Кожного року у селі Ліски на Коломойщині гуртуються небайдужі до українського поетичного та пісенного слова люди - Україна Incognita
Україна Incognita » Маршрут №1 » Кожного року у селі Ліски на Коломойщині гуртуються небайдужі до українського поетичного та пісенного слова люди

Кожного року у селі Ліски на Коломойщині гуртуються небайдужі до українського поетичного та пісенного слова люди

На Прикарпатті вже впяте відбувся фестиваль імені Квітки Цісик
Леся ТУГАЙ, Івано-Франківськ

Вона була на батьківщині лише раз. 1983-го. Через пять років американська співачка українського походження Кейсі Цісик відійшла у засвіти, не доживши до свого 45-річчя пять днів. Її добре знала і чула вся Америка, американці навіть підрахували, що голос Квітки Цісик лунав 22 мільярди разів в різних радіоефірах, з екранів кінотеатрів, на телебаченні. Згодом вона прийшла і до нас - унікальним колоратурним сопрано зазвучали у її виконанні «Два кольори», «Я піду в далекі гори», «Чорнобривці».

Місцевий вчитель і поет Ярослав Ясінський задумав збирати на своєму обійсті українських письменників, виконавців під зорею Квітки ще 1999 року. «Про Миколу Цісика, брата Володимира, Квітчиного батька,  мені  розказала колись моя мама. Він був головою «Просвіти» в нашому селі, керував народним театром, вчителював тут у місцевій школі і загинув від рук енкаведистів у Демяновому Лазі. Так почалося моє захоплення цією родиною, відтак хтось згори сказав про Квітку. Спочатку на Циганському горбі (назва місцини, де відбувається літературно-мистецький фестиваль ім.Квітки Цісик - Ав.) ми зібралися з моїми побратимами поетами.  Не одразу хтось допомагав. Не дуже допомагають і тепер. Івано-Франківський осередок Спілки письменників України і голова   Євген Баран, щоправда, підтримали. І тепер нас багато. Я щасливий, що на моєму подвірї нині зібралося стільки поважних людей. Я би хотів, щоб цей старий будинок зберігся і відновився, бо тут вчився я, вчилося сотні моїх односельців, тут ходили до школи малі Цісики», - каже Ярослав Ясінський.

До Лісок - родинного села Цісиків - приїхали українські письменники Олег Лишега з дружиною Дарією, Сергій Грабар з Києва,  Володимир Погорецький з Тернополя,  поет  Олександр Гордон та бард Олесь Дяк  зі Львова, прикарпатські письменники Марія Микицей, Степан Процюк, Євген Баран, Іван Війтенко, Богдан Стрільчик,  Роман Лябига, Любов Загоровська, Ольга Деркачова.

Сьогодні вже немає хати, де жили Цісики, і  лише правічні липи вартують родинне  обійстя і старий-престарий сад.   Торік Ярослав Ясінський відкрив на схилі Циганського пагорба пам'ятник просвітителям рідного села. 
До них належали і предки знаної у світі співачки  Квітки Цісик.У Лісках жили її дідусь Олексій, що походив із Тернопілля, і бабуся Марія та восьмеро їхніх дітей, зокрема і її батько - у майбутньому відомий скрипаль Володимир Цісик. 
Мама Іванна, в дівоцтві Лев, походила зі  Львова. 1944-го сімя емігрувала до США. У Нью-Йорку 4 квітня 1953 року народилася Квітка.

«Я ніколи не бачила Квітки, - розповідає пані Дарія з Польщі, двоюрідна сестра Квітки Цісик. - Моя мама Іванна Цісиківна народилася там під лісом, на хуторі дідуся Олексія. Я щаслива, що можу тепер відвідати могили предків. Шкодую, що ніколи не бачила Квітки - гордості нашої родини. Про неї я знаю все те, що знає і панство. А сюди я приїжджу вже третій раз, бо тут правдива і радісна атмосфера і правдиві люди. Я їхала 500 кілометрів, аби почути українську народну пісню, котру так чудово співала моя мама і Квітка також. Моя мама була талановита, бо прекрасно грала на скрипці, і Бог дав їй ще велику вроду, та доля її не була легкою. Після закінчення учительського семінару в Коломиї мама дістала посаду в центральній Польщі і вийшла там заміж. Шлюб брали в церкві у Лісках.  У1937-м році народилася я, а 1938-го  ми приїхали до Лісок. У 1940-му році німці вивезли мого батька в концентраційний табір, а через рік його вже не було серед живих. Кордони розділили мою маму із близькими назавжди. Вона змогла приїхати додому лише через 30 років, але нічого вже було, бо на хату впала бомба, і нікого з близьких вона тут  не зустріла. А сьогодні ми знову зустрічаємося - і це велике щастя».

Нині родина Цісиків розкидана по різних континентах - у Варшаві живе двоюрідна сестра Квітки Дарія Висоцька. У Нью-Йорку - двоюрідна сестра Люба Павлик, у Детройті - троюрідний брат Ігор Цісик, в Івано-Франківську - троюрідна сестра Лідія Цісик-Зень. Усі вони цього року знову приїхали, аби обійняти одне одного під українським небом. Послухати материнську мову і пісні у виконанні Квітки Цісик.

Розпочався фестиваль лемківською піснею «Верше мій, верше» - забороненою, як і тема лемків-переселенців. «Як не можна було тут до незалежності слухати Квітку Цісик, так і в нашій історії завжди були заборонені репресовані пісні. Але репресована пісня нас надихала, я пригадую, як ми їх співали під час революції на граніті.  Тут сьогодні зібралися ті, кого надихає українська пісня. Тут можна зустріти людей, котрі гуртуються довкола української справи. Всі вони приїхали на Прикарпаття з поваги до Квітки і з любові до українського слова.  21-й рік незалежності, а ми знову змушені говорити про захист української мови і пісні. Ми всі мусимо сказати: ні русифікації, ні наступу на українську мову», - звернувся до фестивальної громади голова всеукраїнського комітету захисту української мови Олесь Доній.

Ярослав Ясінський запросив усіх на наступний фестиваль. Народна артистка України представниця Івано-Франківського земляцтва в Києві Христина Стебельська дала обіцянку, що невдовзі у Лісках стоятиме памятник славній Квітці Цісик.  

2012-09-14 12:00:00
   

  • Анна Левчук

    Сергій Грабовський

    Андрій Безсмертний-Анзіміров


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар