NB! - Україна Incognita

NB!

«Від Богдана до Івана не було гетьмана!» - це українське прислів’я, яке пропонує просто «пропустити» всіх керманичів Гетьманщини часів Руїни (1657 – 1676 рр.) і після Богдана Хмельницького перейти до вивчення й шанування постаті Івана Мазепи – не зовсім має рацію. У такій «схемі» не залишається місця для гетьмана Петра Дорофійовича Дорошенка. Але без розуміння його внеску в історію України годі й думати про усвідомлення суті фатальної для нашої країни доби
У «РесПублiці» — все спокійно й передбачувано, а от «Шустер Live» вирізнився справжньою сенсацією. Але про це — нижче.
НАВІЩО ВЛАДІ ЗНАДОБИВСЯ «ГУМАНІЗМ»?
У студії у Ганни Безулик обговорювали декриміналізацію відповідальності за економічні злочини. Тобто замість камери тепер будуть штрафи. Якщо громадянин досить заможний, він може внести заставу й не перебувати під вартою. А якщо грошей немає? Тоді сиди. Словом, подальший розвиток принципу рівності всіх громадян перед законом...
Якщо представник президента у ВР Юрій Мірошніченко закон або юридичну новацію всіляко хвалив, то депутат від БЮТ Андрій Сенченко не приховував свого переконання в тому, що декриміналізацію вигадали для того, щоб відвести від кримінальної відповідальності тих, хто сьогодні купує бурові платформи за якимись дивними, підозрілими цінами. Дуже сумнівно, що ці люди повернуть країні суми завданого їй збитку. Чому ж раптом владі знадобився цей «гуманізм»? Точнісінько так, як і за гарячкової зміни норм Конституції в період помаранчевої революції, нині верхівка про всяк випадок готується до зміни караулів на чолі держави й резервує шляхи відступу. Мабуть, дивлячись на Ю.Тимошенко в Печерському суді, вони хочуть убезпечити себе від подібної перспективи.
Таке запитання постало на Першому Національному телеканалі у Савіка Шустера під час розгляду теми про участь представників різних народів у здійсненні Холокосту. Чи мало воно сенс?
У газети «День» є кваліфікований фахівець, який постійно аналізує популярні ток-шоу на наших телеканалах. Але я теж хотів би сформулювати кілька тез, бо порушена тема взяла за живе.
Під час формулювання запитання треба знати хоча б половину відповіді. Дві протилежні відповіді на некоректно поставлене запитання можуть бути однаково правильними. Що, власне, й було продемонстровано у п’ятницю 30 вересня на ток-шоу.
Йшлося про відповідальність українців за участь у масовому знищенні євреїв під час Другої світової війни. Люди із знаними у світі іменами (Леонід Кравчук, Мирослав Попович та ін.) переконливо стверджували, посилаючись на прецеденти, встановлені іншими країнами, що сучасній Україні треба вибачитися. Аудиторія підтримала їх. Натомість заступник голови ВО «Свобода» Андрій Іллєнко вказував на те, що звинувачення українців у розстрілах в Бабиному Ярі побудовані на піску, а тому вибачатися нема за що. Наведені ним приклади фальсифікації фактів можу тільки підтвердити. З його висновком солідаризувалася більшість телеглядачів, як це встановила служба телеканалу. Чи можна вважати, що відкрився ще один фронт у протистоянні різних верств нашого суспільства? Це було б трагічно... Треба знати минуле, але не занурюватися в нього, відтворюючи у нових поколіннях давно вичерпані конфлікти.
У вівторок у Конґрегаційній залу староакадемічного корпусу Національного університету «Києво-Могилянська академія» відбулась презентація книжки відомого українського історика Володимира В’ЯТРОВИЧА «Друга польсько-українська війна. 1942 – 1947 рр.». Монографія, а слід сказати, що крім цієї праці автор презентував також двотомний збірник документів «Польсько-українські стосунки в 1942-1947 роках у документах ОУН та УПА», деміфологізує суперечливі, часто спеціально витіснені з історичної пам’яті, питання.
У новому сезоні п’ятничних суспільно-політичних ток-шоу змінилися не лише меблі та декорації. Якщо перед літніми канікулами більше нарікань звучало на адресу Євгенія Кисельова та його «Великої політики», яка помітно поступалася «Шустер Live», то вересень показав: «Великій політиці» робота над помилками вдалася краще. А Савік Шустер, який справляє враження людини, що дуже втомилася від українських політичних реалій, «здувся». Ніби охолонув у шлюбі: він роздратований і навіть завсідникам телевізійної «колоди» складно йому догодити. Ця тенденція взяла гору й минулої п’ятниці, коли на Першому національному та «Інтері» говорили про 70-річчя трагедії в Бабиному Яру. Євгенію Кисельову і гостей вдалося підібрати кращих, і думки в них були цікавіші.
Трагедія Бабиного Яру є болючою в тому числі для українців. З різних причин. І зокрема через тему антисемітизму, яку в Україні постійно штучно підігрівають та намагаються дорікнути цим людиноненависництвом українцям.
Серед іншого, минулої п’ятниці Савік Шустер сказав: «29, 30 вересня 1941 року в Бабиному Яру нацисти-українські поліцейські розстріляли 33 тисячі євреїв», а потім ведучий поставив на голосування запитання «Чи повинна Україна вибачитися перед єврейським народом за Голокост?»…
Українська історія - у віртуальному світі. Газета «День» представила в інтернеті веб-проект «Україна Інкоґніта».
Тут видання виклало свої матеріали, зібрані за 15 років існування газети, доповнивши їх дописами своїх читачів. У спеціалізованих рубриках - статті авторів «Дня» про українську історію, інтелектуальний календар із найвизначнішими датами. Ексклюзив - розділ «Музеї онлайн» - де можна здійснити віртуальну екскурсію вітчизняними музеями. Також автори проекту пропонують відвідувачам сайту самим долучитись до написання історії України у рубриці - «Інтелектуальна карта».
Артем Жуков, редактор сайта «Україна incognita»:
- Будь-хто зможе зайти на "Інтелектуальну карту" і написати свій допис, тобто описати своє місто чи село. І таким чином долучиться дуже багато українців, і ця історія буде найбільш повна. І тоді в нас не буде питання стояти про фальсифікацію української історії, оскільки самі люди її напишуть.
У Миргороді, зрештою, як і у Львові, немає пам’ятника Миколі Лемику. Хто він? Один iз мільйонів, у кого вцілила фашистська куля... І навіть могили його не знайти. Розстріляли і закопали десь у тюремному дворі або приміській лісопарковій зоні. Навіть історики, що вивчають тему визвольних змагань, Лемика згадують не часто, і то мимохідь, навіть на Галичині, де ім’я його знають більше і значно ширше коло людей. Хоча цей хлопець вартий уваги серйозної — і істориків, і політиків, і філософів, і пересічних молодих людей, що замислюються над сенсом життя
Саме її книжки змінили ландшафт української літератури. Неймовірні зміни впродовж 90-х років, останніх 15 років в українському літературознавстві відбувалися на наших очах. І ці зміни починалися і утверджувалися Соломіїними книжками. Це її книжки зробили Ольгу Кобилянську і Лесю Українку культовими постатями в українській культурі. Це вона запровадила психоаналіз в українському літературознавстві. Сьогодні без її класичного «Дискурсу модернізму в українській літературі» не обійдеться, очевидно, жоден серйозний дослідник української літератури ХХ століття
За пишними ювілейними торжествами якось забули про те, що Україна не голосувала за ухвалення ЗДПЛ, як інші 48 держав (вона утрималася разом із Польщею, Чехословаччиною, СРСР, Білорусією, Саудівською Аравією, Південною Африкою і Югославією), що аж до кінця 80-х років влада СРСР приховувала ЗДПЛ від своїх громадян, а машинописні її копії вилучалися при обшуках як антирадянські матеріали, що самі права людини радянські юристи проголошували «буржуазними вигадками»

   
  • Останні коментарі

    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар