NB! - Україна Incognita

NB!

Учора прем’єр-міністр і кандидат у президенти Росії Володимир Путін надрукував у «Независимой газете» чергову програмну статтю, під назвою «Росія: національне питання. Самовизначення російського народу — це поліетнічна цивілізація, скріплена російським культурним ядром». Схоже, російському прем’єрові Володимиру Путіну не дають спокою лаври відомих на пострадянському просторі «експертів» з вирішення національного питання Леніна й Сталіна. Усі добре пам’ятають про результати цієї національної політики, наслідки якої відчувають усі країни, яких загнали до «в’язниці народів»
Книжки та статті Солоніна зруйнували цілу низку догм ще сталінського карбу та новітніх міфологем, у тому числі й витворених за останні десятиліття науковцями загалом прогресивного напряму. Безжальний інженерний розум дослідника (шість років працював конструктором у «закритому» КБ), вміння «витягати» із документів те, чого в них не бачать інші, а на додачу послідовні ліберальні переконання зробили з нього ледь не більш ненависну для неосталіністів усіх ґатунків постать, аніж уславлений Віктор Суворов. Але, попри все, тільки в Росії загальний наклад його книжок перевищив чверть мільйона примірників. І тут-от доводиться написати сакраментальне «але»...
Генерал-хорунжий Олександр Греков. Військовий міністр УНР. Командувач УГА під час Чортківської офензиви. А водночас — й автор нової як на ті часи концепції організації армії. Він закликав відмовитися від таких структурних одиниць, як полк та дивізія. Найвищою формою тактичного військового з’єднання ставав корпус, до складу якого входило від двох до п’яти бригад, що поділялися на батальйони. Переваги такої системи організації війська були доведені під час Чортківського контрнаступу (для чого Греков переформував розгромлену й деморалізовану Галицьку армію за своєю схемою), а згодом — війнами ХХ століття в різних точках земної кулі
Я щиро не знаю, мені сумувати чи втішатися з приводу очевидного історичного і теоретичного невігластва Петра Симоненка в царині історичного матеріалізму та марксистського бачення історичного процесу, не кажучи конкретно про Переяславську раду. Лінивими в інтелектуальному плані стали наші комуністи. Вони лише відпрацьовують «політичною риторикою» старий, дуже старий популістський номер з низкою шаманських заклинань. Адже сам вождь Ленін та його наступник Сталін, наприклад, могли б дати набагато ѓрунтовнішу оцінку соціально-політичних реалій і доби Переяславської ради, і пізніше. Вони дійсно читали Маркса і Енгельса, чого, мабуть, уже не вимагається від сучасних комуністів і, зокрема, від їхніх «провідних теоретиків»
Чому фашисти — це «коричневі»? Відповідь проста: «коричневими» комуністична пропаганда сталінських часів звала німецьких нацистів — за кольором сорочок штурмовиків. Але ж тоді ротфронтівців слід було звати «зеленими», чи не так? Адже в основу наукової класифікації політичних сил та явищ має бути покладений єдиний принцип. Насправді термін «коричневі» був вигаданий, щоби закамуфлювати внутрішню спорідненість двох течій тоталітарного соціалізму — більшовицької й нацистської. Прапори в обох були червоні. Більшовики, до речі, в 1917—1918 роках теж інколи вживали свастику, але зрештою віддали перевагу п’ятикутній зірці й серпу з молотом
Сценографія О. Екстер стала етапною в історії Камерного театру. Саме за сценографії, виконані у Камерному театрі, Олександра отримала золоті медалі на виставках у Парижі та Берліні. На початку 1920-х років О. Екстер співпрацює з Московським ательє мод, придумуючи малюнки для тканин, розробляючи проекти жіночого одягу. Бере участь у створенні форми для Червоної Армії. Разом з В. Мухіною, Н. Давидовою та Є. Прибильською займалась дизайном та декоруванням одягу. Олександра вивчала та інтерпретувала костюми різних країн світу. В одних - вона використала мотиви єгипетського мистецтва, в інших - кольори та ритми італійського Відродження. За ескізами О. Екстер були виконані костюми для першої науково-фантастичної кінострічки «Аеліта» Я. Протазанова
Великі погроми планували в Кремлі. Вони були «всесоюзними». Але найзасекреченіша республіка в тому плані мала особливий привілей. Україна була наче експериментальним полігоном для терористичної політики Кремля. Удар готували на найвищому рівні. Замінено перших осіб в УРСР. На місце першого секретаря ЦК П. Шелеста поставлено В. Щербицького. На місце генерала КДБ Нікітченка прислано генерала КДБ Федорчука. Звільнені діячі були цілком надійними, готовими виконати будь-який наказ Комуністичної партії. Але у ЦК КПРС був критерій сусловської запеклості й жорстокості. Вона, звісно, межувала з дурістю
Національний музей «Тюрма на Лонцького» відкриває унікальний фотопроект «Відрядження в один кінець: Колима/ГУЛАГ/Аляска» — про минуле сталінських концтаборів та про те, як виглядають сьогодні ці закинуті людьми і пам’яттю місця. «Відрядження в один кінець» — назва не випадкова: саме так називали відправлення політв’язнів на роботу на Колиму, звідки не було вороття. У деяких «відрядженнях» ув’язнені, навіть найміцніші, витримували не більше 3—5 місяців. Виставка в кольорових великоформатних світлинах, мапах, цитатах історичних документів і літературних творів, а також авторських коментарях розповідає про систему сталінських концтаборів, чимало з яких було зосереджено зокрема й на Колимі
У перші дні січня 2012 року в будівлі будинку-музею А. П. Чехова в Ялті з’явилася тріщина, яка пішла якраз по стіні меморіального кабінету письменника. Працівники музею і представники громадськості міста склали акт і направили його до органів влади та до прокуратури міста. Вже 6 січня 2012 року прокуратура Ялти видала протест, яким наказала припинити будівництво поряд з музеєм, на ділянці за адресою вул. Музейна, 2, що спричинило активізацію зсуву, який існує тут вже давно, а слідом за ним і пошкодження музею. Проведений згодом огляд показав, що зсув активізується і далі, а це може призвести до нових пошкоджень музею письменника
Ми давно говоримо про численні проблеми українського історичного контенту. Особливо що стосується ставлення влади до політики історичної пам’яті, виховання молоді, вшанування традицій. В цьому напрямку у нас якщо і ухвалюються якісь рішення, то на кшталт перенесення Дня Свободи на День Соборності. Що не скажеш про росіян. Так збіглося, що 2012-й Росія оголосила Роком російської історії. Це не перше «історичне» рішення російської влади, спрямоване на виховання патріотичної молоді. Були укази і «Про відзначення 1150-річчя зародження російської державності» та інші

   
  • Останні коментарі

    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар