МЕРський мораторій - Україна Incognita
Сергій Шебеліст

Кандидат наук із соціальних комунікацій, журналіст, Полтава

МЕРський мораторій

Декомунізація міського простору – це, певно, стонадцяте питання, котре хвилює полтавську владу.

Декомунізація міського простору – це, певно, стонадцяте питання, котре хвилює полтавську владу. Черговим свідченням її байдужості до згаданої проблематики стала реакція мера Полтави Олександра Мамая на ініціативу перейменувати вулицю Паризької Комуни на Героїв Крут. «Доки я буду міським головою, я на сесію зроду не винесу питання про перейменування жодної вулиці. Крапка», – рішуче заявив градоначальник із «професійної» команди Партії регіонів, який уже звично вважає подібні розмови «100% політикою». Мамай стверджує, що, наприклад, вирішення питання про встановлення багатостраждального пам’ятника гетьманові Мазепі – це «не його рівень», а компетенція президента і парламенту. Щоправда, міський голова в не в усьому такий «тому що послідовний» і категоричний. Він проти перейменувань, але не проти того, щоб нові вулиці називали на честь тих таки Героїв Крут чи Мазепи. Втім, на карті міста райони нової забудови з’являються не надто активно. Відтак і виразно українських вулиць у Полтаві навряд чи побільшає у найближчій перспективі.

Ставлення до героїв як тест на «совковість»

Звісно, будь-яким спробам перегляду топоніміки затято опираються комуністи, яких у цьому плані підтримують регіонали, ще одні палкі борці з «переписуванням історії» й «націоналістичними перекручуваннями». На аргумент, що Ленін не має жодного стосунку до Полтави, місцеві вожді КПУ відповідають, що й Герої Крут  так само не пов’язані з Полтавою. Зате, на відміну від них, Ленін – то «надзвичайно велика епоха», тож він справедливо заслуговує на пошану, котру йому мазохістично віддають чи не по всій Україні. Ситуація якщо і змінюється на краще, то дуже повільно, адже топонімічні й меморіальні дискусії турбують пересічних українців, у тому числі й полтавців, набагато менше, ніж питання хліба щоденного. Хоча такими, здавалося б, абстрактно-символічним речами не слід легковажити.

КРАСНО-мовна топоніміка

«Вид і назви вулиць, вид будинків, вся візуальна семантика, яка оточує людину, сильно на неї впливає, а молоду людину просто формує, – зазначає філософ Тарас Возняк. – Недаремно большевики приділяли так багато уваги не стільки вулицям та будинкам (це було їм не під силу), як «наочній агітації» – незчисленним пам’ятникам і лозунгам, якими вони «прикрасили» одну шосту земної кулі. Знали, що робили. На відміну від сьогоднішніх правителів України, які, неначе сліпі кошенята, натикаються на ідеологічні міни, закладені большевиками ще дев’яносто років тому, і досі не знають, що з ними робити. Большевикам вистачило кількох тижнів, щоб остаточно і назавжди вирішити питання з ідеологічними реперами, опорними точками, які їм заважали – з усіма цими пам’ятниками царям Ніколаю І чи Алєксандру ІІІ. І тому побудували свій, хоча й потворний, «новий світ».

Так чинять ті, хто дійсно хоче збудувати щось нове. І тоді перед нами постає питання – чи ми будуємо щось нове, чи ми відновлюємо старе (українську старовину, українську історію). І чи здатні ми на побудову нового. Причому під «ми» слід розуміти усіх нас, в Україні сущих – і тих, хто вже відчув себе громадянином України, і тих, хто дивиться виключно російське телебачення і досі розплачується у крамниці не гривнями, а «рублями» – тобто людей, які і далі живуть в Росії, чи вже ефемерному СССР».

Змінити таблички з назвами вулиць – це лише частина справи. Набагато складніше змінити табличку головах, у свідомості людей. Саме вона чи не найбільше потребує деколонізації та декомунізації. Поступово усвідомлення цього приходить і до полтавців: як результат – деякі з них називають вулицю Паризької Комуни Героїв Крут і навіть пишуть цю адресу на концертних афішах місцевого арт-клубу. У такий спосіб громадяни утверджують назву в повсякденному вжитку, незважаючи на топонімічно-монументальний мораторій влади, котра, мабуть, вважає, що таким чином вона зміцнює імідж Полтави як «колиски духовності України», але насправді – лише консервує радянщину й виставляє на посміховисько себе та мешканців міста, яким подібне амплуа імпонує дедалі менше. Зате декого воно, схоже, цілком влаштовує: на нещодавніх громадських слуханнях «проти» перейменування вулиці Паризької Комуни проголосували 157 осіб і лише двоє виступили «за». Міський голова, вивчивши настрої полтавців, пообіцяв виконати волю громади.

2013-04-29 10:39:59
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар