Микола Ковалевський - Україна Incognita
Андрій Безсмертний-Анзіміров

Есеїст, кінокритик. Проживає в США

Микола Ковалевський

3 вересня 1892 народився український політичний діяч Микола Миколайович Ковалевський (1892-1957), важливий діяч української політичної еміграції, який завдав своїми публікаціями великої шкоди російській радянській пропаганді і всій комуністичній системі. Кооператор, публіцист, поет, член Всеросійських установчих зборів, обраних в листопаді 1917 року, скликаних в січні 1918 року для визначення державного устрою Росії і нелегітимно розігнаних Всеросійським центральним виконавчим комітетом рад робітничих і селянських депутатів за наказом Леніна.

Нащадок І. Ковалевського — генерального осавула в уряді гетьмана Б. Хмельницького. Народився на хуторі Іванівка Сосницького повіту Чернігівської губернії в дворянській сім'ї. Навчався в Чернігівській гімназії. У1912 закінчив гімназію в Радомі в Польщі. Навчався на історико-філологічному факультеті Московського університету і економічному відділенні Київського комерційного інституту. Активіст українських студентських товариств.

У 1914 увійшов до складу Київського комітету українських есерів УПСР, співавтор проекту партійної програми, брав участь у підготовці демонстрації протесту проти заборони царизмом святкування 100-річчя від дня народження Т. Шевченка. У лютому 1914 заарештований, перебував у Лук'янівській в'язниці, звільнений за браком доказів. З кінця 1 914 працював у кооперації на Полтавщині. У 1916 прийнятий в Полтавське відділення Товариства українських поступовців, одночасно працював в Київському центрі українських есерів. Діяльний учасник установчого з'їзду УПСР 17-18 (4-5), квітень 1917 року, з липня - голова УПСР. Обраний до Всеросійських установчих зборів у Полтавському виборчому окрузі за списком № 8 (українські соціалісти-революціонери і Селянська спілка), одночасно був обраний також від Київського округу, Румунського і Південно-Західного фронтів.

«Під час роботи Всеукраїнського національного конгресу 1917 обраний членом Української Центральної Ради від Полтавської губернії і членом Малої ради, - пише О. Рубльов. - У травні 1917 брав участь в переговорах делегації УЦР з Тимчасовим урядом у Петрограді. 10-16 червня 1917 брав активну участь у проведенні Першого Всеукраїнського селянського з'їзду, де був обраний до ЦК знову Української селянської спілки. Очолював редколегію газети «Народня воля» - спільного органу українського селянського союзу і УПСР, «Щоденної народної газети», пізніше - «Селянської газети», яка видавалась з 4 травня 1917 по листопад 1919 (в Цій газеті нерідко виступав з важливими політичними публікаціями Михайло Грушевський). Гаслом організаторів було: «Нехай живе федеральна демократична республіка та автономна Україна», цю ж політичну лінію підтримував і їх часопис. У листопаді 1917 входив до складу Крайового комітету з охорони революції в Україні, до 1918 - генеральний секретар продовольчих справ і міністр продовольчих справ Української Народної Республіки». За Директорії УНР - міністр землеробства в урядах С.Остапенко,Б.Мартоса, І. Мазепи. У травні 1917 –квітні 1918 проживав в будинку за адресою Київ, Саксаганського, 92.

З 1920-их в еміграції. Спочатку жив у Відні, очолював одну з груп УПСР. З 1927 року живу Варшаві, співпрацював з українськими та польськими журналами: «Літературно-науковий вісник» (Літературно-науковий вісник, Львів), варшавськими - «Biuletyń Polsko -Ukraiński», «Sprawy Narodowościowe» (6 номерів на рік),«Wschód»(4 номери на рік)та іншими. Був директором телеграфного агентства «Agencji Telegraficznej Express»; співпрацював з Інститутом дослідження національних справу Варшаві. У роки Другої світової війни - в Румунії, був співредактором журналу "Наше життя" (Бухарест; 1940-1942). Після Другої світової війни час жив в Австрії, з 1950 року - редактор агентства «Express - Pressedienst» (Інсбрук), голова Українського комітету в Австрії; брав участь у підготовці «Енциклопедії українознавства», співпрацював з «Інститутом з вивчення СРСР» в Мюнхені (Німеччина), заснованим вченими з другої хвилі еміграції з СРСР (в роботі інституту брали участь такі титани антикомунізму, як Б. Яковлєв [Микола Троїцький], Абдурахман Авторханов, Кость Штепа, Надзея Теодорович). Автор мемуарів. Помер в Інсбруку (Австрійська Республіка).

Автор книг «Україна під червоним ярмом». Варшава-Львів, 1937; «Опозиційні рухи в Україні і національна політика СССР (1920–1954)». Мюнхен, 1955;  «При джерелах боротьби: Спомини, враження, рефлексії», Інсбрук, 1960 та інших.

2015-09-03 08:26:00
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар