NB! - Україна Incognita

NB!

2012-й багатий на різноманітні ювілеї, пам’ятні дати, річниці дуже важливих для України подій. Досить згадати, приміром, 650-у річницю битви при Синіх Водах, 70 років від дня утворення УПА, 200-річчя від дня народження великого російського мислителя, одного з найчесніших публіцистів Олександра Герцена. Але ми вирішили особливий акцент зробити на 75-х роковинах розстрілів української інтелігенції в урочищі Сандармох. 2012-й — Рік «Списку Сандармоху» — це не тільки скорбота, а й наповнений смислом образ і символ політики пам’яті в подоланні тоталітарного минулого
Вона – відомий літературознавець, одна з когорти шістдесятників, чий духовний світ вибудовувався й кристалізувався у нелегких умовах тоталітарного суспільства, наповнюючись – через роки й жорсткі випробування – тим приматом духу, що й вивів її на творчі обрії. Народжена в інтелігентній родині (вона спадкоємиця великого роду Коцюбинських – дочка молодшого брата Михайла Коцюбинського Хоми Михайловича), ця жінка все життя гідно несла свою інтелігентність, світлу «коцюбинськість» (Є. Сверстюк), зберігаючи при цьому не тільки високість духу, а й людську простоту
Мартін Лютер, реформатор західної церкви, засновник протестантизму і професор теології у Віттенбергу, кажуть, якось уночі почув підозрілий гуркіт на стелі своєї келії. Щось перекидалося, стукало, гриміло, ніби хтось там на стелі кидався дровами. Але оскільки Лютер точно знав, що це диявол, він не звернув на це уваги й спокійно заснув. Сьогодні нам би згодилася лютерівська присутність духу. Але сон доведеться прогнати — загуркотіло просто над головою. Засновигало чортів до дідька. І ці чорти нам не наснилися
У приміщенні Національного музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році» в президентському селі Нові Петрівці під Києвом відчинив двері відвідувачам Музей плаката. На першій виставці представлено експонати часів Другої світової війни. Плакати досить часто, а особливо під час війни, були головним інструментом пропаганди. Тож не дивно, що, оспівуючи власну армію, художники намагалися дискредитувати армію супротивника. В експозиції є плакати, виготовлені в СРСР, а також дивізії «Галичина», ОУН-УПА, є німецькі агітки Рейху, польські...
Остання гучна стаття Вацлава Гавела була присвячена Україні. Прикро, але вона була мало оптимістичною. В опублікованому цього літа в англомовному виданні Moscow Times тексті Вацлав Гавел написав, що Україна досягнула роздріжжя, і що далі шлях — або до демократії, або до авторитаризму. Чи був почутий великий європеєць? Питання риторичне. Результати вчорашнього саміту Україна — ЄС — зайве тому свідчення. Навіть на офіційному сайті глави Української держави станом на 18 годину — жодного слова співчуття
Згідно з дослідженнями Київського міжнародного інституту соціології, близько 40% опитаних українських громадян певною мірою сумують за часами СРСР. Ясна річ, ідеться про 18-літнє правління Леоніда Ілліча Брежнєва. Цей час чимало людей вважає «золотою добою», не проти повернутися в ті роки, принаймні, улаштувати життя за тодішніми канонами. Воно й зрозуміло: політична стабільність, гарантована робота й окраєць хліба зі шматком масла, нехай і не дуже товстим, поступове вирішення житлової проблеми, можливість підглядати в телевізійну щілину за солодким життям «прогнилого Заходу»
«Відповідаючи на запитання з приводу того, чи підтримує він прирівнювання у пільгах ветеранів ВВВ та вояків УПА, Кличко був акуратненько Познером заведений в обговорювання нацизму, СС і тому подібного. Ситуація в жанрі «Чому ви б’єте свою дружину?», коли забувають спочатку спитати про сам факт побиття. Трішки віє початковою дискредитацією «історичної теми»; нагадували про це і постійні звернення ведучого до Німеччини та нацизму, що в контексті теми УПА вже одразу наводило на певні висновки»
Наскільки важливо мати армію, на яку в разі необхідності можна опертися, українцям чи не найбільш наочно продемонструвало ХХ століття. Українська Центральна Рада надто довго не підтримувала формування власних збройних сил і почала задумуватися над цим лише на початку зими 1917 року, коли вже було пізно. І це при тому, що в Україні на той час були українізовані частини армії Російської імперії, готові виконувати накази ЦР та захищати українську державність. Тишком-нишком військові угруповання формував і Петлюра
Тим, хто жив у колишньому Радянському Союзі, ймовірно, не варто пояснювати, хто така Світлана Аллілуєва й у чому драматизм її долі та особистого життя. Це — єдина дочка Сталіна, наймолодша з його дітей (нагадаймо про двох її старших братів — Якова, який, за різними даними, загинув у нацистському полоні або поліг у боях на півночі Росії, намагаючись вийти з оточення, й Василя, деякий час — улюбленця та фаворита батька, генерала ВПС, а після смерті вождя — мало не злочинця, позбавленого всіх посад; його життя було коротким — лише 41 рік).
Ми шукали очима одне одного. Ми вгадували і любили кожен новий талант. Не лише в літературі, тоді ж з’явилися і художники, й композитори, і кінематографісти, історики, актори (...). І виникло те продуктивне поле, як його точно і ностальгійно назвав Сергій Тримбач. Ми не знали, що ми — шістдесятники. Це вже потім, з дистанції часу, виникло таке означення. А тоді, повторюю, це була когорта молодих талановитих людей, які входили в життя, не знаючи, що вони входять в Історію. І взагалі, не треба саморубрикуватися. У майбутнього, справді, слух абсолютний, воно розбереться, хто є хто

   
  • Останні коментарі

    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар