Люди і образ Господній-2 - Україна Incognita
Україна Incognita » NB! » Люди і образ Господній-2

Люди і образ Господній-2

Дмитро Степовик

Закінчення. Початок тут

Яка ж подальша доля славної ікони у Холмський період її буття? Цей час тривав понад сім століть, точніше 722 роки — від 1223-го, коли князь — король Данило Галицький, отримав її з Києва і водрузив у новозбудований храм у Холмі, до 1945 року, коли донька холмського священика Надія Горлицька переселилася з Холма у Луцьк. В обох містах знаковий і освячений сакральний твір зазнав низки драматичних колізій і не раз був на волосині від загибелі. Але з чудотворною іконою таки сталося справжнє чудо: вона врятована! Легальна історія ікони починаються з великого християнського ювілею — двохтисячоліття Різдва Христового.

Дякуючи допомозі директорки Волинського музею ікони Тетяни Єлісєєвої, я хочу розповісти про драму і прославу Холмської чудотворної ікони Богородиці — Холмського й Волинського періодів її буття.

...На зламі тисячоліть, тобто 2000 року, в Луцьку сталася подія, яка об’єднала християн різних конфесій. У місті з’явилася Холмська чудотворна ікона Божої Матері. Ще у ХVІІ столітті єпископ Яків Суша написав книгу, присвячену чудотворній Холмській «іконі Богородиці». Назвав він книгу «Фенікс», і це стало визначенням усієї її історії, тому що час прославлення змінювали часи поневірянь. Але образ жив і воскресав після забуття. Ікона постала через роки і віки невідомості. Музей став місцем перебування християнської святині — унікальної пам’ятки візантійського ікономалярства кінця Х століття.

ПРАДАВНІЙ ХОЛМ — СТОЛИЦЯ РУСЬКИХ КОРОЛІВ ХІІІ СТ. ТУТ БУЛО ЗБЕРЕЖЕНО І ВРЯТОВАНО СВЯЩЕННУ ІКОНУ БОЖОЇ МАТЕРІ / ФОТО З САЙТА WIKIMEDIA.ORG

Холмська чудотворна ікона Богородиці є однією з найвідоміших і найшановніших у християнському світі. Вона має славну і водночас драматичну історію, сповнену таємниць і загадок. Її доля від ХІІІ століття була тісно пов’язана з Холмом. Не один раз образ покидав місто, переходив із рук у руки послідовників різних віросповідань, таємниче зникав і чудом з’являвся знову. Близько 1223 року, за князювання Данила Галицького, поселення Холм набуло статусу міста. Збудував князь тут величний храм на високому пагорбі. «І прикрасив же ікони, принесені із Києва, камінням дорогим і бісером золотим. І Спаса, Пречисту Богородицю, що йому сестра Феодора дала із монастиря «Феодора». Йдеться про ікони з Київського монастиря святого Федора Стратілата, послані  до Холма, серед яких був образ Богородиці з Христом. Іконам з Візантії приписувалася особлива благодать і чудотворна сила. Заступництвом Пресвятої Богородиці Холм був врятований від нашестя орд Батия 1240 року. Лише під час воєнних дій 1261 року монгольським ординцям під проводом Бурундая вдалося зруйнувати православний собор і здерти з ікони золотий оклад, кинувши саму ікону у руїни храму. Тільки через сто років ікона була віднайдена і внесена до відбудованого храму.

1596 року, з переходом Холмського православного єпископа Діонисія Збируйського в унію, Холмський собор та чудотворна ікона опинилися в руках греко-католиків. 1628 року Холмським уніатським єпископом стає Мефодій Терлецький, який розпочинає збирати документальні свідчення благодіянь, отриманих за посередництвом образу Пресвятої Богородиці. За його клопотанням 1646 року була створена комісія для вивчення і обстеження ікони, яка підтвердила її давність і чудодійну силу. Цього ж року вийшла книга Якова Суші «Phoenix redivivus albo obraz starozutny Chelmki Panny u Matki Prenayswietszey slava cydovnych swoich dzel ozylu», у якій було дано опис ікони і перелік чуд.

22 січня 1650 року за Зборівською угодою, укладеною між Богданом Хмельницьким і польським королем, греко-католики повернули православним Холмську кафедру, на чолі якої став Діонисій Балабан. Однак при передачі храму уніати сховали ікону і звернулися до польського короля з проханням перенести її в інше місце. Лише після довгих пошуків, за допомогою православних міщан, ікону було знайдено у підземеллі і знову внесено до храму.

Але і православні недовго втішалися святинею. Зборівський договір поляки порушили, і 1651 року вони знову розпочали війну з козаками. За рекомендацією Якова Суші, який на той час був управляючим Холмською єпархією, король Ян Казимир відбирає у православних чудотворний образ Богородиці і бере її з собою у похід проти козаків під Берестечком. Відомо, що напередодні битви ікону носили між рядами польського війська з молитвами про заступництво й допомогу. Поляки перемогли. Свою перемогу над козаками вони приписали чудодійній допомозі ікони Богородиці. Після закінчення війни Ян Казимир з почестями доставив ікону до Варшави і вмістив її у каплицю королівського палацу. 29 червня 1651 року він відновив Холмську греко-католицьку кафедру, управляючим якої знову призначив Якова Сушу. 29 квітня 1652 року на прохання єпископа і прихожан ікону урочисто повернули до Холма і встановили у соборі.

Але тут відновилися воєнні дії з козаками. Приголомшений постійними поразками, король Ян Казимир знову забирає ікону на поле битви. Та на цей раз Бог не виявив своєї прихильності до поляків. Зазнавши нищівної поразки під Жванцем, король ніби втратив інтерес до ікони і повернув її до Холма. Наступні, 1656 — 1660-ті, роки теж не визначалися спокоєм. Політична нестабільність змушувала Якова Сушу перед лицем небезпеки неодноразово забирати ікону з храму та разом із нею переховуватися і переїжджати з місця на місце.

1660 року ювелір Себастьян Нісевич із Любліна майструє дорогоцінні шати для чудотворної ікони. На цей час зафіксовано понад 700 чудодійних благодіянь за посередництвом ікони Пресвятої Діви. У 1720—1750 роках гданським ювеліром В. Жоде було створено срібну плиту з барельєфним зображенням батальної сцени і латинським написом. У центрі композиції зображено чудотворну ікону, перед якою на колінах стоять король Ян Казимир і єпископ Яків Суша. Ця плита була вміщена на лицьовому боці головного престолу. 1765 року за клопотанням українських єпископів папа римський Климент ХІІІ коронує ікону двома золотими коронами. 1875 року російський царський уряд скасовує унію з Римом. Святиня на Холмській горі повертається у православ’я. Так триває  до Першої світової війни. 1891 року чудотворну ікону прикрасили новим срібним окладом, оздобленим дорогоцінним камінням та емалями. Їх виготовив ювелір Овчинніков.

І915 року православне духовенство полишає окупований австрійськими військами Холм. Ікону перевозять до Москви. А 1918 року, коли була проголошена Українська Народна Республіка, до складу якої входила і Холмщина, ікону перевезли до Києва і помістили у церкві Флорівського жіночого монастиря на Подолі.

У 20—30-х роках ХХ століття ікону стало небезпечно утримувати у церкві, оскільки безбожна влада більшовиків, під приводом допомоги голодуючим, проводила тотальну конфіскацію церковних цінностей. Святиню винесли з монастиря і почали переховувати у приватних громадян Києва. За спогадами історика Наталі Полонської-Василенко, якими вона поділилася у листі до Івана Огієнка, ікона спочатку зберігалася у неї, але після кількох обшуків у її квартирі вирішено було перенести ікону в інше місце. Один із холмських українських патріотів забрав ікону до себе. Щоб уникнути конфіскації ікони при обшуку, з неї зняли дорогоцінний оклад, розібрали на окремі дошки і роздали в різні руки. Під час арешту цього патріота прикраси з ікони знайшли і забрали.

З публікації М. Онуфрійчука дізнаємося, що ікона Холмської Богородиці після того, як вона була винесена з Флорівського монастиря, знаходилась у історика, викладача Української академії аук М. Корниловича (можливо, це саме той патріот, про якого йдеться в листі Н. Полонської-Василенко).

1940 року в окупованій німцями Польщі була відновлена Холмська православна єпархія, на чолі якої став архієпископ Іларіон (Іван Огієнко). Саме його стараннями ікона була віднайдена. Стало відомо, що архієпископ Іларіон відрядив до Києва свого магістра М. Середюка і дав йому 1000 карбованців для реставрації ікони. Так звану малу реставрацію здійснив професор Микола Прахов — син керівника будівництва й розсписування Володимирського собору в Києві Андріяна Прахова.

27 вересня 1943 року на свято Воздвиження Чесного Хреста ікона була урочисто внесена до кафедрального собору Холма. За спогадами Надії Горлицької, ікона знаходилася у помешканні архієпископа Іларіона, оскільки у соборі відбувався ремонт. 1944 року фpoнт відкотився на захід, воєнні дії йшли поблизу Холма; архієпископ Іларіон змушений був емігрувати. Очевидно, ікону він планував забрати із собою. Було споряджено два ешелони — один із людьми, другий — із майном, церковним начинням та іконами, серед яких була і Холмська ікона Богородиці. Саме цей ешелон потрапив під бомбардування біля Кракова. Люди, які були свідкам цього лиха, врятували цю та деякі інші ікони. Святиню перенесла до Любліна прихожанка холмського собору Іларія Булгакова і передала православному священику, а вже він сповістив до Холма про її місцезнаходження.

Холмський священик протоієрей Гавриїл Коробчук (батько Надії Горлицької) спорядив до Любліна супровід — диякона Сурикова та свою старшу дочку Любу. Перевізши ікону до Холма, її вже не вносили до храму, а таємно переховували у родині Коробчуків. 1945 року під час насильного переселення українців із території Холмщини родина виїхала до Луцька, взявши із собою ікону. В Луцьку ікона переховувалася до 1968 року, доки був живий отець Гавриїл. Після його смерті донька Люба перевезла ікону до себе на Івано-Франківщину. 1979 року ікону було не фахово поновлено — зроблено грубе замалювання по старому пошкодженому малярству. Так вона перебувала на Івано-Франківщині до 1996 року. Тоді ж Надія Горлицька перевезла ікону до Луцька. Зважаючи на її пошкодження, Надія Гаврилівна вирішила передати ікону на реставрацію. Це сталося 16 листопада 1996 року; твір потрапив до реставратора Волинського краєзнавчого музею Анатолія Квасюка. Він був першим із музейних працівників, хто побачив ікону і кому випала нелегка місія її повернення до первісного вигляду. 15 вересня 2000 р. було підписано договір дарування, за яким пані Горлицька передає безкоштовно у довічну власність Волинському краєзнавчому музею Холмську ікону Богородиці.

Лише біблійне й уцерковлене розуміння любові й шани до сакральних речей проливає світло на те, як рятували благочестиві люди упродовж століть Холмську чудотворну ікону Богородиці з малим Христом на її руках; скільки зусиль, засобів, старань доклали Волинський краєзнавчий музей і Волинський музей ікони для її збереження, реставрації й оновленого, відродженого буття після благословенного 2000 року!

Теги:
2017-08-04 01:30:00
   

  • Анна Левчук

    Сергій Грабовський


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар