Віртуальні екскурсії музеями України - Україна Incognita
Україна Incognita » Віртуальні екскурсії музеями України

Віртуальні екскурсії музеями України


Будинок Генерального судді Василя Кочубея – єдиний на території Батурина дійшов до нас із XVII століття. Його почали будувати за першого гетьмана Лівобережної України Дем’яна Многогрішного як приміщення для Генерального Суду.
У квітні 1700 року Генеральним суддею обирають Василя Кочубея. Ймовірно тоді ж будинок переходить у його особисту власність. Новоспечений Генеральний суддя переїздить туди разом зі своєю численною родиною.

Церква Святого Духа у Рогатині разом зі ще сімома дерев’яними церквами Карпатського регіону, за рішенням 37-ї сесії ЮНЕСКО, увійшла до списку Світової спадщини цієї міжнародної організації. Це – один із найдавніших дерев’яних храмів Галичини. Більше того – Святодухівську церкву відносять до найцінніших дерев’яних сакральних споруд України. У своєму зовнішньому вигляді вона зберегла унікальні для християнського світу архітектурні особливості церков Рогатинського Опілля.

Трагедія 1708 року зробила Батурин еталонною археологічною пам’яткою козацької доби, культурний шар якої за насиченістю та інформативністю не має собі рівних. Проте ярлик «зрадника», що був присвоєний Іванові Мазепі царатом, вплинув і на долю міста: над ним тяжіло своєрідне ідеологічне прокляття, яке примушувало дослідників обходити його стороною. Перші ґрунтовні археологічні дослідження Батурина розпочалися після здобуття незалежності. У 1994 році було створено Державний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця», а вже у 1995-му з ініціативи його керівництва у Батурині розпочала роботу Чернігово-Сіверська археологічна експедиція. Протягом 12-ти сезонів учасники експедиції дослідили значну частину території Батурина та його околиць.

У центрі Батурина, біля головної площі міста, ви обов’язково побачите дерев’яний оборонний мур. Це – відбудована Цитадель Батуринської фортеці. Якщо уявити Батурин кінця 17 – початку 18 століть, то його серцем була Цитадель площею 130 на 100 метрів; до неї півколом прилягала Фортеця площею 26 гектарів; а за фортечними мурами, в низині розташовувалося неукріплене передмістя та Подол. До речі, назва міста походить від давньоруського слова «батура», що й означає «укріплення, фортеця».

Історія політичної в’язниці «на Лонцького» розпочинається з 1919 -23 років, коли до колишніх казарм жандармерії було добудована тюрма на три поверхи, розрахована на півтори тисячі осіб. За “польських часів» тут одночасно могло міститися триста осіб. Саме тоді тюрма стає політичною, серед її в'язнів — зокрема люди, які боролися за незалежність України.

Віртуальні екскурсії створені завдяки


   
  • Останні коментарі

    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар