NB! - Україна Incognita

NB!

На ІІ Всеказахському з’їзді в грудні 1917 р. була проголошена національна Алашська автономія (1917—1920) з тимчасовим урядом (Народною Радою) під назвою Алаш-Орда: передбачалося затвердження конституції Алашської автономії. З’їзд почався виступами делегатів, які повідомили, що південь Туркестану охоплений голодом, народ не має спільної ідеї, місцева влада не може дати ладу. Першим пунктом з’їзд закликав народ облишити чвари й стати до налагодження порядку соборно. Алаш-Орда мала негайно взяти на себе всю виконавчу владу над казахським населенням.
Національно-визвольні революції наприкінці ХІХ та початку ХХ ст. на теренах Російської імперії мали чимало спільного, та в цій історії боротьби уярмлених царизмом народів є й чимало прикметного, притаманного лише тому чи іншому етносу, і передусім це стосується минувшини українського та казахського народів. На жаль, історія боротьби казахів за волю й досі не знайшла належного відображення, а тим більше оцінки як у працях українських істориків, так і — що дуже дивно — в доробку науковців Туреччини, яка ніби ж то позиціонує себе як модератор ідеї єдиного тюркського світу.
Мабуть, не існує у давній українській писемності повісті більш зворушливої, ніж виписана у Галицько-Волинському літописі, історія про «незчисленні битви і про страждання великі, і про часті війни, і про многі крамоли, і про часті заворушення, і про многі заколоти». Головними дійовими особами цих оповідей виступають Данило Галицький та його брат Василько. При цьому літописець виявляє більше уваги та прихильності до Данила, через що постать Василька загубилася у тіні діянь його брата.
Мабуть, не існує у давній українській писемності повісті більш зворушливої, ніж виписана у Галицько-Волинському літописі, історія про «незчисленні битви і про страждання великі, і про часті війни, і про многі крамоли, і про часті заворушення, і про многі заколоти». Головними дійовими особами цих оповідей виступають Данило Галицький та його брат Василько. При цьому літописець виявляє більше уваги та прихильності до Данила, через що постать Василька загубилася у тіні діянь його брата.
Коли накривали на стіл, дядько Даня сидів із газетою, проглядаючи статті того часу про трудові подвиги, битви за урожаї і виконання планів. Потім, підсовуючи до себе тарілку борщу, хитав головою і промовляв фразу, сенс якої я зрозуміла пізніше. «Був урожай? Був. Був голод? Був». Насправді його подив виражав знання, заховане у підсвідомості цілого покоління, яке знало про голод з особистого досвіду, але права говорити про нього відкрито не мало.
Коли накривали на стіл, дядько Даня сидів із газетою, проглядаючи статті того часу про трудові подвиги, битви за урожаї і виконання планів. Потім, підсовуючи до себе тарілку борщу, хитав головою і промовляв фразу, сенс якої я зрозуміла пізніше. «Був урожай? Був. Був голод? Був». Насправді його подив виражав знання, заховане у підсвідомості цілого покоління, яке знало про голод з особистого досвіду, але права говорити про нього відкрито не мало.
17 листопада цього року у с. Созань поблизу Старого Самбора Львівської області відкрито та освячено пам’ятник жертвам комуністичних репресій, які загинули в 1944-1949 роках у Старосамбірському концтаборі НКВД №22. Автор монументу скульптор Петро Матл. Виготовили його на замовлення Товариства культури Львівських угорців коштом уряду Угорщини. У церемонії відкриття взяли участь Генеральний консул Угорщини в Ужгороді Й. Бугайло, Старосамбірський міський голова І.Трухим, заступник керівника апарату Львівської ОДА І. Коцюбяк, голова Товариства культури Львівських угорців Г. Сарваш, представники громадськості.
Коли говоримо про спроби заборони української мови, зазвичай згадуємо про таємний циркуляр міністра внутрішніх справ Російської імперії Валуєва від 18 липня 1863 року та (також таємний) указ царя Олександра II — так званий Емський від 18 травня 1876 року.
9 листопада 2016 року виповнюється 40-років з часу створення Української Гельсінської групи ‒ віхового історичного моменту українського визвольного руху, коли він не лише адаптувався до модерних політичних форм, але позначив власні цілі у глобальному дискурсі про майбутнє Євразії. І це відбулося в час, коли українська держава існувала лише фіктивно як УРСР, а фактично була південно-західною провінцією великої Червоної Імперії.
Стандартною радянською пропагандистською легендою є твердження, що Радянський Союз самотужкивів війну з добірними німецькими частинами, а союзники, в цьому випадку англійці, відсиджувалися за протокою Ла-Манш і спостерігали за тим, що відбувається на берегах Волги.

   
  • Останні коментарі

    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар