«Наша система - це панування 459 бакалійників, кожен з яких думає лише про власні приватні інтереси», - Проспер Меріме в листі до Стендаля 1831 року - Україна Incognita
Україна Incognita » Сторінка авторів » Ганна Черкаська » «Наша система - це панування 459 бакалійників, кожен з яких думає лише про власні приватні інтереси», - Проспер Меріме в листі до Стендаля 1831 року
Ганна Черкаська

м. Запоріжжя


«Наша система - це панування 459 бакалійників, кожен з яких думає лише про власні приватні інтереси», - Проспер Меріме в листі до Стендаля 1831 року

Народився Проспер Меріме 1803 року у Парижі у родині художників. Одинадцятилітнім побачив на Єлисейських полях парад донських козаків, незнайоме слово «козак» він розшифрував як флібустьєр, пірат степів. І почав читати усе, що здобував з історії Запорізької Січі. У Боплана вичитав: «Правдивим вважався той козак, що подолав усі 13 порогів. Отже, - підсумовував Боплан - я справжній козак.» Пройде час – і в одному із листів Меріме напише: «Щодо мене, то я справжній козак».

За освітою Меріме - юрист, визнаний детектив, член Французької Академії, за характером - педант, який нічого не сприймає на віру. Вчений –енциклопедист з унікальною пам’яттю, який знав англійську, грецьку, іспанську, латину, спеціально вивчив українську, польську та російську мови, аби досліджувати архіви, читати праці М. Костомарова. Низка творів Проспера Меріме описує козаччину та гетьманів Б. Хмельницького, І. Мазепу: ґрунтовні розвідки «Козаки України та їхні останні гетьмани», «Богдан Хмельницький», нариси «Les Cosaques d'autrefois». У драмі «Початки одного авантюриста» (1852 р.) ціла сцена (моста) розповідає про запорожців та їхні звичаї. Своїм авторитетом командор Ордену Почесного легіону вплинув на Сенат, який 1869 року прийняв рішення про впровадження в школах Франції курсу історії України. Франція – єдина країна планети, де шкільна програма вивчала історію Козацької Республіки.

«Вищі чиновники нашого уряду — просто сволота, а депутати парламенту схожі на тварин».
П. Меріме, лист до Стендаля, 1831 р.

Був Меріме добрим приятелем Миколи Гоголя, в «Revue des Deux Mondes» вийшов його етюд про Гоголя, згодом переклад французькою «Ревізора.» Ніжний друг Марка Вовчка - Проспер Меріме переклав її «Козачку». Дуже любив містифікації: добре знаючи сербську мову і фольклор цієї країни, Меріме видав книгу «Пісні західних слов`Ян», приписав її авторство невідомому сербському гусляреві. Не підозрюючи правди, Пушкін переклав «Пісні» російською.

До речі, П. Меріме був доволі самотньою людиною. Після смерті батька він п'ятнадцять років прожив удвох із матір’ю. У Проспера не було ні сестер, ні братів, він не був одруженим, мав невелике коло друзів. Упродовж 20 років дружив із Стендалем, якого поховав у 1842 р. Його 20-літній роман із Валентиною Делессер, дружиною крупного чиновника, наносить йому сердечні рани й уривається. Стає неміцним здоров’я: напади задухи – астма, набряки ніг – серцева недостатність...

Але є Франція і є людина, до якої Меріме ставиться як до дочки - Євгенія, дочка графа де Теба, яку письменник знав ще маленькою і яка стала імператрицею французів. Він страждає, коли Франція 19 липня 1870 р. оголошує війну Прусії, бо це веде країну до катастрофи. Згорьований Меріме сказав доктору Мору: «Франція помирає, і я хочу померти разом з нею». 23 вересня 1870 р. о дев’ятій вечора 67-річний Проспер Меріме несподівано помирає.
23 вересня – день пам’яті французького козака.

2013-09-24 11:06:02
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар