NB! - Україна Incognita

NB!

Гетьманат Скоропадського не лише заклав фундамент для розвитку багатьох державних інституцій, а й зібрав довкола себе цікавих, освічених і надзвичайно потужних людей, таких як В’ячеслав Липинський, Микола Василенко, Федір Лизогуб... Але не всі знають про те, що серед соратників Скоропадського, який, власне, й написав перше звернення до новообраного гетьмана, був і граф Гейден — предводитель вінницького повітового дворянства. Десять десятиліть тому саме його коштом для «соціальних низів» було відкрито понад 60 безплатних бібліотек, у Вінниці побудували Народний дім, де діяли перша міська загальнодоступна бібліотека з читальним залом, народний театр, громадський лекторій.
Життя і діяльність князя Дмитра Івановича Вишневецького, видатного українського воєначальника середини XVI століття, наповнені несподіваними поворотами. Так, залишивши службу на батьківщині, він протягом декількох років керував обороною південних рубежів Московської держави від набігів кримських татар. Саме у цей період Д.Вишневецький став засновником укріплення на острові Хортиця, яке історик Дмитро Яворницький вважав прообразом Запорізької Січі. Менш відомим є той факт, що до цієї ідеї мав певне відношення московський цар Іван Грозний, який спробував поставити собі на службу дніпровських і донських козаків.
Ідеалом «доброї» дружини — господині дому — для старокиївського книжника початку ХІІ ст. був образ жінки, виписаний ним за біблійними зразками книги Псалмів та Приповістей Соломонових: «Дорожча вона від каменя многоцінного, радується нею муж її, бо робить вона мужеві своєму добрим усе життя. Добувши вовну і льон, зробить вона потрібне руками своїми. Будучи мов корабель, вона чинить торг, здалеку збирає собі багатство; і встає вона ще вночі, і дає їжу в домі й діло рабиням. Побачивши ниву — купує її, плодами рук своїх вона засадить ниву. Перепоясавши міцно стегна свої, укріпить вона рамена свої на діло; і відчуває вона, що робити добре, і не гасне світильник її всю ніч. Руки свої простирає вона на корисне, а лікті свої підставляє під веретено.
У тіні середньовічних міських стін витиналися не тільки зафіксовані у літописних джерелах різноманітні узори соціально-політичних подій та інших яскравих історичних явищ. Тут спливало повсякденне життя людей з притаманним їм ритуалом щоденної поведінки та укладом, що визначав розпорядок дня, час різноманітних занять, характер праці й дозвілля, форми відпочинку, ігри, любовний ритуал і ритуал похорон.
Науково-богословський диспут стосовно зображення загальновідомого чернігівського барельєфа ХІІ століття, відомого в колі знавців як «чернігівський звір», котрий знайшли археологи в одному з найдавніших соборів Київської Русі — Борисоглібському соборі Чернігова, заслуговує на новий виток. Цей «звір» справедливо став символом Чернігова, одначе пам’ятник в місті йому так і не встановили. Все — через «релігійні» війни. До цього часу існувала версія про те, що барельєф зображує язичницьке божество Семаргл.
Ще в добу Марата й Дантона було зауважено: революція — це стихія, вогняна, бурхлива лава величезного вулкана, і вона знімає будь-яке маскування, демонструючи справжню сутність людей, якими вони є (не забуваймо також прадавню глибоку істину: кожна революція пожирає своїх дітей). Марно, думається, оповідаючи про революційний вулкан, вдаватись до моралізаторства, суворо засуджуючи злобних люмпенів або сліпих та жадібних представників старої влади, саме на яких завжди лежить основна відповідальність за революційні ексцеси — бо вони зобов’язані були своєчасними справедливими реформами не допустити їх.
Громадськість України нині розглядає кандидатури авторів на здобуття Шевченківської премії 2018 року. Серед праць, відібраних на другий тур конкурсу, — книга Сергія Плохія «Брама Європи: історія України», опублікована 2015 року спочатку англійською, а потім українською мовами. Одразу після появи цієї книжки англійською мовою я опублікував в «Українському історичному журналі» ґрунтовну рецензію. Не переповідаючи сказаного в журналі, призначеному для досить вузького кола дослідників та викладачів, хотів би у газетному варіанті зупинитися на двох важливих проблемах: значенні вітчизняної історії в націє— і державотворенні саме на сучасному етапі й значенні цієї книги в її переосмисленні.
6 грудня фінський народ відзначає 100-ту річницю здобуття державної незалежності. «Батьком», архітектором і захисником національної державності Фінляндії був видатний політик, барон Карл-Густав-Еміль Маннергейм (04. 06. 1867 — 27. 01. 1951), одноголосно визнаний найбільшим державним та військовим діячем країни у ХХ столітті.
Кримськотатарська революція, яка розпочалася в березні 1917-го, а влітку й на початку осені вилилася у формування самоврядних національних органів і перших військових підрозділів, швидко сягнула політичної зрілості. 15 жовтня З’їзд представників кримськотатарських організацій ухвалив скликати Курултай. Він мав стати найвищим національним органом влади і явочним шляхом — надія на всеросійський «центр» уже згасала — вирішити питання про автономію Криму. Михайло Грушевський від імені Центральної Ради висловив повну підтримку прагненням кримців до державної автономії та обіцяв сприяння з боку українських сил.
Більшість диктаторів минулого, а в ХХ столітті тим паче чудово розуміли: мало катувати тіло народу, грабувати його, відбирати засадничі його права, уярмлювати й убивати найкращих людей. Потрібне ще поневолення розуму нації, затемнення свідомості підданих, аби вони ніколи не стали вільними громадянами. Тому що насильство завжди йде в купі з брехнею, а саме через «інтоксикацію» цією брехнею стають ефективними будь-які політичні репресії.

   
  • Останні коментарі

    Анна Левчук

    Сергій Грабовський

    Андрій Безсмертний-Анзіміров


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар