NB! - Україна Incognita

NB!

Хоча автором віршів вважався поет Михайло Свєтлов, насправді слова пісні він лише переклав і адаптував до радянської дійсності німецьку революційну пісню про сурмача Der kleine Trompeter (Маленький сурмач), музику і вірші до якої 1925 року написав німецький композитор В. Валльрот. Музичну обробку для тексту Свєтлова зробив Олександр Давиденко.
Наприкінці листопада у Києві відбувся Міжнародний форум з нагоди 85-х роковин Голодомору 1932—1933 рр. В його рамках було проведено науковий симпозіум і меморіальні засідання Верховної Ради (у пленарній залі парламенту) та Міжнародного форуму за участю Президента України та глав іноземних держав (у Мистецькому арсеналі). Учасники Форуму підкреслювали необхідність переконати міжнародні організації та світову громадськість в тому, що найбільша в історії українського народу трагедія була злочином, який підпадає під визначення Конвенції ООН «Про попередження злочину геноциду і покарання за нього» від 9 грудня 1948 р.
Про долю української дівчини, котра пройшла шлях від наложниці до дружини турецького султана, всі знають з юних років завдяки роману Загребельного «Роксолана». Втім, ми маємо ще одну землячку, котра записала своє ім’я в історії далекої, екзотичної для нас країни — Королівства Таїланд і незаслужено загубилася в нашій історії. Волинянка Катерина Десницька була дружиною принца, частиною королівської родини й, відповідно, носила титул принцеси Сіаму протягом багатьох років. Тож розповідь про життя цієї жінки заслуговує якщо не на вивчення у школі, то принаймні на повернення з небуття. Для того щоб наші зимові відпустки в Таїланді стали цікавішими, дівчатам варто знати альтернативну казку про Попелюшку, і як тут не згадати слова класика про те, що сміливі завжди мають щастя.
У центрі Кам’янця-Подільського, на вулиці Лесі Українки, стоїть скромний двоповерховий будинок, у якому минули перші роки життя класика української літератури Миколи Бажана. На нижньому поверсі під вивіскою «Вина України» тут тепер розмістився «центр культури вина». Родина Бажанів мешкала на другому...
Товариство «Просвіта», як противага антиукраїнським, колонізаторським і москвофільським течіям, як феномен державотворення, зайняло визначну роль в національному, патріотичному, духовному, економічному житті українського народу, стало предтечею Січових стрільців, ОУН, УПА, Народного Руху України, але достойно не поціноване і набутий досвід проігноровано.
У історії Новий час розпочався з великого європейського конфлікту — Тридцятирічної війни, в яку тією чи тією мірою були втягнуті практично всі держави континенту. Війна, що розпочалася як релігійне протистояння між католиками і протестантами, фактично означала боротьбу за докорінні зміни в політичній, економічній і культурній структурах держав. Ба більше, в міру розвитку воєнних дій релігійне протистояння переросло в боротьбу за політичну гегемонію в Європі. Цей чинник, разом з іншими, означав перехід до так званої Вестфальськой системи міжнародних відносин, елементи якої не лише збереглися, а й успішно функціонують зараз.
«В составе царской России Крым был отсталой колониальной окраиной». Це не фраза з тексту, написаного кимось з тих, кого в нинішній Москві навіть у солідних виданнях називають «нэзалежниками» або «бендеровцами». Це твердження міститься в статті «Крымская автономная советская социалистическая республика, Крым» Большой советской энциклопедии, або БСЭ, том 35, і сформульовано його московським же авторським колективом.
Виникає запитання: чому продрозверстка 1930 — 1932 рр. в Україні виявилася особливо репресивною? Планування хлібозаготівель — справа суб’єктивна. Той, хто планує, керується одному йому відомими міркуваннями. Але відповідь є, і вона переконлива. Варто лише поглянути на статистику антирадянських повстань у першому кварталі 1930 р.: Україна — 3 190, Центральна Чорноземна область — 924, Північний Кавказ — 427, Нижня Волга — 267. Повстання в Україні відрізнялися не тільки кількістю. Вони були найнебезпечнішими для влади внаслідок прикордонного становища України і сусідства її з багатомільйонним українським населенням Польщі (Західна Україна).
У прийнятій 9 грудня 1948 р. Конвенції ООН «Про попередження злочину геноциду і покарання за нього» геноцид визначався як дії, спрямовані на знищення повністю або частково будь-якої національної, етнічної, расової або релігійної групи як такої. Під знищенням малося на увазі не тільки пряме фізичне нищення, а й навмисне створення життєвих умов, розрахованих на цілковиту або часткову ліквідацію перелічених груп. Конвенція приймалася консенсусом і була ратифікована сталінським урядом тільки після того, як із переліку зникла п’ята група — соціальна. Нищення ворожих соціальних верств населення являло собою офіційну програму так званого соціалістичного будівництва в СРСР.
Створену у результаті Другої світової війни соціалістичну систему регулярно лихоманило. Керівництво Радянського Союзу ціною неймовірних зусиль ледь встигало «розрулювати» економічні негаразди та політичні кризи, які перманентно виникали у Чехословаччині, Болгарії, Польщі, Угорщині, не гребуючи при цьому й військовим втручанням, чим ще більше загострювали суспільні проблеми у власній країні та створювали собі головний біль на міжнародній арені. У 1967 році у суспільну стагнацію почала стрімко занурюватися Чехословаччина. Політична закостенілість і особиста обмеженість президента і партійного очільника Чехословаччини неосталініста Антоніна Новотного пришвидшили зростання невдоволення керівництвом країни не лише у середовищі народних мас, але й у самій владній верхівці.

   
  • Останні коментарі

    Анна Левчук

    Сергій Грабовський

    Андрій Безсмертний-Анзіміров


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар