від часу Верховна Рада України ухвалює рішення про увічнення пам’яті видатних діячів українського минулого, про відзначення ювілеїв відомих державних достойників, полководців, творців культури, вчених, керівників економіки, громадських організацій. При цьому важливо уникати політичної заангажованості та тенденційності, коли одні прізвища будуть показово вшановуватися та «підніматися на щит», виходячи виключно з ідеологічних або вузькопартійних міркувань (до того ж незрідка демонстративна увага при цьому надається постатям явно вчорашнього дня?- відповідні приклади ще й досі багато хто пам’ятає), а інші особистості навмисно «виносяться за дужки», бо вони «не відповідають» певним, очевидно, доволі сумнівним критеріям. Чому є це важливим? Бо такі рішення найвищого органу загальнодержавної законодавчої влади дають певні підстави для сумнівів у його об’єктивності та неупередженості, і, отже, певною мірою кидають тінь й на саму державу.
З кожним днем меншає в нашому колі тих, хто брав участь у боях, кував перемогу в тилу, хто пережив війну і зберігає пам'ять про неї. Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років» запрошує всіх, кому не байдужа історія свого родоводу, підхопити естафету пам'яті і стати учасниками проекту.
На фотодокументальній виставці, присвяченій 95-річчю створення Української Центральної Ради, представлено документи, світлини, видання з колекції музею Михайла Грушевського та приватної збірки мистецтвознавця Сергія Білоконя, які висвітлюють роль кожного члена родини Грушевських в українській революції 1917-1920 рр.
Якщо хтось переконує, що архіви відкривати не варто, бо це може призвести до соціального збурення, то такій людині слід поїздити Україною разом із істориком та публіцистом Володимиром В’ятровичем, який нині презентує в містах та містечках свою книгу «Історія з грифом «Секретно» (спільне виданням Центру досліджень визвольного руху та Мистецької агенції «Наш Формат»), написану на основі документів архіву СБУ.
Одна людина без критичного аналізу підбирає матеріал, інша, також не завдаючи собі зайвих клопотів, використовує його у політичних цілях та дає «добро» на публікування, ще інша - журналіст – розповсюджує його у мережі Інтернет. Ось так і створюється сенсація від трьох осіб і, думається, також тільки для них трьох.
Скандал навколо лекції аспіранта Гамбурзького університету Ґжеґожа Россолінського-Лібе 1 березня в Посольстві Німеччини, в якій він доводив фашистський характер поглядів Степана Бандери і всього українського націоналістичного руху, як відомо, вийшов за межі України. В Європі та в Америці ціла низка мас-медіа відгукнулася на нього приблизно так: в Українській державі відсутня свобода наукового дискурсу, а крайні праві радикали не давали незаангажованому німецькому дослідникові виступити з викладом своїх поглядів, усіляко погрожуючи йому.
Як відомо, російські царі додумалися назвати «Новоросією» край, що за тисячоліття до того входив до складу Київської Русі, а перед приєднанням до імперії належав до земель Війська Запорізького. Здавалося б, чергова недорога провокація. Ідеологи антиукраїнських провокацій регулярно в міру фінансування й фантазії намагаються «загадити» знакові, енергетичні місця України: Запоріжжя - пам’ятником Сталіну, Говерлу - наругою над гербом київських князів Рюриковичів.
Минулого тижня в Посольстві Німеччини в Україні відбулася лекція німецького історика польського походження, аспіранта Гамбурзького університету — Гжегожа Россолінського-Лібе — «Степан Бандера. Життя українського ультранаціоналіста і пам’ять про нього».
Уже сам анонс виступів Лібе - а вони також були заплановані в університетських середовищах Львова, Києва та Дніпропетровська - спровокував скандал. Що загалом не дивно, адже як розповів «Дню» історик Владислав Гриневич, деякі європейські науковці, до якої входить, зокрема Россолінський-Лібе, концентрується на пошуку злочинів ОУН-УПА під час Другої світової війни.
Мандруючи лабіринтами Інтернету у пошуках потрібної інформації, випадково натрапив на інтерв’ю, яке привернуло мою увагу і змусило на якийсь час відволіктись від основної роботи. Це інтерв’ю нещодавно дала голова Державної архівної служби України Ольга Гінзбург журналісту і блогеру Олександру Чаленку з приводу ініційованих КМУ (читай – Укрдержархівом) змін до архівного законодавства та однієї сенсаційної архівної знахідки.

   
  • Останні коментарі

    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар